Висоцький І. А.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені В. Гетьмана», Україна

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ

ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

 

На сьогодні інститут державного фінансового контролю практично не виконує свою основну попереджувально-профілактичну функцію, виступаючи, як правило, лише реєстратором порушень. Форми наступного контролю (ревізія та перевірка), за якими переважно проводиться державний фінансовий контроль, без підкріплення аудитом ефективності, практично втрачають свою актуальність та дієвість в умовах ринкової економіки України. На наше переконання , посиленню державного фінансового контролю можуть сприяти наступні заходи.

Перше. Необхідно провести стандартизацію системи державного фінансового контролю у відповідності до міжнародних стандартів у зв’язку з глобалізацією економіки та переходом на міжнародні стандарти обліку та звітності, сформувати систему єдиних процедур контролю для зовнішнього, внутрішнього державного (регіонального) контролю. Безумовно, кожен орган системи державного фінансового контролю має свої специфічні цілі і задачі. Однак ревізії, перевірки, аудит та дослідження доцільно проводити, керуючись уніфікованими програмами та методологією. Крім того, докорінні зміни, що відбулися у політичних та соціально-економічних сферах суспільства, періодична нестабільність розвитку економіки вимагають постійного перегляду старих типових інструкцій та методичних вказівок, які застарілими методами донині регулюють основні питання організації та проведення комплексних ревізій та тематичних перевірок. Діяльність у сіх органів контролю держави, виходячи з того, що основні принципи і процедури державного фінансового контролю є базовими як для зовнішнього, так і для внутрішнього контролю незалежно від їх компетенції, повинна бути підпорядкована єдиним стандартам.

Друге. Вищому органу необхідно буде розробити систему стандартів зовнішнього державного фінансового контролю з урахуванням ревізійних стандартів INTOSAI і міжнародних стандартів аудиту (МСА). При розробленні проекту потрібно виділити такі групи стандартів:

1)     визначальні загальні правила і процедури Вищого органу;

2)     зовнішнього аудиту державного бюджету;

3)     зовнішнього аудиту бюджетів державних позабюджетних фондів;

4)     фінансового аудиту;

5)     аудиту ефективності;

6)     уніфікованої звітності органів контролю за результатами контрольно-ревізійної та експертно-аналітичної діяльності;

7)     якості контрольних та експертно-аналітичних заходів, що здійснюються органами контролю єдиної системи.

Третє. У рамках реалізації цілей контрольної діяльності Вищий орган необхідно наділити такими правами:

– захищати інтереси держави в судовому порядку;

– використовувати адміністративні санкції.

Четверте. Важливим питанням підвищення якості контрольних заходів є впровадження сучасних інформаційних технологій у роботу органів контролю. Вищому органу необхідно створити єдину для всіх органів контролю інтегровану базу даних, пов’язану з паспортизацією результатів контрольних заходів. Це питання не просте і вимагає певних витрат, але без нього не можна буде зробити глибокого та всебічного аналізу результатів роботи органу контролю, визначити якість результатів та напрями її підвищення.

П’яте. Для підвищення ефективності роботи Вищого органу державного фінансового контролю необхідно внести відповідні зміни до чинного законодавства.

Чим жорсткіше будуть окреслені його правові повноваження, тим більше він отримає можливостей для відшкодування заподіяних державі збитків, усунення виявлених правопорушень у бюджетно-фінансовій сфері, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у безгосподарності та порушеннях норм законодавства.

Шосте. Для того щоб звести до мінімуму непорозуміння та перепони, які знижують ефективність роботи, необхідно прийняти низку нормативних актів (змін до законів), де чітко буде регламентована співпраця органів контролю з відповідними структурами Генеральної прокуратури, МВС, СБУ України тощо.

Сьоме. На сьогодні недостатньо розвинута правова база, відсутність у бюджетному законодавстві визначення поняття «збиток, заподіяний державі» та його кваліфікації, невизначеність у розмежуванні і взаємозв’язку збитку з неефективним, нецільовим і незаконним використанням бюджетних коштів негативно відображається на кінцевих результатах діяльності контролюючих служб.

Восьме. Враховуючи те, що органам державного фінансового контролю властива колегіальна діяльність при вирішенні міжгалузевих питань, з метою запобігання різного тлумачення природи цього органу доцільно було б у відповідному законі прямо встановити, що орган контролю як на центральному, так і на територіальному рівні керує колегіально всією контрольно-ревізійною та експертно-аналітичною діяльністю.