Дефіцит трудових ресурсів у даному дослідженні розуміється авторами як різниця між попитом і пропозицією на ринку праці. Постає питання правильного вибору методів прогнозування як попиту, так і пропозиції.

На перший погляд при прогнозуванні попиту на ринку праці на макроекономічному рівні доцільно було б використовувати апарат виробничих функцій, що пов’язує такі економічні величини як ВВП, зайнятість та валове нагромадження капіталу. Проте, якщо проаналізувати динаміку темпів зростання цих макроекономічних показників (рис. 1), то можна побачити, що їх взаємне розташування порушує одне з правил побудови виробничої функції, а саме: ліній щодо ВВП має знаходитися між лініями капіталу (К) і праці (L).

Рис. 1. Динаміка індексів традиційних факторів виробничої функції

Починаючи з 2008 року лінія ВВП розташовується вище ліній капіталу та зайнятості, що говорить про некоректність використання побудови виробничої функції на даному часовому проміжку. З 2008 по 2011 роки спостерігається ситуація, за якої для прогнозування макроекономічних величин повинна використовуватись виробнича функція, що окрім капіталу і праці має ще деякі латентні фактори, що приводять до випереджаючого зростання ВВП.

Якщо вклад таких факторів описати мультиплікативним членом e ^pt у лінійно-однорідній функції Y = e ^pt F(K, L), то оцінка p має бути позитивною. У такому випадку говорять про існування позитивного «залишку» в тому розумінні, що фактори K і L не повністю описують динаміку випуску Y.

Крім того, з рис. 1 видно, що динаміка капіталу та ВВП має високу рухливість, в той час як динаміка зайнятості практично не змінюється. В такому разі спроба побудувати виробничу функцію з незмінними коефіцієнтами на всьому проміжку часу призведе до виникнення високої автокореляції залишків та великих відхилень в моделі, що і спостерігалось нами в процесі моделювання.

Неможливість використання стандартних регресійних моделей та апарату виробничих функції підтверджується невиконанням основних макроекономічних залежностей на ринку праці України, зокрема закону попиту і пропозиції, закону Оукена та залежності Філіпса. Згідно з ринковими законами, завжди існує зворотна залежність між ціною праці та обсягом попиту на неї і пряма – між ціною праці та її пропозицією (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка попиту та пропозиції на ринку праці залежно від росту з/п

  У реальності ми бачимо ситуацію, коли крива сукупної пропозиції праці (на рис. 2 справа) у кризових умовах відображає інші закономірності: при зниженні рівня оплати праці пропозиція праці зростає (так зване економічно вимушене пропонування). З аналізу рис. 2 можна констатувати часткове виконання закону попиту та пропозиції в певні періоди. На проміжку з 2003 по 2008 рік відбувається ріст сукупної пропозиції праці, у зв’язку з підвищенням ціни на працю, проте в кризовий і посткризовий період відбувається обернена тенденція: ріст заробітної плати обернено впливає на пропозицію праці. Це говорить про те, що економіка України не пристосована до ринкових реалій циклічного розвитку, тому виконання закону попиту і пропозиції носить періодичний характер і не відповідає постійній тенденції.

Спробу прослідкувати зв'язок ВВП та зайнятості було зроблено з допомогою закону Оукена, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 3% утримує кількість безробітних на постійному рівні, а кожні додаткові 2,0–2,5% приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1% і навпаки. Однак дослідження цієї залежності для вітчизняного ринку праці показали, що в економіці України дія закону Оукена наразі чітко не простежується. Зазначимо, що розрахунки проводилися за рекомендаціями фахівців Світового банку, згідно з якими у країнах з перехідною економікою зниження рівня безробіття на 1% супроводжується приростом реального ВВП саме на 2,5%. Так, наприклад, за офіційною статистикою рівень безробіття з 2000 року постійно зменшувався, проте у 2005 році темпи зростання ВВП склали 2,7%, що мало спровокувати зростання безробіття, натомість фактичний рівень безробіття у країні скоротився. У 2009 році, який був після кризовим, рівень безробіття за законом Оукена повинен був сягнути 38%, проте він зберігся на рівні 9%.

Досить важливою макроекономічною закономірністю, що відображає зв’язок між рівнем безробіття та інфляцією, є крива Філіпса. За теоретичною концепцією зазначеної закономірності, в довгостроковому періоді між інфляцією та безробіттям зв’язок відсутній, а у короткостроковому має місце зв’язок обернений. Побудова кривої Філіпса для України в довгостроковому періоді (рис. 3) підтвердила відсутність зав’язку між рівнями інфляції та безробіття, що відповідає залежності Філіпса.

Рис. 3. Крива Філіпса для ринку праці України (довгостроковий період)

Отже, такі економічні реалії вимагають застосування принципово інших методів для прогнозування дефіциту та зайнятості трудових ресурсів України, таких як, наприклад, метод компонент та балансовий метод. Суть методу компонент полягає у відстеженні руху окремих груп (або сукупності вцілому) у часі у відповідності з заданими (прогнозними) параметрами народжуваності, смертності та міграції. Даний метод не використовує фактори, що були описані як нестабільні при застосування апарату виробничих функцій, тому він дає більш точні прогнози для українських реалій. При прогнозування попиту на допомогу приходить балансовий метод. Суть методу полягає у визначені системи балансових рівнянь, які описують розвиток галузей народного господарства на основі певних коефіцієнтів.

Моделювання дефіциту трудових ресурсів на основі даних методів дало такі результати: на кінець 2013 року прогнозна кількість трудових ресурсів становить 28644 тис. ч., а кількість економічно активного населення 22 млн. ч. Водночас прогнозне значення чисельності зайнятих становить 20439 тис. ч., а кількість безробітних на рівні 1560 тис. ч. Адекватність моделі підтвердилась наявним статистичним даним на початок року та прогнозним даним Кабміну.