Боженко А.С.

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м. Суми

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ ЗА ПЕРЕСТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин великого значення набуває питання забезпечення функціонування страхових компаній як фактора захисту господарюючих суб’єктів у контексті волатильності як внутрішньої, так і зовнішньої економік, а також в умовах перманентної фінансово-економічної кризи, яка спостерігається протягом останніх п’яти років. Найдієвішим заходом забезпечення фінансової стійкості страхових компаній є перестрахування, яке виступає необхідною складовою страхового ринку. Тому з розвитком світового та вітчизняного перестрахового ринку все більш актуальним постає питання щодо надійності перестрахових операцій та оцінки платоспроможності перестраховиків.

Не дивлячись на ґрунтовні дослідження у науковій літературі сутності, форм та методів перестрахування, механізму укладання та виконання різноманітних перестрахових договорів, актуальним залишається вивчення закордонного досвіду з організації нагляду за перестраховими операціями в умовах глобалізації ринків перестрахування. Практично у всіх країнах прямі страховики підпадають під дію страхового нагляду. Що ж стосується перестрахових компаній, то в питанні нагляду існують значні відмінності: в одних країнах страховий нагляд не розповсюджується на діяльність перестраховиків, в інших – контроль за діяльністю професійних перестраховиків нічим не відрізняється від організації контролю за діяльністю прямих страховиків, а в деяких країнах є ще й проміжні форми контролю.

Однією з головних причин здійснення нагляду за діяльністю страхових компаній у сфері перестрахування є забезпечення захисту інтересів страхувальників. У свою чергу, головною метою нагляду є зменшення випадків неплатоспроможності перестраховиків, що є надважливим елементом нагляду за страховою діяльністю, а також має значний вплив у рамках нагляду за перестрахуванням. За відсутністю необхідного нагляду ринок перестрахування не працюватиме належним чином, що може спричинити неадекватну зміну тарифів на послуги з перестрахування на «м’яких» ринках. Саме тому можна констатувати те, що нагляд за перестраховою діяльністю проводитися в інтересах економічної безпеки.

Існує два основних підходи, які регламентують організацію процедури нагляду за діяльністю перестраховиків. Перший підхід передбачає державний нагляд, а другий, в свою чергу, повну його відсутність. Підхід,який не передбачає державного контролю за діяльністю перестраховиків,характеризується професійністю самих перестрахових компаній,бо сторони, які укладають договір, мають бути фахівцями у своїй справі та економічно незалежними організаціями, які не потребують спеціального захисту з боку держави на відміну від страхувальників,які мають справу із страховиками. Зазначимо, що в Україні використовується другий підхід до організації контролю, за якого страховики і перестраховики в однаковій мірі підпадають страховому нагляду.

Незважаючи на зазначені підходи по нагляду за діяльністю перестрахових компаній, зауважимо, що Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (IAIS) розробила ряд мінімально необхідних принципів, які повинні бути задіяні в роботі наглядових органів у державі, в якій проводить свою господарську діяльність перестраховик. Таким чином, IAIS досягла стандартизації підходів до проведення наглядових заходів за перестраховим бізнесом. До визначених принципів належать:

Принцип 1. Регулювання та здійснення нагляду за технічними резервами перестраховика, інвестиціями та ліквідністю, вимогами до капіталу, а також політика та процедури для забезпечення ефективного корпоративного управління, повинні відображати характеристики перестрахового бізнесу і їх повинні доповнювати системи обміну інформацією між наглядовими органами.

Принцип 2. Не враховуючи вимог, зазначених у Принципі 1, регулювання та нагляд за організаційно-правовими формами юридичних осіб, ліцензування та можливість відкликання ліцензії, тестування на відповідність, зміна контролю, взаємовідносини в об’єднанні перестраховиків, нагляд за всіма видами діяльності, перевірки на місцях, виїзні перевірки, санкції, внутрішній контроль та аудит, правила звітності для страховиків мають бути такими ж, як і для первинних страховиків.

Як результат вищенаведеного можна зробити висновок, що у сучасних умовах нестабільності фінансових ринків постає питання забезпечення надійних умов співпраці між страховими та перестраховими компаніями, бо фінансова безпека кожного з суб’єктів страхового ринку сильно впливає на платоспроможність їх клієнтів та на їх фінансову безпеку. Як результат, можна констатувати, що фінансова безпека, а тому і процедура нагляду за перестраховими організаціями прямо впливає на фінансову безпеку всієї держави . Саме таким чином актуалізується питання державного контролю та нагляду за діяльністю, яку проводять перестрахові компанії, адже за рахунок їх успішної діяльності гарантується безпека первинного страховика. Проведення наглядових заходів дає змогу вчасно та ефективно виявити певні проблеми, які присутні у перестраховика. З викладеного матеріал у ми бачимо, що у світі існують тенденції до впровадження єдиних стандартів по регулюванню господарської діяльності компаній, які займають перестрахуванням. Це надасть змогу страховикам та перестраховикам всього світу користуватися взаємними послугами, будучи впевненими у безпечності та фінансовій надійності свого контрагента.