Куваєва В. О.

Одеський державний екологічний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

В епоху екологічного імперативу стабільна діяльність підприємства та його розвиток в майбутньому, значною мірою, залежать від рівня екологічної компетентності працівників, під якою розуміють «здатність особистості адекватно сприймати навколишнє оточення в якості середовища існування, застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей, приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для навколишнього середовища» [1].

Основою екологічної компетентності є екологічні знання, уміння, навички, а також досвід практичної діяльності з урахуванням екологічного чинника, які стають власним надбанням особистості. З огляду на це, процес формування екологічної компетентності працівника має відбуватися постійно і вважатися важливою умовою його професійного зростання та запорукою досягнення принципів сталого розвитку в практиці господарювання.

Метою даного дослідження є визначення засобів формування екологічної компетентності працівників підприємства.

Зазвичай компетентність ототожнюють із здатністю особистості приймати відповідальні рішення і виконувати адекватні дії в конкретних професійних та життєвих ситуаціях, керуючись отриманими знаннями, уміннями, навичками та досвідом, усвідомлюючи їх наслідки [2]; при тому, проявлятися компетентність може лише в органічній єдності з інтересами, потребами та цінностями людини.

Отже, екологічна компетентність є інтегрованою характеристикою професійних і особистісних якостей працівника, яка відображає рівень сформованості екологічних компетенцій та практичного досвіду, що дозволяє успішно здійснювати професійну діяльність, усвідомлюючи її наслідки для навколишнього природного середовища та ефективно розв’язуючи актуальні еколого-економічні проблеми.

Важливою умовою формування екологічної компетентності є перетворення зовнішніх мотивів і стимулів у внутрішні мотиви особистості, що сприятиме формуванню екологоорієнтованої діяльності без контролю з зовні.

Формування екологічної компетентності працівників підприємства – це важлива складова процесу екологізації виробництва, яка пов’язана з постійним відтворенням екологічно орієнтованих світогляду, знань, навичок і переконань людей, що створюють відповідну частку суспільного продукту.

Враховуючи, що працівник, який має середню, професійну або вищу освіту, вже володіє базовими екологічними компетенціями , процес формування його екологічної компетентності доцільно спрямовувати на їх вдосконалення. Це може бути навчання кадрів, зокрема, вмінню застосовувати на практиці екологічне законодавство, стандарти, норми, а також перепідготовка і виховання персоналу з метою формування потрібних переконань і навичок для досягнення цілей екологізації виробництва.

В такому аспекті, доцільним стає застосування одного з інноваційних методів додаткової освіти, зокрема, коучингу (від англ. coaching — тренерство ) – методу особистісного й професійного розвитку, головним принципом якого, на відміну від класичного тренінгу та консультування, є відмова від надання порад або жорстких рекомендацій та пошук рішення разом з тим, хто проходить навчання, роблячи ставку на реалізацію його потенціалу.

Вдосконалення методів екологоорієнтованого коучинга є пріоритетним завданням сучасних топ-менеджерів, оскільки він має всі підстави стати універсальним інструментом розвитку екологічної компетентності персоналу підприємства. Наприклад, в інноваційних компаніях, де широкий розвиток набула самоосвіта як спосіб самовдосконалення, доцільно застосовувати методи «інциденту» та «імітації» для перевірки та моделювання різноманітних ситуацій з урахуванням екологічного чинника, рольові ігри, екологічні конференцій та семінари, екологорієнтовані тренінги, метод зворотнього зв’язку, метод групової динаміки, лабораторний метод та метод «кейс – стаді» ( case study method ).

Метод кейсів – це метод ситуаційного аналізу, що застосовується для одержання навичок стосовно пошуку рішень в реальних ситуаціях. Цей метод спрямовано на отримання стажером різноманітного досвіду щодо аналізу важливих проблем, зокрема, екологічної спрямованості.

Іншим, не менше дієвим методом формування екологорієнтованих компетенцій працівників в компаніях, що підтримують самоосвіту працівників, стає проведення екологічних бізнес-тренінгів, під якими розуміють короткострокові заходи, спрямовані на одержання відповідних знань та навиків.

Відмінність між методом екологічного коучингу та екологічним бізнес-тренінгом, полягає в тому, що екологічний бізнес-тренінг – це робота, яка проводиться в групі та з групою людей, ґрунтуючись на думці широкого кола людей. Екологічний коучинг – це робота, яка спрямована на індивідуальність кожної людини, отже, при використанні методу коучинга кожен працівник може отримати екологоорієнтовані навички, яких не вистачає саме йому.

Висновок. Формування екологічної компетентності персоналу підприємства має стати перманентним процесом і поширюватися на всі категорії працівників, оскільки це дає змогу будь-якої особистості відповідально вирішувати професійні завдання, підпорядковуючи принципу сталого розвитку задоволення як власних кар’єрних потреб, так і досягнення корпоративних цілей.

 

Список використаних джерел:

1.             Равен Дж. Компетентность в современном обществе . Выявление , развитие и реализация / Дж. Равен . – М.: ЭКСМО, 2002.

2.             Найдьонова Г. Г. Умови формування екологічної компетентності особистості [Електронний ресурс] / Г. Г. Найдьонова // Modern directions of theoretical and applied researches ‘2013. – Режим доступу: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/march-2013