Балаєва К. С.

Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника,

м. Івано-Франківськ, Україна

СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОГО ПРОФІЛЮ

(теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури)

 

Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах вищих навчальних закладів свідчить про значну увагу науковців до її дослідження.

Зокрема, В. Луговим проведено фундаментальне дослідження становлення та розвитку професійно-педагогічної освіти в Україні. Автор розкриває сутність освіти і її місце в системі культури; генезис функцій освіти; робить елементарно-структурний аналіз та модель освіти; аналізує освітні технології та оцінки в освіті, також автор аналізуючи структуру системи підготовки вчителів, обґрунтовує перспективи її вдосконалення та шляхи розвитку [5].

У монографії «Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917–1985 р.)» В. Майборода узагальнює досвід вищої педагогічної школи, розкриває особливості діяльності вищих педагогічних навчальних закладів у цей період [6].

Тенденції розвитку університетської педагогічної освіти в Україні розглядає О. Глузман . У монографії « Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета : теория и опыт исследования » (1998 р.) вчений дійшов висновку, що дослідження історичного досвіду вітчизняних і зарубіжних університетів дозволить науково обґрунтувати та розробити концепцію педагогічної освіти в умовах реалізації методичної системи професійно-педагогічної освіти; визначити ціннісні орієнтири, зміст, структури та функції системи підготовки педагогів в університетах зарубіжних країн; визначити перспективи розвитку вітчизняної університетської освіти [ 3 ].

Проблеми загально педагогічної підготовки вчителя в історії вищої школи (XIX – перша чверть XX ст.) досліджено Н. Дем’яненко. Автор виділяє чотири етапи процесу загально-педагогічної підготовки, розробляє та обґрунтовує періодизацію процесу загально-педагогічної підготовки, виявляє суперечності, провідні ідеї та подає теоретичні основи авторської концепції загально педагогічної підготовки вчителя в сучасних соціально економічних умовах.

Крізь призму загально педагогічної підготовки вчителів автор охарактеризує та аналізує роботу педагогічних закладів, де здійснювалась підготовка вихователів.

В обґрунтованих хронологічних рамках дослідження (ХІХ – перша третина XX ст.) автор виокремлює такі основні періоди та етапи: ХІХ – початок XX ст. (1800–1859 рр., 1860–1969 рр., 1870–1904 рр., 1905–1916 рр.); 1917–1919 рр.; 1920–1933 рр. (1920–1924 рр., 1924–1929 рр., 1929–1933 рр.).

Формування і розвиток загально педагогічної підготовки вчи­теля у вищій шкоді України ХІХ – початку XX ст. охоплює, за розробленою Н.Дем’яненко періодизацією, чотири основних етапи. Пер­ших два відповідають становленню і розвитку вищих педагогічних закладів освіти та загально педагогічної підготовки вчителя на базі університетів. Два наступних етапи пов'язані з початком утворення мережі самостійних закладів вищої педагогічної освіти.

Об'єктивний ретроспективний логіко-системний аналіз архів­них матеріалів, педагогічної і політичної літератури з досліджуваної проблеми дало змогу Н.Дем’яненко виявити такі провідні тенденції, особли­вості і закономірності загально педагогічної підготовки ХІХ – першої третини XX ст.: загально педагогічна підготовка є загальною і єдиною для кожного вчителя, незважаючи на різну основну спеціальність; прагнення до забезпечення органічної єдності теорії і прак­тики у загально педагогічній підготовці; започаткування основ багаторівневої загально педагогічної підготовки; упровадження ідей інтеграції та диференціації у систему та зміст загально педагогічної підготовки вчителя; професіоналізація загально педагогічної підготовки вчителя; педагогізація навчально-виховного процесу педвузу, що полягала в багатопредметності педагогічного циклу і різноманітності видів практики; наявність різних видів педагогічної практики і їх взаємообумовленість; створення зразкових, дослідних навчально-виховних закладів та педагогічних комплексів; організація педвуз як педагогічного центру регіону з метою систематизації й управління всім комплексом впливав на форму­вання особистості вчителя і учнів; різноманітність форм і методів опанування майбутнім учите­лем основ педагогічної майстерності, введення елементів педагогічної техніки в довузівську, вузівську та післявузівську підготовку; зростання в кінці досліджуваного періоду виховного аспекту в підготовці вчителя [ 4 ].

Важливим джерелом для нашого наукового пошуку є монографія О. Аніщенко «Професійна освіта і самореалізація жінок в Україні: Історія та сучасність» (2003 р.), в якій проаналізовано історію розвитку професійної освіти жінок в Україні зазначеного вище періоду та здійснено класифікацію жіночих професійних навчальних закладів. На основі архівних і літературних документів, матеріалів науковцем складено хронологічну таблицю, в якій систематизовано основні факти і події з історії розвитку жіночої професійної освіти в Україні у 1839–1916 рр.; виявлено загальні тенденції розвитку жіночої професійної освіти в Україні у зарубіжному контексті та особливості її законодавчого забезпечення. Дослідниця здійснила аналіз змісту і форм організації професійного навчання жінок, що є цінним фактичним матеріалом для нашого дослідження [ 1 ].

Проблемам фахової підготовки вихователів дітей дошкільного віку в умовах упровадження ступеневої системи навчання у ВНЗ присвячена монографія Г. Бєлєнької «Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання». Дослідниця вважає, що результатом навчання студентів у педагогічному ВНЗ повинна стати професійна компетентність, що за­безпечить належний рівень готовності майбутніх фахівців до виконання своїх функціональних обо­в'язків. Г. Бєлєнька зазначає, що професій­на компетентність вихователя – багатогранне поняття, що охоплює різні сфери компетенції – оздоровчо-профілактичну, навчально-розвивальну, методичну, виховну, просвітницьку тощо.

Важливим для нашого дослідження є думка дослідниці про те, що у сучасних складних соціально-економічних умовах розвитку суспільства треба глибоко і всебічно розглянути альтернативні підходи до наукової проблеми формування професійної компетентності майбутніх фахівців з дошкільної освіти [ 2].

Проведені у монографіях дослідження відтворюють цілісну картину пошуків і шляхів становлення та розвитку вищої педагогічної освіти в Україні, однак лише частково порушує питання методів та новітніх технології організації навчального процесу професійної підготовки майбутніх вихователів.

 

Список використаних джерел:

1.              Аніщенко О. В. Професійна освіта і самореалізація жінок в Україні: Історія та сучасність: монографія / О. В. Аніщенко . – Ніжин: Наука-Сервіс, 2003. – 251 с.

2.              Бєлєнька Г. В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання: монографія / Г. В. Бєлєнька . – К.: Світоч, 2006. – 304 с.

3.              Глузман А. В. Профессионально-педагогическая подготовка студентов университета : теория и опыт исследования : монография / А. В. Глузман . – К.: Поисково-изд.-е агентство, 1998. – 252 с.

4.              Дем’яненко Н. М. Загально педагогічна підготовка вчителя в Україні (XIX – перша третина ХХ ст.): монографія / Н. М. Дем’яненко. – К.: ІЗМН, 1998. – 382 с.

5.              Луговий В. І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / В. І. Луговий; за ред. акад. О. Г. Мороза. – К.: МАУП, 1994. – 196 с.

6.              Майборода В. К. Вища педагогічна освіта в Україні: історія, досвід, уроки (1917–1985 р.): монографія / В. К. Майборода. – К.: Либідь, 1992. – 195 с.