К. е. н. Калініченко А. В., Нарижна О. С.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ПРОДАЖУ ТОВАРІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

 

У ринковій економіці України торговельні підприємства функціонують в жорстких умовах конкурентного середовища, тому вони повинні докладати максимум зусиль для втримання своїх позицій. Це зумовлює необхідність у раціональній побудові системи обліку товарів підприємств роздрібної торгівлі.

Метою ведення обліку операцій з продажу є інформаційне забезпечення управління про отримані доходи та втрачені можливості торговельного підприємства; формування фінансових результатів, оцінювання доцільності та ефективності передбачених заходів з активізації продажу, забезпечення можливості планувати збільшення величини доходів, контроль за операціями з продажу товарів.

Третій розділ Податкового кодексу, що набрав чинності 1 квітня 2011 року, дуже швидко зробив гостро актуальною тему оцінки вибуття товарів. Адже нескладно передбачити, що при нових правилах вирахування податку на прибуток працівники податкової служби будуть особливо прискіпливо відноситись до розрахунку собівартості реалізації. 

Особливість сучасного стану обліку товарів у підприємствах України полягає у тому, що у зв’язку із частими змінами цін на товари, що пов’язані з коливанням цін на відповідні товари на світовому ринку, підвищенням тарифів на імпорт, зміною податкової політики, їх оцінка набуває особливої актуальності. Дуже важливо обрати той метод, який дозволяє найточніше провести оцінку з урахуванням інтересів власників підприємства та специфіки діяльності.

Більшість сучасних підприємств застосовує різні методи оцінки реалізованих товарів, іноді навіть ті, що не дуже їм підходять, враховуючи мінливість стану цінової політики в країні. Тому, на нашу думку, було б доцільно застосовувати метод середньозваженої собівартості, який полягає в тому, що при багаторазовому надходженні товарів по різним цінам находять їх середню, і вже по цій величині розраховують собівартість реалізованих товарів.

На відміну від інших методів, метод середньозваженої собівартості дозволить одержати більш реальну оцінку активів в умовах постійних коливань цін на товари, врівноважити витрати на здійснення торговельної діяльності та ефективніше управляти вартісною формою руху товарів.

Синтетичний облік доходу від реалізації товарів ведуть на відокремленому рахунку 70 «Доходи від реалізації» класу 7 «Доходи і результати діяльності», який призначений для пооб’єктного обліку за окремими групами. Для цього відкривають такі субрахунки:

– 702 «Дохід від реалізації товарів»;

– 704 «Вирахування з доходу».

Ключовим завданням підприємств торгівлі на сучасному етапі стає орієнтація на споживача. Це означає, що будь-яке управлінське рішення щодо того, за допомогою яких методів продажу здійснювати торговельну діяльність конкретному магазину, які методи активізації продажу при цьому застосовувати, види дисконтних карток вводити, за яких умов їх видавати і які знижки надавати власникам дисконтних карток, має базуватися на аналізі оперативної бухгалтерської інформації.

Оскільки підприємства самостійно приймають рішення щодо ведення аналітичного обліку та відкриття рахунків третього і нижчих порядків, з метою деталізації інформації, доречно ввести рахунки третього порядку до рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів»:

– 7021 «Дохід від реалізації товарів»;

– 7022 «Дохід від реалізації товарів за дисконтними картками»;

– 7023 «Дохід від реалізації товарів зі знижками»;

– 7024 «Дохід від реалізації товарів у період розпродажу»;

– 7025 «Дохід від реалізації товарів за іншими заходами впливу на обсяги продажу товарів».

До рахунку 704 «Вирахування з доходу» необхідно ввести такі рахунки третього порядку:

-        7041 «Вирахування з доходу за товари, повернені покупцями»;

-        7042 «Сума знижок, наданих покупцям»;

-        7043 «Інші вирахування з доходу».

За допомогою цих синтетичних рахунків з’являється можливість виділити з усього доходу торговельного підприємства дохід від реалізації товарів за методами активізації продажу товарів, що дає змогу проводити поглиблений аналіз продажів, вирішувати питання доцільності застосування того чи іншого маркетингового інструмента. Це сприятиме прийняттю ефективніших управлінських рішень у процесі формування чистого доходу підприємства.

Достовірне відображення в бухгалтерському обліку торгових націнок торговельних підприємств на товари, які оприбутковуються та обчислюються за продажними цінами, раціональне та об’єктивне визначення та списання торгових націнок на реалізовані товари має важливе значення для визначення фінансових результатів діяльності та рівня рентабельності торгівлі.

Вчені вважають, що об’єднання на рахунку 28 «Товари» активних субрахунків для обліку товарів і тари з контрактивним регулюючим субрахунком 285 «Торгова націнка» з точки зору теорії та практики бухгалтерського обліку недоцільно. У зв'язку з цим було б на краще у робочому плані рахунків підприємств роздрібної торгівлі для обліку торгових націнок використати резервним код рахунка 29 в класі рахунків 2 «Запаси».

Ще одне питання, яке потребує розгляду та вдосконалення стосується правильності списання собівартості реалізованих товарів роздрібними підприємствами торгівлі.

До продажної (роздрібної) ціни товарів входять, крім первісної вартості товарів, суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам, та суми торгової націнки на покриття витрат і отримання доходу від торгівлі.

Товари повинні списуватися з кредиту рахунка 28 «Товари» на дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» за фактичною собівартістю. Фактична собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки, яка за розрахунком до них відноситься.

Об'єднання на рахунку 28 «Товари» активних субрахунків для обліку товарів і тари з контрактивним пасивним регулюючим субрахунком 285 «Торгова націнка» призводить до плутанини в бухгалтерських записах товарних операцій.

У зв’язку з вищевикладеним доцільно було б фактичну собівартість реалізованих товарів визначати не на рахунку 28 «Товари», а на субрахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», який по економічному змісту для цього й призначено. Виходячи з цього, суму торгової націнки, яка відноситься по розрахунку до реалізованих товарів, доцільно списувати так: Дт 285, Кт 902 – на зменшення продажної вартості реалізованих товарів або рівнозначним записом способом сторно: Дт 902, Кт 285 – на зменшення дебетового обороту субрахунку 902, де врахована продажна вартість товарів.

Такий підхід до обліку товарів і торгових націнок не лише дає можливість спростити синтетичний і аналітичний облік, а й сприяє об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку та звітності фактичної собівартості реалізованих товарів, залишків товарів, а також фінансових результатів торговельних підприємств і організацій.

Таким чином, запропоновані нами шляхи удосконалення обліку операцій з продажу товарів сприятимуть більш повному та об'єктивному відображенню торгових операцій у бухгалтерському обліку підприємств роздрібної торгівлі, а саме від цього залежить ефективність та оперативність прийняття рішень щодо стратегії і тактики розвитку підприємства.