К. с.-г. н. Манушкіна Т. М.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У СТУДЕНТІВ АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

Екологічна культура – історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у формах і типах організації життя та у створюваних людиною цінностях, якому властиве глибоке і загальне усвідомлення екологічних проблем і динаміки розвитку людства [1].

У сучасній літературі [2] екологічна культура розглядається з двох сторін: по-перше, це – сукупність певних дій, технологій освоєння людиною природи, які забезпечують стійку рівновагу в системі «людина-довкілля»; по-друге, це – теоретична галузь знань про місце людини в біосфері як істоти діяльної, організуючої її структурні та функціональні блоки, як дедалі зростаючого у своїх можливостях чинника регуляції стану біосфери. Засади екологічної культури мають стати складовою світогляду і мірилом практичних дій кожної людини у сфері природокористування, запорукою забезпечення сталого розвитку та поступу людської цивілізації.

Сільське господарство є галуззю інтенсивного природокористування, де широко використовуються земельні, водні, лісові та агрокліматичні ресурси. У зв’язку з цим формування екологічної культури у студентів аграрного університету, яким у майбутній професійній діяльності належить використовувати природні ресурси для виробництва сільськогосподарської продукції та працювати у природному середовищі, є актуальним та невід’ємним компонентом вищої освіти. За змістом екологічну культуру слід розглядати як сукупність знань, норм, стереотипів та правил поведінки людини в оточуючому її природному світі [1].

Екологічна культура формується через екологічну освіту та виховання. У Миколаївському національному аграрному університеті формування екологічної культури студентів здійснюється поетапно та системно у комплексі взаємопов’язаних навчальних дисциплін: «Екологія і радіобіологія», «Сучасні проблеми агроекології», «Екологічні проблеми землеробства», «Екологічні проблеми рослинництва», «Екологічна культура».

Навчання проводиться за Європейською кредитно-трансфертною системою. Змістові модулі розроблені з використанням принципу інтеграції знань студентів. Навчання екології є особистісно зорієнтованим та покликане виявити і розвинути творчу індивідуальність студентів, збагатити їх інтелектуальний і креативний потенціал. З метою формування не лише екологічних знань, а й високого рівня екологічної культури при викладанні дисциплін екологічного спрямування застосовуються як традиційні методи навчання, так і інноваційні та методи неформальної екологічної освіти.

Програма лекційного курсу забезпечує послідовне логічне вивчення загальних закономірностей організації життя на Землі, складної та тонкої сукупності взаємозв’язків між компонентами екосистем різних рівнів, механізмів руйнування біосфери людиною, методів запобігання цьому процесу, способів раціонального природокористування та концепції сталого розвитку суспільства. Для наглядного сприйняття матеріалу лекцій розроблено дидактичний матеріал – таблиці, графіки, презентації, конспекти лекцій та фільми на електронних носіях.

Практичний курс проводиться у вигляді семінарських та практичних занять. Під час семінарів проводиться індивідуальне опитування, тестування, термінологічні диктанти. Практичні роботи включають комплекс завдань з визначення якості довкілля та розрахунків екологічного стану повітря, грунтів , водних об’єктів, екологічних збитків від забруднення, доцільності проведення природоохоронних заходів. Особливо актуальною для студентів аграрного університету є робота з оцінки стану агроландшафту , яка проводиться на прикладі конкретного господарства.

Зацікавленість та цілеспрямовану аналітико-логічну працю викликають у студентів інноваційні методи: дистанційне навчання на основі платформи Moodle , інтерактивні лекції та практичні заняття, ділові ігри, ситуаційні задачі, «мозковий штурм», автоматизовані тести, складання структурно-логічних схем, моделювання ситуацій в екосистемах.

Самостійна робота студентів здійснюється під час підготовки до семінарських занять, а також у вигляді індивідуальних творчих завдань: опис та оцінка стану екосистем; аналіз наукової статті та доповідь за її матеріалом; наукове повідомлення; реферат; фотографування екологічно небезпечних зон та їх аналіз, підготовка презентацій і зйомка відеороликів на екологічну тематику. Обговорення доповідей та наукових повідомлень викликає зацікавленість студентів, стимулює пошук нових екологічних знань, дозволяє відзначити власний погляд студента на екологічну проблему.

На нашу думку, ефективним підходом у формуванні екологічної культури є інтегрування методів неформальної екологічної освіти у навчальний процес. Зокрема, ми використовуємо такі прийоми, як аналіз екологічних новин, висвітлених у засобах масової інформації; доповіді на щорічних Миколаївських міських екологічних читаннях «Збережемо для нащадків»; обговорення актуальних екологічних проблем на круглих столах, конференціях, фотовиставках, кінопереглядах у закладах міста; участь у Днях довкілля тощо.

Найважливішим результатом вивчення комплексу екологічних дисциплін є формування у студентів екологічних знань і екологічної культури. На Конференції ООН з навколишнього природного середовища і сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992) визначено, що формування екологічної культури людства є пріоритетним завданням сучасності. Всі напрями людської думки та дії мають бути спрямовані на досягнення гармонії відносин людини з природою, а екологічна культура має посідати провідне місце у цьому процесі.

 

Список використаних джерел:

1.             Димань Т. М. Екологія людини: підручник / Т. М. Димань . – К.: Академія, 2009. – 376 с.

2.             Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика: навч . посіб . / В. С.  Крисаченко . – К.: Заповіт, 1996. – 352 с.