К. е. н. Хвалінський С. О.

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, м. Київ

ВПЛИВ ОПОДАТКУВАННЯ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НЕБАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

В умовах сучасного розвитку глобальної економічної системи, однією із провідних тенденцій є глобалізація фінансових ринків. Ця тенденція актуалізує питання забезпечення стабільного розвитку та конкурентоспроможності національних фінансових систем. Забезпечення конкурентоздатності національної фінансової системи в глобалізованому середовищі сприяє підвищенню стійкості національної економіки в цілому за рахунок посилення ринкової ліквідності, залучення іноземного капіталу, покращення структури капіталу за рахунок збільшення частки довгострокових вкладень. Основою конкурентоздатності фінансової системи є стійкість та динамічний і гармонійний розвиток її підсистем. Проте, не всі сфери фінансової системи України однаково розвинені. Більше уваги приділяється трансформації і розвитку банківського сектору, а небанківські сектори, такі як страхування, недержавні пенсійні фонди та фондові ринки, залишаються поза увагою. В Україні цей сегмент займає 7 % від всього фінансового ринку (за активами). Такий стан справ зумовлений браком знань учасників ринку про фінансові продукти, відсутністю розвиненої інфраструктури, недовірою до вітчизняних інституцій, пасивною роллю держави. Одним зі шляхів стимулювання розвитку небанківських секторів є використання податкових важелів. Світовий досвід свідчить, що послаблення податкового тиску може позитивно вплинути на розвиток цього сегменту фінансового ринку, збільшити залучення капіталовкладень, стимулювати приріст капіталу, збільшити стійкість і, як наслідок, підвищити конкурентоздатність.

Діяльність недержавних пенсійних фондів ( НПФ ) на сьогоднішній день є досить новою для України. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення та НПФ сприяє розвитку національної економіки, зокрема ефективно впливає на позитивні зміни на ринку праці і капіталу. Так, кошти, накопичувані на пенсійних рахунках НПФ , як правило, є значним джерелом інвестицій в економіку. Тому важливим кроком з боку держави є надання податкових пільг при здійсненні недержавного пенсійного забезпечення.

Незважаючи, на існуючі податкові пільги для НПФ , основним недоліком залишається багаторазове оподаткування. Зокрема, оподаткуванню підлягають інвестиційні доходи. Для послуг, внески на які перевищують 6 тис. грн. ситуація є ще більш проблематичною, оскільки процес надання таких послуг фактично оподатковується на кожному із трьох етапів функціонування НПФ (сплата внесків, інвестиційна діяльність НПФ , виплата пенсій). Також не врегульовано питання про оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг НПФ у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Світова практика свідчить, що найефективнішим податковим стимулом НПФ є оподаткування пенсійних послуг на етапі здійснення виплат споживачам. Для цього діяльність установ, що надають такі послуги, має бути чітко звільнена від оподаткування податком на прибуток підприємств (але лише в частині всіх пасивних доходів). Також важливо чітко закріпити статус пенсійних фондів, як юридичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість, врегулювати питання щодо оподаткування НПФ дрібними податками, що супроводжують господарську діяльність установи. Адже, в законодавчому порядку встановлено обов’язкове стягнення сум заборгованостей перед бюджетом і цільовими фондами, що значно ускладнює роботу фондів, оскільки будь-яка заборгованість може призвести до арешту активів. В результаті цього фонди можуть недоотримати доходи для своїх учасників. Тому, слід в законодавчому порядку встановити обмеження щодо арешту активів НПФ .

Страхові компанії ( СК ) забезпечують стимулювання довгострокових заощаджень та інвестування значних коштів в державний та приватний сектори національної економіки. Виконуючи роль фінансових посередників, СК стають важливим довготерміновим джерелом коштів, сприяючи розвитку ринків капіталу. СК грають важливу роль в забезпеченні фінансової безпеки клієнтів і можуть навіть бути джерелом привабливих умов кредитування (у випадку зі страхуванням життя). Із введенням в дію з 01 січня 2011 року «Податкового кодексу України» почалися суттєві зміни у фінансовій стороні діяльності СК . Окрім низки позитивних моментів, новий закон містить декілька дискусійних положень. Так, включення в дохід суми зменшення розміру страхових резервів у порівнянні зі сформованими резервами на кінець попереднього звітного періоду викликає запитання, оскільки відбувається розрив у часі між формуванням резервів та їх оподаткуванням. Інакше кажучи, коли результати діяльності компанії є кращими, збір платежів зростає і відповідно збільшується розмір резервів, тоді податок на резерви не сплачується. Якщо зменшується надходження страхових платежів або страхова компанія припиняє діяльність, то платежі, резерви та доходи зменшуються, і виникають підвищені податкові зобов’язання, розмір яких спланувати неможливо, а це, в свою чергу, зменшить реальну можливість сплатити податковий платіж. Також новий Податковий кодекс передбачає зміну 3 % податку зі страхових премій на податок з прибутку (21 %). І хоча на 2012 р. СК отримали відстрочку на введення цієї норми, частина учасників ринку побоюється збільшення адміністрування цього податку. Водночас інші вважають, що компаніям, які здійснюють великі виплати, переведення на загальну систему оподаткування є вигідним, оскільки знижує їхні відрахування до бюджету в рази. Таким чином, можливим наслідком запровадження нових норм буде вихід дрібних і неефективних СК з ринку страхування, що, в свою чергу, підвищить якість послуг і позитивний вплив на економіку.

Фондовий ринок України все ще не може стати альтернативним джерелом залучення коштів для підприємств в той час, коли банківські кредитні ресурси є недоступними для значної частини юридичних осіб. В такому випадку держава може відіграти роль в стимулюванні розвитку фондового ринку здебільшого шляхом проведення приватизації державних підприємств через фондові біржі, чи використовуючи певні податкові стимули, що заохочуватимуть компанії-резиденти до виходу на ринок цінних паперів. До таких стимулів можна віднести запровадження податкових «знижок» на певний період часу (2–3 роки) для компаній, що почали котируватися на фондових біржах. Можна скасувати оподаткування бондів, випущених місцевими органами державної влади. Однак, специфіка українського фондового ринку вимагає окрім стимулювання його розвитку жорсткого контролю за його функціонуванням, оскільки операції на фондовому ринку часто використовують для мінімізації податків. Так, тільки 10,7 % операцій з цінними паперами проводяться через біржові механізми. Загальний обсяг договорів, виконаних торговцями цінними паперами у 2011 році, становив 2,2 трлн. грн., з них тільки на 235 млрд. грн. було укладено договорів на біржовому ринку. Водночас за таких великих оборотів оператори фондового ринку демонструють надвелику збитковість. У минулому році частка збиткових операцій, за офіційною звітністю операторів, сягає в середньому 73 %. Справа в тому, що часто негативний фінансовий результат з торгівлі цінними паперами є витратами на придбання цінних паперів (не проданих наразі), у минулих податкових періодах, та не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Тому ДПСУ цілком справедливо наполягає на врахуванні платниками податків лише 25 % негативного результату від операцій з цінними паперами та деривативами у попередні періоди. Важливо мати на увазі, що розвиток фондового ринку – це не лише зростання обсягів угод, а й цивілізовані, чіткі правила гри на ньому.

Отже, конкурентноздатність фінансового ринку можлива лише за умов рівномірного розвитку його секторів. Фінансова система України виявляє разючі диспропорції в розвитку банківського і небанківського секторів. Проведене дослідження дозволило виявити що, незважаючи на потребу вдосконалення податкових інструментів, вони справляють значний вплив на функціонування небанківського ринку фінансових послуг і можуть бути використаними для стимулювання його конкурентоспроможності.