К. с.-г. н. Окрушко С. Є.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ВИХОВАННЯ МОЛОДІ   У НАПРЯМКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА   ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Вирішення екологічних проблем та збалансований розвиток кожного регіону є пріоритетними напрямками у нашій державі. Кожен громадянин України має загальне уявлення про сучасний екологічний стан, напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Енергетична безпека є невід’ємною складовою економічної і національної безпеки, необхідною умовою існування і стабільного розвитку держави. Гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки і соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики.

На кінець 2011 р. у рейтингу країн за індексом екологічного стану Україна посідає 102 місце зі 132, перебуваючи в одній групі з Росією, Киргизією, Туреччиною, Катаром, Білорусією та Сербією, у той час як розвинені країни Східної та Західної Європи посідають місця в числі перших 30 країн. Цей індекс складається Єльським університетом і містить у собі оцінки різних екологічних параметрів країни від якості повітря та води до рівня використання пестицидів у сільському господарстві й розвитку відновлюваних джерел енергії. Помітне відставання України від розвинених європейських країн за екологічними показниками демонструє важливість вирішення екологічних питань, які стоять перед паливно-енергетичним комплексом.

Стратегія мінімізації негативного ефекту ПЕК на екологію повинна ґрунтуватися на концепції поетапного розроблення та реалізації заходів, спрямованих на поліпшення екології. Пріоритетність здійснюваних заходів повинна визначатися їх екологічною актуальністю й очікуваною еколого-економічною ефективністю. Є необхідним проведення зваженої політики підвищення суворості екологічних вимог та їх гармонізації з міжнародними стандартами, що забезпечує введення нових екологічних нормативів без різкого зниження рівня конкурентоспроможності підприємств.

У найважливіших документах останнього десятиріччя, присвячених проблемам навколишнього середовища та гармонійного розвитку людства велика увага приділяється екологічній культурі. Особливий акцент робиться на інформованість людей про екологічну ситуацію у світі, регіоні, місці проживання для їхньої обізнаності з можливими шляхами вирішення різноманітних екологічних проблем, з конкретними підходами до збереження біосфери.

Державна політика України в галузі екологічної освіти   базується на таких принципах:

– поширення системи екологічної освіти та виховання на всі верстви населення;

– комплексності екологічної освіти й виховання;

– неперервності процесу екологічного навчання в системі освіти.

В аграрних вищих навчальних закладах система екологічного виховання має допомогти майбутнім працівникам сільськогосподарського виробництва зрозуміти закони й закономірності природи, узгодити свою діяльність та   соціальні й виробничі потреби із цими законами. Екологічне виховання — це процес систематичного та цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості на всіх етапах її життя з метою формування сучасного світогляду, підготовки до виробничої, громадської та культурної діяльності, яка сприятиме гармонізації взаємовідносин із довкіллям на базі екологічної свідомості, екологічної культури, екологічної поведінки, екологічної відповідальності.

  Головне завдання екологічного виховання спрямоване на формування системи знань, умінь і навичок, які забезпечують відповідальність за стан навколишнього середовища, готовність поліпшувати шляхи прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення й життя у гармонії із природою.

Специфіка екологічного виховання полягає у ф ормуванні людини з новим, високим рівнем екологічної освіти та культури. Екологічна освіта та енергетична безпека спрямовані на формування у фахівців всіх напрямів підготовки нового ставлення до природи та її ресурсів, сприяння усвідомленню необхідності переходу до ефективних моделей виробництва і споживання, нової системи цінностей, що відповідає принципам збалансованого розвитку.

Метою і очікуваними результатами   екологічної освіти є формування екологічної культури, виховання почуття відповідальності за вирішення екологічних проблем, ефективного використання альтернативних джерел енергії, підвищення добробуту.

Практична орієнтація екологічних знань створює основу для формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, економії загальних витрат енергії, використання ресурсів відновлювальної енергії, запровадження альтернативних джерел енергії.

Одним з найважливіших завдань екологічного виховання є формування у природокористувачів : кожного громадянина і у суспільства в цілому,   установок на раціональне природокористування, вміння бачити за вирішенням окремих проблем віддалені екологічні наслідки втручання в природні процеси, почуття відповідальності перед нинішніми та майбутніми поколіннями за вплив власних дій на здатність природи бути середовищем існування людини.

 

Список використаних джерел:

1.              Доповідь про стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області [Електронний ресурс] // Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області. – Режиму доступу: http:// www . vineco.ucoz.org/

2.              Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року // Голос України. – 2011. – № 6. – 14 січ.

3.              Шкатула Ю. М. Виховання студентської молоді в напрямку екологічної освіти та енергетичної безпеки / Ю. М. Шкатула // Зб. наук. праць ВНАУ. – 2011. – № 8 (48). – С. 108–112.