Скляренко О. М.

Горлівський інститут іноземних мов ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ТРЕНІНГОВОЇ ФОРМИ РОБОТИ

ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЖИТТЄТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

 

Перед сучасною психологічною наукою постає багато завдань теоретичного и практичного характеру. Одним з головних таких завдань є забезпечення умов для повноцінного розвитку особистості та її функціонування у межах соціокультурного середовища, що постійно змінюється. Сучасне життя щодня ставить перед людиною нові перспективи і задачі, транслює нові цінності, ідеї, задає новий ритм життю, насиченому різними подіями. Тому сучасна людина повинна не тільки адаптуватися, але й вміти чинити опір складним ситуаціям, переборювати перешкоди, використовувати адекватні стратегії виходу з кризових ситуацій, ставити перед собою нові цілі, досягати поставлену мету, не втративши при цьому унікальності та цілісності своєї особистості. Вирішенням усіх цих питань займаються науковці з різних галузей психологічних знань, але ж найбільш повно ця проблематика представлена дослідниками, що працюють в руслі розробки концепції життєтворчості особистості.

Згідно з цією концепцією, особистість розглядається як суб'єкт життя, в основі існування якого лежить життєтворчість – духовно-практична діяльність особистості, направлена на творче проектування і здійснення її життєвого проекту. Розробляючи, коригуючи і здійснюючи свій життєвий сценарій , особистість опановує мистецтво жити – особливе уміння, що базується на глибокому знанні життя, розвиненій самосвідомості і володінні системою засобів, методів і технологій життєтворчості [1– 5].

Сучасні вчені вважають проблему життєтворчості однією з провідних, вказуючи на актуальність розробки різних її аспектів . В ряді робіт зроблені спроби системного аналізу досліджень з проблем життєтворчості, узагальнюючи концептуальні положення психології життєтворчості. Вказано, що: життєтворчість особистості є фундаментальною психологічною категорією, і спрямована на творення себе, побудову власного життя виходячи зі своїх особистісних властивостей, внутрішнього світу, світогляду, цілей, прагнень, розуміння смислу життя; людина є суб’єктом свого життя та життєтворчості, вона свідомо та активно будує своє життя на основі сформованих уявлень про своє минуле, теперішнє та майбутнє (суб’єктивної картини життя); життєве самоствердження особистості, її життєтворчість є результатом прийнятих нею рішень, здійснення вільних виборів з високим ступенем активності, нешаблонності та оригінальності, яку особистість проявляє при виконанні її соціальних ролей; вузловим моментом життєтворчості є розробка стратегії, провідну роль при створенні життєвої стратегії відіграють смисложиттєві орієнтації та життєві цінності; життєва програма втілюється в життя завдяки розробці життєвих планів; життєтворчість характеризується моральним та духовним наповненням, пов’язана із самовдосконаленням особистості; у будь-якої психічно здорової людини є життєтворчий потенціал, можливість розвитку життєтворчих здібностей, вміння самовдосконалюватися, усвідомлено та творчо керувати своїм життєвим шляхом [1; 2; 5].

В роботах сучасних дослідників феномен життєтворчості конкретизується в поняттях «життєтворчі здібності», «життєтворча активність». Життєтворчість особистості розглядається як специфічний вид активності, активності найвищого, суб'єктного рівня – жи ттєтворча активність. Провідними внутрішніми психологічними чинниками життєтворчої активності особистості виступають: адаптація, рефлексія, творчість і пізнання. Зовнішні психологічні чинники її розвитку відображаються в організаційних умовах і побудові середовища спрямованого психологічного впливу. Розвиток прикладних аспектів життєтворчої активності відбувається за допомогою технології життєтворчості   –   творчого холістичного психотренінгу   –   комплексного психотехнічного засобу, адекватного внутрішній структурі й динамічним особливостям процесу життєтворчості. Його особливостями виступають: холістичний підхід до взаємодії як центральної ланки процесів соціально-психологічної адаптації; використання інтегративних можливостей творчих процесів і спрямованої творчої активності особистості, що цілісно сприяє гармонізації особистісного розвитку через розвиток здатності до самовираження й самопізнання в продуктах власної життєтворчості [5­–7].

До показників життєтворчих здібностей можна віднести: осмисленість життя, життєстійкість, цілеспрямованість, пластичність, прагнення до особистісного зростання, креативність, рефлексивні здібності [3].

Таким чином, в процесі використання тренінгових форм роботи треба враховувати наступне: поняття «життєтворчість» має складну багаторівневу структуру та свої психологічні особливості і закономірності; адекватним методом для розвитку життєтворчих здібностей та підвищення життєтворчої активності особистості є використання холістичного психотренінгу; у зв’язку із складністю поняття «життєтворчість», тренінгова робота з цього напрямку повинна складатися з низки тренінгових сесій, пов’язаних між собою; при складанні тренінгової сесії необхідно враховувати вищезазначені компоненти та показники життєтворчої активності.

 

Список використаних джерел:

1.             Богданова Н. Г. Культура життєтворчості особистості. Філософсько-світоглядний аналіз: наук. видання / Н. Г. Богданова. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – 302 с.

2.             Большакова А. М.   Життєтворчі здібності як детермінанта мотивації досягнення і оптимістичності атрибутивного стилю / А. М. Большакова // Науково-практичний журнал Південного наукового центру АПН України «Наука й освіта». – О., 2002. – № 5. – С. 29–33.

3.             Большакова А. М. Опитувальник життєтворчих здібностей / А. М. Большакова // Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка : зб. наук. праць. – К.: Політехніка, 2010. – № 2 (29). – С. 70–75.

4.             Жизнь как творчество: Социально-психологический анализ / [В . И. Шинкарук , Л . В. Сохань , Н . А. Шульга и др.]. – К . : Наукова думка, 1985. – 302 с .

5.             Ямницький В. М. Розвиток життєтворчої активності особистості: теорія та експеримент: монографія / В. М. Ямницький . – О.: ПНЦ АПН України; СВД М. П. Черкасов , 2006. – 362 с.

6.             Ямницький В. Психологічні особливості й механізми групового психотренінгу / В. Ямницький // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. – О., 2002. – Вип. 11–12. – С. 189–197.

7.             Ямницький В. Теоретико-методологічні аспекти психотренінгу / В. Ямницький // Науково-практичний журнал П івденного наукового центру АПН України « Наука й освіта » . – О . , 2002. – № 5 . – С. 70 – 74.