Кочетова І. Ю.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова,

м. Миколаїв, Україна

УПРАВЛІННЯ ТРАНСФОРМАЦІЄЮ ПІДПРИЄМСТВА:

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ

 

Трансформація підприємства виявляється архіскладною справою, втілення у життя якої потребує від реформаторів осмислення цілої низки комплексних проблем. Це й чітка ідентифікація перетворень; неодмінне дотримання маркетингового вектору у прийнятті управлінських рішень в організації, що трансформується; чітке розуміння висхідного положення, у якому знаходиться бізнес та кінцевого пункту призначення, що приносить омріяне ділове благополуччя. На превеликий жаль, віднайти вірний шлях для їх вирішення під силу далеко не кожному: близько 50 % (майже половина) трансформаційних проектів, що започатковуються на підприємствах, зводяться, у решті решт, нанівець [1]. Даний факт, як на нас, красномовно свідчить про існування вагомих недоліків у процесі їхнього керування, а отже, – спонукає до здійснення додаткових дослідницьких кроків щодо вивчення даного предмету більш детально.

Серед наших попередників знаходимо чималу кількість версій та спроб пояснити окреслене явище: Л. Акерман, К. Арджиріс, У. Бенніса, У. Бурке, Т. В. Бауліна, В. В. Стадник, С. Р. Стеців, Г. В. Осовська, Г. М. Тарасюк, І. В. Сокирник, А. А. Садєков, Г. Ліппіта, Т. Норберт та інші. Проаналізувавши природу і внутрішній зміст категорії, маємо відзначити складність, поліаспектність та багатогранність даної категорії, віднайти однозначне якій стає вкрай важко. Звідси, – зосередимо власну увагу на декількох її сутнісних проявах водночас.

По-перше, трансформаційний менеджмент виступає невід’ємною складовою корпоративної системи управління, що передбачає: а) наявність об’єкту організаційних змін (область втілення перетворюючих задумів в організації), по відношенню до якого відбувається трансформаційне маневрування під впливом діяльності конкретних суб’єктів, представників топ-менеджменту підприємства; б) процес керування уособлює у собі набір функцій (планування, організація, координування, мотивування та контроль), що визначають головні напрямки роботи менеджерів протягом впровадження перетворень в організації.

По-друге, якщо розглядати досліджувану категорію, споглядаючи на її маркетинговий аспект, управління змінами втілюється у форму пристосування господарської системи до умов зовнішнього середовища. Це сприяє усуненню існуючих диспропорцій між двома тенденціями існування організаційної системи, поточним функціонуванням та організаційним розвитком.

По-третє, трансформаційний менеджмент постає перед нами у вигляді заздалегідь визначених, послідовних етапів щодо підготовки та проведення організаційних перетворень на підприємстві. Де першочерговим кроком на шляху до здійснення змін стає визнання доцільності їх проведення. Для цього менеджмент підприємства вдається до поглибленої діагностики поточної роботи підприємства, що проводиться одночасно за двома напрямками, так як передбачає аналіз ефективності використання основних засобів, витрат та прибутку підприємства, трудових ресурсів, оцінка фінансового стану з одного боку, тоді як з іншого, – оцінку конкурентоздатності на ринку.

Найбільш відповідальна фаза – це окреслення генеральної мети та задач щодо запланованих перетворень. Основною вимогою позитивного результату даного кроку стає пошук консенсусу між усіма учасниками, хто приймає безпосередню участь у здійсненні перетворень: повноцінне узгодження їх інтересів, розв’язання будь-яких конфліктів впродовж змін, своєчасне корегування цілей, тощо. Зміст наступної фази полягає у плануванні найбільш вірогідної версії розвитку трансформаційних подій на підприємстві, що формалізується у рамках виробу окремого стратегічного сценарію, серед яких виділяють сценарії зростання, оптимізації або, навпаки, скорочення. Важливо відмітити: майбутні організаційні плани мають відтворювати у собі технологію змін, що уособлює у собі управлінські прийоми, форми, методи та підходи до втілення перетворень. Ключову роль для здійснення ефективних трансформацій набуває обрання з поміж співробітників або зовнішніх консультантів, лідера та команди агентів організаційних змін.

Атестацію власних задумів на життєздатність менеджери проводять на підставі пілотного проекту, тому що він сприяє виявленню «вузьких місць», які доречно ліквідувати якомога швидше з мінімальними втратами. До того ж, впровадження будь-якого роду нововведень неможливо без складання бюджету, поточних графіків виконання обсягів робіт, розподіл відповідальності на кожному етапі впровадження змін. Як результат, – співставлення очікуваних доходів від запланованих змін та видатків на затрачені ресурси у грошовому еквіваленті мають тяжіти до збільшення.

Нарешті, особливо складною та непередбачуваною фазою трансформації стає впровадження задуманого у практику господарювання підприємства. Складовими успіху цього кроку стають розробка ефективної системи моніторингу оцінки перетворень; накопичування маркетингової інформації з приводу змін задля усвідомлення реальної ситуації на кожному управлінському кроці та впровадження методів подолання людського опору щодо нововведень.

Отже, у сучасних динамічних та, подекуди, непередбачуваних умовах здійснення товарно-грошових відносин, управління організаційними трансформаціями виступає об’єктивною передумовою ведення бізнесу на ринку. Базовими параметрами успішності чого стають системний підхід до організації внутрішнього управлінського процесу, налагодження інформаційного діалогу зі споживачами та іншими діловими партнерами з приводу змін, дотримання контролю та вчасна актуалізація ключових положень трансформаційної програми.

 

Список використаних джерел:

1.      Ашмарина С. И. Особенности управления организационными изменениями в экономических системах / С. И. Ашмарина, Л. И. Ермоленко // Вестник СамГУ. – 2008. – № 7(66). – С. 128–136.