МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ:

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Практика державного управління неможлива без осмислення теоретичних засад механізмів державного управління. Без розкриття категорії «механізм державного управління» неможливо вирішити проблему підвищення його ефективності, так як ефективність системи державного управління залежить від наявності успішно функціонуючих механізмів, які дозволяють забезпечити: скоординоване, цілеспрямоване та дієве керівництво суспільними процесами держави; належний організаційно-управлінський вплив на суспільний розвиток держави; реалізацію цілей та завдань державного управління – як загальних, так і персоніфікованих, які необхідно вирішувати в конкретних сферах суспільного життя. У зв'язку з цим, практична значимість та актуальність проблеми визначення поняття «механізм державного управління» не викликає сумнівів.

У науковій літературі термін «механізм державного управління» є досить широко вживаним, однак зміст і структуру його різні науковці та практики трактують по-різному. Концептуальні засади механізмів державного управління висвітлено в працях провідних вітчизняних та зарубіжних учених у галузі управління: В. Авер'янов, О. Амосова, Г. Астапової, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, І. Булєєва, О. Машкова, Н. Нижник, Ю. Тихомирова та інші.

Хоча, як зазначалося вище, концептуальні засади механізмів державного управління вже висвітлено в численних працях вітчизняних та зарубіжних вчених, але, на сучасному етапі розвитку науки державного управління, не має загально прийнятого поняття «механізму державного управління» та єдиного підходу до трактування його визначення.

Так, В. Авер'янов це поняття визначає так: механізм державного управління – це сукупність державних органів, організованих у систему для виконання цілей (завдань) державного управління відповідно до їх правового статусу, та масив правових норм, що регламентують організаційні засади та процес реалізації вказаними органами свого функціонального призначення. Звідси складовими елементами механізму державного управління виступають: система органів виконавчої влади; сукупність правових норм, що регламентують як організаційну структуру системи органів виконавчої влади, так і процеси її функціонування та розвитку.

На думку Н. Р. Нижник, О. А. Машкова механізм державного управління – це складова частина системи управління, що забезпечує вплив на внутрішні та зовнішні фактори, від стану яких залежить результат діяльності управлінського об'єкта.

В. Бакуменко та В. Князєв у своїх працях зазначають. що механізм державного управління – це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, будь-яку соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей.

Враховуючи викладене вище, виразно спостерігаються два підходи до тлумачення змісту наведеної категорії, які відповідно до напрацювань Л. Приходченко, можна назвати «структурно-організаційним» та «структурно-функціональним».

Так, наприклад, Л. Юзьков, підтримуючи дану позицію, за стуктурно-організаційним підходом характеризує механізм як сукупність певних складових елементів, що створюють організаційну основу певних явищ, процесів, а механізм держави – як сукупність установ, через які здійснюється державне керівництво суспільством. В свою чергу. за структурно-функціональним підходом, на думку Л. Юзькова, при визначені механізму того чи іншого державно-правового інституту (процесу, явища) увага акцентується не тільки на організаційній основі його побудови, але й на його динаміці, реальному функціонуванні.

Віддаючи перевагу структурно-функціональному підходу, Л. Юзьков у загальному плані визначає механізм державного управління як організацію практичного здійснення державного управління.

Слід зазначити, що щодо класифікації механізмів державного управління також не має однозначності серед науковців.

На думку Р. Рудницької, залежно від того, які саме проблеми і як вирішуються із застосування конкретного державного механізму управління, він може бути складним (комплексним) і включати в себе декілька самостійних механізмів.

Комплексний механізм державного управління може складатися з таких видів механізмів: економічного (механізми державного управління банківською, грошово-валютною, інвестиційною, інноваційною, кредитною, податковою, страховою діяльністю тощо); мотиваційного (сукупність командно-адміністративних та соціально-економічних стимулів); організаційного об'єкти, суб'єкти державного управління, їх цілі, завдання, функції, методи управління та організаційні структури); політичного механізми формування економічної, соціальної, фінансової, промислової політики тощо); правового (нормативно-правове забезпечення).

Також, автори «Словника-довідника з державного управління» згідно з характером факторів впливу виділяють політичні, економічні, організаційні та правові механізми, доповнюючи попередню класифікацію соціальним механізмом державного управління.

Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно змістовного наповнення поняття «механізм державного управління» дав змогу визначити механізм державного управління як складну систему, призначену для досягнення поставлених цілей, яка має певну структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об'єкти управління з відповідним правовим, нормативним та інформаційним забезпеченням.

Також узагальнено підходи до класифікації даної категорії, визначивши основні складові комплексного механізму державного управління.