К. мист. Юрченко І. А.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРЕДМЕТНИХ ФОРМ

НА ОСНОВІ ЕТНООРНАМЕНТАЛЬНИХ МОТИВІВ

 

Особливістю формування сучасної вітчизняної проектної культури є завдання створення оригінального обличчя творів мистецтва та дизайну, що в кінцевому результаті дало б змогу оцінити й охарактеризувати дизайн-продукцію поняттям «український дизайн». Одним із логічно обгрунтованих шляхів такого пошуку є, з одного боку, використання творчої спадщини декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва українського народу у якості джерела формоутворення, а, з іншого боку, використання у якості формотворчого орієнтиру загальносвітових еталонних взірців сучасного етнодизайну. Власне такий синтезуючий підхід дає передумови побудови нових типів сучасних дизайн-форм. В такій ситуації надзвичайно важливим завданням є визначення найбільш доцільних методик розробки таких форм. На нашу думку, одним із таких шляхів є застосування методу експериментального моделювання, як джерела евристичних знахідок.

Український споживач не раз міг чути на адресу сучасних форм вітчизняної дизайн-продукції, виготовленої на основі етномистецьких традицій, вислови – «шароварщина», «це не наше, не воно» і   т. п. Однак, при постановці конкретних запитань: – «А що ж є наше і як воно має виглядати?» – ніхто не може дати однозначної відповіді. Хіба тільки зрідка фахівець-практик може вказати напрямок особистим прикладом – взірцем-знахідкою. У чому ж причина такої проблеми? На нашу думку, вона знаходиться в площині історичних передумов формування культури соціалістичного реалізму, в межах якої не виникли можливості побудови відповідної проектної методології.

Які ж шляхи вирішення цієї проблеми і заповнення прогалин в проектній методології етнодизайну? На нашу думку, такий шлях лежить, як було зазначено вище, через експериментальне моделювання на різних рівнях предметної діяльності. До експерименту може бути залучена індивідуальна практична діяльність митця-дизайнера, колективні потенціали виробництв та творчих дизайн-груп, фахові школи із підготовки митців та дизайнерів. Як же має відбуватись процес експериментального моделювання на вказаних рівнях і яка його особливість? Методом спроб і помилок та шляхом природнього відбору. Відповідь коротка, однак вона розкриває сутність методу і потребує певних роз’яснень. Отже, особливістю індивідуальної творчості митця або дизайнера є створення кінцевої форми в більшій мірі інтуїтивно, і тільки від його бажання та досвіду залежатиме чи буде відбуватися саморефлексія над процесом формотворення чи ні. Саме це і стає причиною відсутності методологічності. Однак цінним фактом залишається квінтесенція дизайн-продукту. Для створення цілісної і системної методології одного артефакту замало, необхідна системність, яку може надати союз виробництва, дизайн-бюро, науково-дослідних центрів і дизайн-освіти, які можуть працювати у заданому напрямку. В умовах такої співпраці експериментальне моделювання може принести очікувані результати і заповнити прогалини як в теоретичній, так і практичній сферах.

Одним із завдань методики експериментального моделювання є природний відбір пошукових формотипів. Однак сам процес має відбуватись не сліпо, а в межах постановки робочої гіпотези, планомірного визначення і вирішення формально-композиційних та проектних завдань. Така методика дасть змогу виправляти і корегувати невдалі рішення, або поставити крапку в певних напрямках експериментів. Важливою складовою системи експериментального моделювання є проведення на рівні передпроектних робіт аналітичних досліджень із визначення характеру орнаментального декору або техніки його нанесення. Також необхідно обрати і систематизувати арсенал сучасних засобів моделювання.

Вказавши на необхідність і важливість включення методу експериментального моделювання в систему етнодизайну, необхідно хоча б коротко окреслити його позитивні й негативні сторони.

Негативною стороною експерименту є отримання невдалих формотипів, які можуть не відповідати асоціаціям із традиційними формами декоративно-ужиткового мистецтва. Спочатку невдалі форми викликають емоційне невдоволення відсутністю параметрів, по яких ми проводимо розумовий порівняльний аналіз. Однак низка невдалих рішень дає змогу зробити висновки і внести корективи в подальші досліди. Якщо із 10 невдалих форм ми отримаємо хоча б одну вдалу, а з наступних 10 ще одну, і т.д, ми можемо мати вже відібрані перехідні еталонні взірці-орієнтири і напрямки, яким не треба слідувати. Тому із негативного досвіду можна зробити позитивні висновки.

Позитивною стороною експерименту, в першу чергу, є творчість, креативність, акцент на пошуку новизни.

Метою експерименту є о чікування евристичних знахідок, а основним завданням є пошук еталонних взірців та таких формотипів, які мають алгоритми розвитку і множення варіацій.

Методологію експерименту можна будувати на основі запозичення формотворчого досвіду в історичних й сучасних теоретичних напрямах – теорії традиції й наслідування, стильових напрямків мінімалізму, конструктивізму, постмодернізму тощо. Вони дають апробовані часом знання із закономірностей стилізації, формального поєднання форм, формотворчої етики, й   т. д.

Важливою частиною експерименту є співвідношення понять «річ-споживач» , де інколи визначальним фактором є естетично-культурний рівень індивідуального та масового споживача. В свою чергу, такий рівень та смакові уподобання диктують дизайнеру пошук формотипів у напрямі різного якісно-кількісного відбору елементів форми, рівня узагальнення і абстрагування проектного образу, застосування звичних або коштовних матеріалів тощо.

Основний акцент в експерименті необхідно ставити й на можливостях сучасних засобів комп’ютерного тривимірного моделювання як запоруки максимально реалістичної візуалізації образних, об’ємно-просторових та матеріально-конструктивних рис предметних форм та формальних композицій. Такі методи дають змогу наблизити експериментальні форми до реалістичних моделей-прототипів і дослідити їх вплив на смаки споживача та їх функціонування в предметно-просторовому середовищі.

Важливим завданням експерименту є втілення його методики в систему базової і вищої фахової освіти в межах пропедевтичних курсів, курсового й дипломного проектування. Завдання мають бути складені в напрямку від простого до складного, вирішувати елементарно прості завдання – дослідження орнаменту і декору, пошук зв'язку традиційного мотиву із структурою і пластикою сучасної форми, переведення графеми мотиву в об’єм і   т. д.

В якості висновків і перспектив розвитку експериментального моделювання можна вказати на наступне: необхідно популяризувати поряд із загальновідомими вітчизняними виробами, декорованими вишивкою, інші види декоративно-ужиткового мистецтва; ознайомити масового споживача дизайн-продуктів із еталонними світовими взірцями етнодизайну; паралельно розробляти теоретичні й практичні методи експериментального моделювання на рівнях фахової освіти та в умовах сучасного виробництва, шукати між ними взаємозв’язки та співпрацю.

 

Список використаних джерел:

1.             Станкевич М. Сім великих теорій мистецтва / М. Станкевич // Мистецтвознавство: наук. зб. спілки критиків та істориків мистецтва. – Львів: ЗУКЦ, 2009. – С. 9–20.

2.             Даниленко В. Я. Дизайн: підручник / В. Я.Даниленко. – Х.: ХДАДМ, 2003. – 320 с.

3.             Юрченко І. Гуцульська різьба. Візуально-морфологічні закономірності орнаменту: теорія і практика: монографія / І. А. Юрченко. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2011. – 368 с.