Руденок О. Ю., Будакова М. С.
Донецький національний університет економіки та торгівлі
імені М. Туган-Барановського, Україна
ВПЛИВ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СТРУКТУРИ
НА БЮДЖЕТ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ
У сучасному суспільстві пенсійна система відіграє значну соціальну та економічну роль і потребує постійної уваги з боку держави. Суспільний добробут населення визначається пенсійним забезпеченням людей похилого віку та впевненістю у завтрашньому дні осіб, які працюють. В Україні існує тенденція переважання кількості пенсіонерів над працездатним населенням, а отже, тягар на працюючих збільшується з кожним роком.
Негативний вплив на стан пенсійного страхування має сучасна демографічна ситуація та «старіння нації». В таких умовах поширюється бідність та поглиблюється соціальна нерівність за віком. Все це зумовлює актуальність обраної теми.
Серед вчених, котрі досліджували ці питання в своїх наукових працях, зазначимо наступних: І. Сирота, О. Василик, Б. Зайчук, М. Захарко, О. Коваленко, З. Коровіна, Л. Ларіонова, О. Мельник, О. Огій, К. Окольніков, Д. Остапенко, В. Шумський, В. Діхтєрьова.
Метою роботи є дослідження структури населення України та прогнозування змін, які можуть відбуватись протягом найближчих років, і їх зв'язок з можливостями формування збалансованого бюджету.
Бюджетна політика у сфері пенсійного забезпечення становить основу розвитку пенсійної системи, закріплюючи досягнуті темпи зростання рівня пенсійного забезпечення.
Структура бюджету Пенсійного фонду України характеризується складною полікомпонентною структурою бюджетоутворюючих показників доходної і видаткової частин бюджету.
На формування доходної частини бюджету Пенсійного фонду впливає низка факторів як економічних, так і політичних, проте значний вплив має демографічна структура.
Головними чинниками пенсійних реформ є три демографічні тенденції: 1) низька народжуваність ; 2) збільшення тривалості періоду навчання; 3) зростання очікуваної тривалості життя .
Дві перші тенденції зумовлюють зменшення контингенту працюючих, остання – збільшення контингенту пенсіонерів, і в сукупності вони є об’єктивним фактором посилення навантаження на пенсійну систему [3].
Тенденції щодо формування співвідношення чисельності осіб пенсійного віку до осіб працездатного віку мають негативний характер протягом всього терміну пенсійної реформи і на перспективу до 2040 року [2, c. 107–110].
Прогноз демографічної ситуації та її вплив на пенсійну систему в Україні є невтішним: кількість платників внесків до 2050 року зменшиться на 25 %, а одержувачів пенсій зросте на 8 %. За такої ситуації неможливо буде утримати основні показники пенсійної системи на поточному рівні.
Вже у 2025 році кожен працюючий буде утримувати одного пенсіонера. Це веде до браку власних коштів у Пенсійного фонду України.
Демографічне навантаження призведе до зниження співвідношення середньої пенсії та заробітної плати з 40 % у 2009 році до 28 % у 2050 році, або до збільшення дотацій з державного бюджету на покриття «демографічного» дефіциту.
Зважаючи на результати демографічного прогнозу, навіть за доволі оптимістичного сценарію розвитку вітчизняного ринку праці, кількість контингентів зайнятого населення та платників внесків у прогнозованому періоді матиме чітко виражену тенденцію до скорочення [1, c. 30–38].
В Україні співвідношення контингентів пенсіонерів і платників внесків у найближчі п’ять років може бути стабільним за умови сприятливої ситуації на ринку праці: зниження безробіття та зростання зайнятості здатні забезпечити підтримку контингенту платників внесків і навіть деяке його збільшення. Однак після того, як рівень безробіття наблизиться до природної норми, це співвідношення зростатиме паралельно зростанню співвідношення кількості осіб пенсійного й працездатного віку.
Звичайно, є певні резерви щодо посилення мотивації економічної активності населення, реструктуризації зайнятості, особливо щодо переведення працівників неформального сектора в сектор офіційної зайнятості, але навіть їх реалізація не в змозі перекрити вплив демографічних тенденцій. За припущень вже у 2025 р. кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю платників внесків [4] .
Отже, з огляду на проведене дослідження можна зробити висновок, що с итуація, яка склалася у системі Пенсійного забезпечення України вимагає прийняття на загальнодержавному рівні негайних і дієвих заходів. Ці заходи повинні, перш за все, передбачати:
1) зниження податкового навантаження на заробітну плату . Це призведе до виведення її із «тіні» з метою участі у накопичувальній системі пенсійного забезпечення;
2) впровадження накопичувальної системи призведе до залучення до участі в пенсійному страхуванні самозайнятих осіб, які зараз неповною мірою сплачують пенсійні внески;
3) зміну співвідношення працюючих та пенсіонерів. Співвідношення працюючих та пенсіонерів провести шляхом створення робочих місць. Зокрема пенсійний вік має бути обчислений так, щоб демографічний коефіцієнт відбивав співвідношення не менше, ніж три до одного.
Список використаних джерел:
1. Гнибіденко І. Ф. Наукові підходи до реформування пенсійної системи в Україні та країнах ЄС / І. Ф. Гнибіденко, А. О. Непокульчицький // Проблеми науки (укр.). – 2006. – № 4. – C. 30–38.
2. Ткаченко І. В. Демографічні чинники пенсійної реформи в україні / І. В. Ткаченко // Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – 2011. – № 4. – С. 107 – 110.
3. Рад Н. С. Бюджетний процес в органах Пенсійного фонду України: проблеми і перспективи / Н. С. Рад // Економіка і організація управління. – 2008. – № 3. – С. 193– 201.
4. Свєнчіцкі М. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз – 2050 / М. Свєнчіцкі, Л. Ткаченко, І. Чапко . – К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки, 2010. – 72 с.