Полянська О. С., Ліпісівіцька О. Л., Ткач М. В., Юрина С. В.

Буковинський державний медичний університет

м. Чернівці, Україна

ВПЛИВ ФІЗИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА МІОКАРД

 

Регулярні фізичні навантаження це визнаний елемент здорового способу життя, який дозволяє зменшити вираженість факторів ризику і запобігти атеросклерозу, однак при цьому підвищується ризик шлуночкових аритмій і раптової серцевої смерті ( РСС ), в осіб з фоновими серцевими захворюваннями. Нещодавно отримано дані, що спортивне серце («серце атлета») асоціюється з підвищенням частоти виникнення аритмій, зокрема фібриляції передсердь ( ФП ), тріпотіння передсердь, дисфункції синусового вузла і навіть правошлуночкової тахікардії. Спортсмени відносяться до групи підвищеного ризику розвитку патології серцево-судинної системи і РСС , частота якої в спорті значно перевищує аналогічний показник в популяції. Частота РСС серед дітей і підлітків Москви, які займаються в спортивних секціях, в 2 рази вища, ніж у дітей фізично неактивних.

У спортсменів частіше фіксуються зміни у вигляді порушення скоротливої здатності міокарда і аритмій і чим більший стаж занять спортом, тим вища вірогідність кардіальної патології. Доведено, що виснажливі навантаження можуть сприяти розвитку фіброзу, що, своєю чергою, створює субстрат для формування передсердних і правошлуночкових аритмій. Відомі випадки наявних метаболічних порушень в міокарді у спортсменів без клінічних проявів при високій працездатності і хороших спортивних результатах, що потребує ретельного індивідуального підходу при оцінці електрокардіографічних змін у спортсменів, які займаються різними видами спорту.

З метою вивчення особливостей електрокардіографічних змін у спортсменів нами обстежено 100 спортсменів віком від 18 до 22 років, з яких 50 осіб займаються легкою атлетикою і 50 осіб –важкою атлетикою. Спортивний стаж досліджуваних склав 5 років. Всім досліджуваним проводилась електрокардіограма ( ЕКГ ) на апараті « Кардіо +» на базі обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру.

Нами виявлено, що у 30% обстежених спортсменів були виявлені зміни на ЕКГ , що вказує на необхідність ретельного контролю за дітьми, які займаються у спортивних секціях. %. У важкоатлетів на вихідній ЕКГ було виявлено відхилення у 16%, що значно менше, ніж у легкоатлетів, однак після фізичного навантаження цей показник зростає вдвічі і зрівнюється з аналогічним показником у легкоатлетів. На ЕКГ спортсменів спостерігались такі порушення, як: порушення утворення імпульсу у вигляді синусової брадикардії, синусової аритмії, шлуночкової екстрасистолії та пароксизмальної тахікардії; порушення провідності у вигляді неповної та повної блокади правої ніжки пучка Гіса ; захворювання синдроми і феномени, а саме WPW-синдром та синдром Лауна-Ганонга-Лівайна ; порушення реполяризації .

В групі легкоатлетів показник числа серцевих скорочень вище (p<0,05) порівняно з групою важкоатлетів, що може вказувати на необхідність перегляду схем фізичного навантаження для цієї групи спортсменів. При адекватному навантаженні наступає економізація функцій серця в умовах спокою і при помірних навантаженнях, а при виконанні фізичних навантажень високої потужності насосна функція серця підтримується за рахунок приросту ударного об’єму серця, який при наростанні навантаження забезпечується збільшенням діастолічного розслаблення і покращанням скоротливої здатності лівого шлуночка. Економізація функцій серця пов’язана зі зниженням числа серцевих скорочень ( ЧСС ), артеріального тиску і ударного об’єму в спокої.

При дослідженні важкоатлетів виявлено, що у цих спортсменів після фізичного навантаження кількість екстрасистол збільшується. Також у важкоатлетів після навантаження в 5 разів збільшується кількість випадків на ЕКГ порушення фази реполяризації . Ці зміни можуть супроводжуватись порушенням скоротливої здатності міокарда і можуть свідчити про метаболічні і нейрогуморальні порушення. Відомо, що при статичних навантаженнях у таких атлетів так же, як і у нетренованих, приріст ударного об’єму припиняється вже на перших ступенях фізичного навантаження, а насосна функція серця забезпечується переважно за рахунок підвищення ЧСС . Високий процент виявлення вегетативної дисфункції у спортсменів доводить її участь в розвитку кардіоміопатії у спортсменів.

Найпоширеніший синдром, який може передувати раптовій смерті в багатьох осіб це епізоди синкопе . Будь-який напад синкопе , який виникає під час або невдовзі після навантаження, заслуговує активної та дуже ретельної оцінки. Аналіз обставин виникнення епізоду разом із самим пацієнтом або свідками допомагає оцінити тяжкість епізоду. Дуже важливо також ретельно контролювати рівень навантажень, а також функціональний стан атлета, який переніс напад синкопе .

Досить часто надмірні тренування непрофесійних атлетів здійснювалися безконтрольно, після тяжкого робочого дня. Звичайно, це створює середовище для виникнення вазовагального синкопе внаслідок виснаження та надмірних тренувань. Потенційно небезпечним може бути раптове синкопе без попереджувальних симптомів і з тривалою втратою свідомості. Регулярне навантаження – компонент здорового способу життя, який знижує ризик ураження коронарних артерій і навіть ризик виникнення ФП у літніх пацієнтів шляхом контролю факторів ризику. З іншого боку, навантаження підвищує ризик раптової смерті в пацієнтів з фоновими серцевими захворюваннями. Нещодавно отримані дані дозволяють думати, що спортивне серце може створювати субстрат для передсердних і шлуночкових аритмій.

Потрібно рекомендувати помірні рівні фізичної активності, адаптовані до віку пацієнта, виду активності, бо неконтрольовані та інтенсивні виснажливі тренування мають несприятливий ефект.