Руденок О. Ю., Коротєєва Ю. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського , Україна

НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

 

Досягнення соціальної і економічної стабільності є головним завданням держави. Значне місце при цьому відводиться розвитку та реформуванню системи пенсійного забезпечення, яка має критичне значення для соціального розвитку держави.

Для України проблема пенсійного забезпечення є досить актуальною, тому що на даному етапі відбувається старіння населення, що призводить до зростання пенсійного навантаження на працюючих. В результаті маємо незбалансованість доходів і витрат Пенсійного фонду.

Питання реформування пенсійної системи України розглядалися такими вченими як: C. О. Левицька, С. І. Галашко , Л. О. Омелянович, Н. С. Рад та ін. Вченими були розглянуті необхідність і проблеми, перспективи і наслідки реформування пенсійної системи, а також її влив на досягнення сталого розвитку держави. Але проведені дослідження мають суперечливий і дискусійний характер, що обумовлює необхідність подальшого вивчення запропонованої теми.

Метою даної роботи є дослідження рівня розвитку пенсійної системи України, визначити напрямки її реформування.

Найвагоміший вплив на реформування пенсійної системи мають демографічні фактори. За останні 10 років пенсіонери становлять 30% постійного населення України. Надалі співвідношення змінюватиметься не на користь працюючих через зменшення зайнятого населення та збільшення тривалості життя людей старшого покоління.

Так, на сьогодні кількість платників внесків на пенсійне страхування складає 15,2 млн., а кількість пенсіонерів – 13,8 млн., тобто платник внесків фінансує 90,8% середньої пенсії, а в деяких регіонах і більше.

Прогноз демографічної ситуації в Україні до 2050 року можна побачити на рис. 1.

 

Рис. 1. Прогноз чисельності пенсіонерів до 2050 р .

 

Аналіз рис. 1 свідчить про те, що кількість платників внесків до 2050 року зменшиться на 25%, а одержувачів пенсій зросте на 8%, тобто збільшиться навантаження на працюючих громадян через збільшення диспропорції в співвідношенні людей молодого та похилого поколінь.

Одним з напрямків вирішення проблеми співвідношення людей похилого віку та платників страхових внесків є підвищення пенсійного віку. Підвищення пенсійного віку істотно поліпшує фінансову спроможність Пенсійного фонду, що має велике значення для оптимізації видатків державного бюджету, спрямування його коштів на потреби соціального й економічного розвитку.

Подальше підвищення пенсійного віку для жінок і чоловіків до 62 років дасть змогу у 2025 р. збільшити обсяги зайнятості на 0,7 млн. осіб, або на 4%. Якщо ж підвищення віку продовжити до 65-річного порогу, приріст зайнятості становитиме 1,1 млн. осіб у 2031 р., або 6,1%. Це додатково забезпечить, відповідно, 4,0% та 6,1% ВВП порівняно з тим, якби пенсійний вік залишався на сучасному рівні. Разом із збільшенням кількості платників внесків, зменшення кількості одержувачів дає можливість істотно покращити баланс Пенсійного фонду. За інших рівних умов, поточний баланс (різниця між надходженням внесків та видатками на виплату пенсій з власних коштів) при досягненні 61-річної межі збільшиться у 2021 р. на 10,7%, при досягненні у 2025 р. 62-річної межі – на 16,8%, у 2031 р. 65-річної межі – на 25,4%. Це дасть можливість Пенсійному фонду уникати дефіциту власних коштів ще деякий час після того, як підвищення пенсійного віку буде зупинено і навантаження на платників внесків почне зростати [1].

Мобілізації додаткових коштів до бюджету Пенсійного фонду може сприяти звільнення солідарної системи від невластивих для неї видатків (зокрема на фінансування дострокових і пільгових пенсій).

Обмеження максимального розміру пенсії, що виплачується із солідарної системи; поступовий перерозподіл частки внеску на пенсійне страхування від роботодавця до працівника, ефективна державна політика скорочення безробіття, стимулювання народжуваності буде сприяти підвищенню ефективності пенсійної системи.       

У висновку необхідно зазначити, що для реформування пенсійної системи необхідно: встановити пряму залежнiсть розмiру пенсiї вiд розмiру внесків; забезпечити точний облiк перiодiв зайнятостi , заробiтної плати та сплачених внесків; впорядкувати систему призначення пiльгових пенсiй ; стимулювати пiзнiший вихiд на пенсію; вилучити програми соцiальної допомоги з пенсiйної системи. Можна стверджувати, що впровадження усіх зазначених напрямків на практиці дасть поштовх для ефективного розвитку пенсійної системи України та приведе до зменшення розбалансованості бюджету Пенсійного фонду України.

 

Список використаних джерел:

1.             Свєнчіцкі М. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз – 2050 / М. Свєнчіцкі , Л. Ткаченко, І. Чапко . – К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки, 2010. – 72 с.