Химич Л. Г.

Тернопільський національний технічний університет імені І . Пулюя , Україна

ПРОБЛЕМАТИКА ІСТОРІОГРАФІЧНОГО ОГЛЯДУ ПИТАНЬ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН НА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ У ХІХ СТ.

 

Проблема землеволодіння в містах Правобережної України – одна із складних та недостатньо висвітлених в історіографії [1].

У дореволюційній, радянській, українській та зарубіжній історіографії значна увага приділялась соціальним наслідкам, зумовленим поширенням у Правобережній Україні російського законодавства, репресивним діям самодержавної влади проти польської шляхти, спричиненими Листопадовим 1830 р. та Січневим 1863 р. повстаннями, аграрною реформою 1861 р. і розвитком капіталістичних відносин у сільському господарстві, але при цьому лише побіжно аналізували законодавство, яке регулювало земельні відносини у краї [2].

Значно менше, порівняно з історіографічними дослідженнями, ведеться робота над аналізом значного і багатоманітного комплексу джерел з аграрної історії України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Практично не вивченими і не введеними у широкий науковий обіг залишаються такі масові статистичні джерела, як « Материалы по статистике движения землевладения в России » і « Динамика землевладения в России 1906–1914 гг.» [3].

Значну групу джерел становлять законодавчі акти і документи урядових установ про напрями державної політики в аграрному секторі. Основний нормативний матеріал законодавчого характеру вміщено в томах другого видання « Полного собрания законов Российской империи », де зібрано закони, починаючи з 1825 р., у тому числі основні документи щодо поміщицького землеволодіння та землекористування [4].

Важливим напрямом у вивченні земельного питання став аналіз інформативних можливостей та ступеня їх достовірності відповідних документів. А. М.  Анфімов проаналізував ніким до нього не вивчений документ, якому дав умовну назву « Свод по России ». Л.П.  Минарик розкрила інформативні можливості та принципи робот з « Статистикой землевладения 1905 г .», після чого цей документ був включений у науковий обіг [5].

Одним з перших, хто досліджував унормування поземельних питань краю був Д. П. Журавський. Як статистик він порівнював принцип наділення землею великоросійських селян та побіжно звертався до правового регулювання російським законодавством цього питання, не вказуючи на конкретні законодавчі акти [6].

Особливим статусом земельних володінь приватних містечок та міст краю займався чиновник О. Ф. Воронін, який звертав увагу на сенатські інструктивні акти щодо цих населених пунктів, адже російське законодавство взагалі не регламентувало їх статус і визнавало лише приватні права на них. Поземельним законодавством цікавились і правознавці. І. В.  Теліченко описав історію кодифікації законодавства західних губерній Російської губернії, а також запровадження зводу законів тієї ж імперії. Окрема увагу в його дослідженні була приділена польському цивільному законодавству, яке залишалось чинним в Правобережній Україні до 1840 р. Юрист та історик С. А. Бершадський дослідував історію Литовського статуту, принципів та особливостей цивільного законодавства Речі Посполитої, які трансформувались сеймовими рішеннями другої половини ХVІІІ ст. Значну увагу він приділив питанню паралельного використання російського та польського законодавства на теренах західних губерній Російської губернії. Історик В. Антонович дослідив законодавчі акти польської доби стосовно статусу польської шляхти, мешканців міст та поміщицьких селян Правобережної України, а також їхнього поземельного становища [7].

Важливе значення для вивчення аграрної історії України в сучасний період мають праці член.-кор. НАН України, проф. О.  Реєнта , присвячені сучасному дослідницькому інтересу до подій даного періоду, концептуальним, методологічним та історіографічним аспектам у його дослідженні. Учений охарактеризував стан та проблеми вивчення історії України ХІХ – початку ХХ ст., зокрема аграрної історії у вітчизняній та зарубіжній історіографії [3].

Плідно працює над вивченням ряду проблем аграрної історії України др. половини ХІХ ст. чернігівський історик і джерелознавець В. Шевченко. Він автор численних досліджень з історії селянської реформи 1861 р., мобілізації земельної власності в 1861–1917 рр., різних аспектів історії селянства, історіографічних та джерелознавчих наукових розвідок.

Найбільше ґрунтовних досліджень з історії поземельних відносин було проведено в період 1950–1980 рр. Тут потрібно відзначити наукові здобутки таких українських та російських істориків-аграрників, як: М. Дружиніна, С.  Дубровського , І. Ковальченка , А. Анфімова , П. Зайончковського , Б. Литвака , В. Данилова, Л. Іванова, М. Рубача, Ф. Лося, М. Лещенка, Д. Пойди , П.  Теличука , І. Гуржія та ін.

На сучасному етапі вивчення даної проблематики з’являються праці з новаторськими підходами, відбуваються різні конференції, симпозіуми і т. ін. з проблем аграрної історії. На думку В. Шевченка, плідно працюють над вивченням аграрної історії такі сучасні російські дослідники, як: Л. Захарова, М. Шацилло , О. Вронський , В. Тюкавкін , та вітчизняні: вище згаданий О.  Реєнт , В. Хміль, В. Марочко, Т. Лазанська , Ю. Присяжнюк та ін. [8].

Що ж стосується проблематики іноземного землекористування в Правобережній Україні, то вона до цього часу залишається недослідженою. Рідкісні повідомлення щодо розмірів німецького землеволодіння в цьому регіоні України, які з’являлись в засобах масової інформації на початку ХХ ст., мала суперечливий, а інколи навіть провокативний характер [9].

Серед дослідників з далекого зарубіжжя до зазначеної проблеми найчастіше звертаються американські, англійські та німецькі історики. Показово, що її вони розглядають переважно в межах Російської імперії, практично не приділяючи уваги окремим регіонам. Серед них: німецькі дослідники Д. Байрау , Х. Шерер , П. Шайберт , англійські – Дж. Скотт, американські – Я. Котсонін , Еліз К. Віртшафтер та французький історик Д. Бовуа [5].

В цілому історіографічний огляд засвідчує недостатню вивченість питань поземельного реформування на Правобережжі у ХІХ–ХХ ст. Більша частина літератури з проблеми має політичне забарвлення: дореволюційні дослідники оцінювали перспективи існування поміщицького землеволодіння згідно з власними суспільно-політичними установками, радянські історики перебували під винятковим впливом ленінської методології. В сучасному дослідженні можна спиратися тільки на окремі сюжети з цих праць, та й то лише після пильної критики, відсіювання ідеологічних штампів та історичних натяжок. Окремі блискучі спостереження, які містяться в цій літературі, з відомих причин не могли бути розгорнуті у цілісні концепції. Це належить зробити зараз. На цьому шляху стоять як сучасні українські, так і російські науковці [5].

Отже, незважаючи на велику кількість праць, присвячених зазначеній темі, перед сучасними науковцями стоїть чимало відкритих питань.

 

Список використаних джерел:

1.             Кримська О. Джерела до вивчення землеволодіння міст та містечок Подільської губернії кінця ХVІІІ – початку ХХ століття / О. Кримська   // Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присв . 140-річчю заснування першого українського культурно-освітнього товариства на Буковині «Руська бесіда» (27–28 листопада 2009р.): Тези; наук. ред. О. В. Добржанський . – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2009. – С. 272–274.

2.             Борисевич С. Історіографія законодавчого регулювання поземельних відносин в Правобережній Україні в ХІХ ст. / С. Борисевич // Університет.   – К., 2008. – № 6. – С. 30–36.

3.             Бондар В. Сучасна історіографія аграрної історії України другої половини ХІХ– початку ХХ ст. на сторінках «Українського історичного журналу» / В. Бондар // Український історичний збірник. – 2008. – Вип. 11. – С. 337–351.

4.             Лобко О. Питання дворянського землеволодіння на Правобережжі в Російському законодавстві / О. Лобко .; упоряд .: В. О. Щербак. – 2007. – Вип. 28 : Історичні студії.   – С. 14–23.

5.             Темірова Н. Р. Поміщики України в 1861–1917 рр.: Соціально-економічна еволюція / Н. Р. Темірова . – Донецьк: ДонНУ , 2003. – 319 с.

6.             Жураський Д. П. Статистическое описание Киевской губернии / Д. П. Жураський . – СПб ., 1852. – Ч. ІІ.

7.             Борисевич С. О. Особливості землеволодіння та землекористування в Правобережній Україні на межі ХVІІІ–ХІХ ст. / С. О. Борисевич , Н. Р. Темірова // Вісник Донецького університету. Сер. Б: Гуманітарні науки. – 2008. – Вип. 1. – С. 93–102.

8.             Шевченко В. М. Проблема ринкових аграрних відносин в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в історіографії / В. М. Шевченко // УІЖ. – 2007. – № 5. – С. 188–205.

9.             Жилєнкова І. М. Іноземне землеволодіння на теренах Правобережної України у ХІХ – на початку ХХ ст. / І. М. Жилєнкова // Сторінки вітчизняної економічно історії. – Вип. ХІХ. – С. 151–160.