Ткаченко І. В.

Кременчуцький національний університет імені М. Остроградського, Україна

соціальний захист: понятійний аспект

 

В останні роки все більше уваги приділяється питанням важливої ролі пенсійної системи для економічної стабільності держави та необхідного соціального забезпечення осіб непрацездатного віку.

З метою дослідження теоретичних основ пенсійної системи та її складових доцільно з’ясувати основні підходи щодо визначення сутності основних взаємопов’язаних понять у цій сфері.

Слід зазначити, що історичний розвиток пенсійної системи свідчить про її перші ознаки власне як системи соціального захисту. Тому, розпочати, на нашу думку, необхідно саме із вивчення різних підходів до визначення поняття соціальний захист, і в результаті висловити щодо нього своє бачення.

Конституцією України проголошується, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Поняття «соціальний захист» широко застосовується у науковій літературі. Так у підручнику «Економічна теорія» на думку В. Г. Чепіноги соціальна захищеність включає систему заходів, що захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації в результаті безробіття, хвороби, виробничої травми, народження дитини, інвалідності, старості тощо, а також надання медичних послуг та допомог сім'ям з дітьми [1].

На наш погляд, перевагою цього визначення є інформативність і повне окреслення напрямків, що є основними у роботі Міністерства соціальної політики, яке згідно діючого законодавства здійснює моніторинг у сфері праці, зайнятості, загальнообов’язкового державного соціального страхування, пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, аналізує та прогнозує розвиток процесів у соціально-трудовій сфері.

Поняття «соціального захисту», як сукупність заходів та механізмів їх здійснення, які використовує суспільство для забезпечення суспільно нормальних умов матеріального і духовного життя населення надає професор В. І. Грушко [2].

Метою системи соціального захисту є спрямування організаційно-правових та економічних заходів, по перше, на підтримку певних верств населення і, по друге, на запобігання ситуаціям, що загрожують добробуту населення.

Саме ці заходи стали головним у визначення поняття «соціальний захист», що пропонує науковець С. С. Осадець – соціальний захист це нагромадження і витрачання грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов’язаних з ними витрат [3].

Більш розгорнутим є підхід до визначення поняття «соціального захисту» А. Г. Ягодки , яка відзначає, що соціальний захист слід розглядати як систему законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, що надає:

а)   працездатним рівні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску;

б)   непрацездатним і соціально вразливим категоріям населення, насамперед дітям, молоді, що навчається, інвалідам, пенсіонерам, молодим, неповним та багатодітним сім’ям, переваги в користуванні суспільними фондами споживання, в прямій матеріальній підтримці, в зниженні податків [4].

Загальну систему соціального захисту можна представити у поєднанні двох підсистем: соціальної та пенсійної (рис. 1).

Рис. 1 Підсистеми соціального захисту

(джерело: розробка автора)

 

Дослідження підходів до визначення поняття «соціальний захист» дає можливість сформулювати власне бачення у його трактуванні. Отже, на нашу думку, соціальний захист – це система, яка складається з напрямків соціальної політики держави, що спрямовані на підтримку осіб, які не мають можливості самозабезпечення внаслідок втрати джерел доходу чи інших страхових випадків, у вигляді грошових виплат за рахунок соціального, пенсійного страхування, бюджетного фінансування, а також за рахунок комбінації цих видів фінансування.

 

Список використаних джерел:

1.             Чепінога В. Г. Економічна теорія: підручник / В. Г. Чепінога . – К.: Київський університет права НАН України, 2008. – 198 с.

2.             Пенсійна система України: навч . посіб . за ред. проф. Грушка В. І. – К.: Кондор, 2006. – 336 с.

3.             Осадець С. С. Страхування: підручник / кер . авт. кол . і наук. ред. Осадець С. С. – К.: КНЕУ, 1998.

4.             Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика: навч . посіб . / А. Г. Ягодка . – К.: КНЕУ, 2000. – 212 с.