Д. держ . упр . Домбровська С. М.,   к. т. н. Ромін А. В.,

Національний університет цивільного захисту України, м. Харків

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕФОРМУВАННЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ В СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

Становлення української державності безпосередньо пов’язане з актуалізацією проблем державного управління, розвитком науки управління суспільним розвитком, що неможливо без теоретико-методологічного обґрунтування механізмів державного управління, адміністративно-організаційних напрямів державотворення, функцій, структури, повноважень та особливостей органів державної влади усіх рівнів у   підготовці фахівців з цивільного захисту. В останні десятиріччя у повній відповідності з суспільними потребами йде інтенсивне формування загальної теорії безпеки життєдіяльності світового співтовариства, яка включає всі аспекти від екологічних, економічних, технічних до соціальних, воєнних, політичних. Механізмом для забезпечення безпеки життєдіяльності населення є державне управління у сфері цивільного захисту. Теорія державного управління у сфері цивільного захисту, очевидно, може носити тільки міждисциплінарний характер, синтезуючи ідеї, підходи і методи природних і гуманітарних наук, виробляючи   новий науковий світогляд, нову культуру сталого розвитку і безпечного проживання. Механізмом для забезпечення безпеки життєдіяльності населення є державне управління у сфері цивільного захисту, що неможливо без теоретико-методологічного обґрунтування   функцій, структури, повноважень та особливостей органів державної влади усіх рівнів у   підготовці фахівців з цивільного захисту.

Оскільки ефективна діяльність фахівців з надзвичайних ситуацій в екстремальних умовах можлива лише за умови повноцінної підготовленості до цього, а дії в таких ситуаціях для них мають бути звичною нормою, то професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах має враховувати сучасні світові тенденції, принципи розвитку всієї системи освіти і професійної підготовки у світі та нашій державі, її теоретико-методологічні й методичні аспекти, зміст і складність завдань, фізичне й психічне навантаження, а також специфічне призначення підрозділів цивільного захисту [2]. Державне управління професійною освітою – це соціальне управління , що охоплює одну із сфер соціальної політики . Остання полягає в цілеспрямованій стратегії держави на створення сприятливих , гідних умов життя й розвитку людини . Освіта обумовлює соціально-економічний розвиток суспільства й органічно пов’язана з фундаментальними основами суспільного устрою, його соціально-економічною й політичною організацією, з характером і домінуючою спрямованістю громадського життя. Найважливішою вимогою до системи освіти є те, що вона повинна за якістю своєї «інтелектуальної продукції» не тільки відповідати вимогам практики, науки, соціальної сфери, але й значно їх випереджати. У сучасних умовах кардинальне відновлення системи освіти в Україні визначене як найважливіша умова відновлення й розвитку інтелектуального потенціалу суспільства, становлення державності й громадянського суспільства. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначає основні стратегічні завдання розвитку процесу управління освітою: «перехід від державного до державно-громадського управління, чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління, забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ, утвердження у сфері освіти гармонійного поєднання прав особи, суспільства й держави» [1] . Одним зі шляхів реалізації цих завдань є наукове обґрунтування нової системи управління освітою, розробка інноваційних моделей, механізмів управління освітою на всіх рівнях: державному, регіональному, муніципальному. Демократизація управління освітою реалізується перш за все у залученні до цього процесу різних соціальних груп населення (викладачів, студентів, представників бізнесу та ін.). Результатом модернізації управління вищою освітою має стати розробка й упровадження відкритої моделі, побудованої на принципах поєднання централізації та децентралізації, активного залучення всіх зацікавлених сторін до управління освітою, поєднання внутрішньої самооцінки вищих навчальних закладів і зовнішньої оцінки їх діяльності незалежними організаціями та експертами. Успішне реформування вищої освіти в умовах ринкових відносин , реалізація потреб особистості , захист прав і інтересів громадян у цій сфері – все це вимагає підвищення ефективності управління вищою освітою на відповідній науково-теоретичній основі, вдосконалювання форм і методів державного впливу, визначення ролі й місця ВНЗ і самих студентів у цих процесах, а отже, і чіткої правової регламентації їхнього статусу в цій системі. Сполучення різних за змістом і формами навчальних і виховних процесів, їх комплексне поєднання на основі суспільного цілеполягання й контролю становить єдиний процес – освіту.   Виховання й навчання особистості має дві основні форми: спеціалізовані форми освіти –забезпечення комплексного навчання й виховання в рамках освітніх установ. Вони здійснюють освіту як комплексний процес формування особистісних якостей, що включає виховання й навчання як внутрішні моменти. Пріоритетність освіти, поряд з іншими видами діяльності, пря мо пов'язана з інтересом соціуму до процесу й результату свого роз витку. Безупинно транслюючи колективний досвід поколінь, освіта стає одночасно процесом і результатом індивідуального й суспіль ного розвитку у двох тимчасових проекціях (проекція в минуле та в майбутнє). На сучасному етапі формування й реалізація державної політики у сфері захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій мають здійснюватися з урахуванням підготовки нової генерації фахівців. Потрібно закладати основи   взаємодії між центральними органами в влади, та спеціалізованими    навчальними закладами, щоб мірою можна було б реалізувати завдання цивільного захисту.

 

Список використаних джерел:

1.             Артемчук Г. І. Вища школа України: реальність і тенденції розвитку: монографія / Г. І. Артемчук, В. В. Попович, Г. Г. Січкаренко . – К.: Ленвіт , 2004. – 176 с.

2.             Про Концепцію Цивільної оборони України: постанова Верхов . Ради України: від 28  жовт . 1992 р.: № 2746-XII // Відом . Верхов . Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 649.