Д. держ . упр . Шиян О. І.

Львівський державний університет фізичної культури, Україна

освітня політика з питань забезпечення здорового способу життя учасників

навчально-виховного процесу

 

Створення сприятливих умов для забезпечення здорового способу життя (ЗСЖ) учасників навчально-виховного процесу засобами освіти вимагає розуміння характерних ознак організації управління та структури освітньої системи загалом. Дві визначальні ознаки освітніх систем – їхня комплексність і комплексність довкілля, в якому вони функціонують. Освітні системи вважають одними з найскладніших організацій сучасного світу.

Відповідно освітню політику зараз розуміють у найширшому сенсі як таку, що охоплює освіту й навчальні заняття в багатьох установах і організаціях (клуби, музеї, бібліотеки тощо). Необхідно також врахувати так званих учасників освітньої політики. Вони мають широкі інтереси, цінності, вплив, тощо і тому впливають на освітню політику різними способами. Через конфлікт інтересів учасників, що спричиняє розбіжності в завданнях, освітня політика не може повністю задовольнити кожного учасника, відповідно є «переможці» і «переможені». З цієї причини аналіз освітньої політики та управлінських рішень має відкрито задекларувати «за» і «проти» для всіх учасників.

З цієї причини термін «державна освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ учасників навчально-виховного процесу» слід розуміти як складову частину політики держави, що відображена в урядових концепціях і стратегії, нормативно-правових документах, які спрямовують діяльність органів державного управління та місцевого самоврядування з метою створення умов, що сприяють формуванню ЗСЖ в єдиному освітньому просторі.

Дуже важливим є розгляд освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ як практичної діяльності і як наукової дисципліни. Як практична діяльність зазначений напрям стосується практичного творення державної політики (рішення Міністерства, переговори щодо шляхів і сфер фінансування, створення освітніх документів тощо).

Як наукова дисципліна вона розвивається через залучення, здебільшого, трьох традиційних дослідницьких сфер – освіта, охорона здоров’я і політика – разом. Її визнають як самостійну частину комплексу міждисциплінарної сфери державної освітньої політики.

Як і державна політика загалом, освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ, зокрема, є міждисциплінарна; зорієнтована на практику; аналітична й нормативна.

За своєю суттю досліджувана сфера є міждисциплінарною. Це пояснюється необхідністю і значенням напрацювань із багатьох наукових дисциплін (педагогіки, медицини, політичних наук, соціології, освітнього менеджменту тощо). Очевидно, що освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ сформувалася на базі державної політики як такої і є молодою, хоча досить комплексною ланкою. У зв’язку із цим, бібліографія освітньої політики є фрагментарною і її межі нечіткі. Це означає, що для її аналізу і творення потрібно розглянути низку наукових дисциплін.

Ця ланка державної освітньої політики розвивалася, щоб поліпшити процеси й результати у сфері збереження здоров’я молоді через освіту, щоб поліпшити якість освіти, зменшити негативний вплив навчального процесу на здоров’я учасників навчально-виховного процесу, формувати здорову націю, збільшити релевантність освітніх пропозицій тощо. Відповідно освітня політика є сферою, яка зорієнтована на практику, що шукає вирішення проблем, які виникають у цій сфері, а також можливості для подальшого розвитку.

У практиці існують механізми, які можуть певною мірою вплинути на політичне рішення (кількість учнів у класі, кількість занять або предметів на тиждень, впровадження окремого предмета «Основи здоров’я»; гаряче харчування тощо).

Однак ефективний вплив на освітні процеси можливий тільки за умови глибокого розуміння реальності. З цієї причини необхідно генерувати власний набір релевантних знань у формуванні теоретичних і емпіричних вчень. Така практика сприяє необхідності поглиблення теоретичної і методичної бази, тим самим стимулюючи розвиток основних досліджень.

Освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ молоді має як аналітичні, так і нормативні аспекти. Якщо говорити про аналітичні аспекти, вона має вплив на об’єктивний аналіз діяльності учасників і їх інтересів, виконавчої та економічної діяльності. У своїх нормативних аспектах вона стосується пропозицій творення політики й розвитку громадських інтересів у галузі освіти і виховання.

Освітня політика інтегрована з громадськими і груповими пріоритетами, що впливають на державні освітні установи, позашкільну освіту (культурну, духовну, фізичну, дозвілля), виховання (у сім’ї і в неформальних групах).

Насправді освітня політика з питань забезпечення ЗСЖ є політикою, переповненою змінними поглядами, цінностями й інтересами. Конфлікти між метою і результатами виникають доволі часто: «Чи це правильно, коли нововведений предмет «Основи здоров’я» викладають не фахівці?»; «Наскільки повинна відбуватися інтеграція неповносправних дітей з учнями школи в навчальному процесі?»; «Чи потрібно викладати статеве виховання у державних школах?». На ці і багато інших запитань немає відповідей на рівні експертного аналізу, бо перед нами постає моральна дилема, що є правильним, бажаним і справедливим. Часті невдачі зумовили інше бачення реальності: політика – не позитивний засіб досягнення мети, а діалектичний інструмент, що має стимулювати інші процеси, для яких треба розробляти вже нову політику.