Кузьменко О. К.

Полтавська державна аграрна академія , Україна

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Формування та підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва в Україні належать до пріоритетних завдань національного економічного розвитку. При цьому, головним завданням сільськогосподарського підприємства є забезпечення сталого розвитку аграрного ринку за умов формування та підтримки зовнішньоекономічних зв’язків [1, с. 25]. Однією з найважливіших причин нинішнього кризового стану вітчизняних підприємств аграрного сектору є те, що вони виявилися не готові до конкуренції із західними підприємствами на відкритих внутрішніх і зовнішніх ринках. Ця ситуація підтверджується аналізом фінансово-економічного стану вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

Серед ряду причин неплатоспроможності на першому місці є низька конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва. Внаслідок цього та високого рівня інфляції відбувається скорочення обсягів виробництва, що призводить до недозавантаження виробничих потужностей – до росту частки постійних витрат у структурі собівартості продукції. Також, при формуванні ціни, вітчизняні сільськогосподарські підприємства орієнтуються на ринкові ціни, не маючи, при цьому, належного рівня якості продукції, що призводить до появи збитків із усіма наслідками, які випливають з цього.

Тобто низький рівень конкурентоспроможності для будь-якого підприємства є прямим шляхом до банкрутства.

Явища конкуренції та конкурентоспроможності продукції, формування конкурентного середовища досліджувалися в роботах В. Г. Андрійчука, О. Д. Гудзинського, С. І. Дем’яненка, О. Ю. Єрмакова, В. В. Зіновчука, С. М. Кваші, П. М. Макаренка, М. Й. Маліка, В. Я. Месель-Веселяка, П. Т. Саблука, М. П. Сахацького, І. Н. Топіхи, І. І. Червена, В. В. Юрчишина, В. М. Яценка та інших. Теоретичні засади формування стратегій конкуренції викладено також у працях зарубіжних учених: Г. Л. Азоєва, М. Е. Портера, У. М. Ліферта, Д. М. Майєра, Т. К. Пауелла, Й. А. Шумпетера, Р. А. Фатхутдінова.

Конкурентоспроможність в економічній аграрній науці відноситься до ключових категорій, що відображає ефективність формування та використання ресурсного потенціалу, інвестиційно-інноваційних можливостей та резервів, важелів управління та маркетингу в сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності та організації виробництва. Її рівень визначається обсягами, асортиментом та якістю виробленої продукції, фінансово-економічним становищем суб’єкту господарювання.

Для досягнення високого рівня конкурентоспроможності першочергове значення мають [2, с. 127]:

- ефективна організація та висока культура виробництва;

- підприємницька ініціатива;

- рівноправний доступ до ресурсів;

- сприятлива цінова кон'юнктура;

- державна підтримка вітчизняного товаровиробника.

При цьому важливе значення мають врахування регіональних особливостей функціонування сільськогосподарських підприємств та формування ринку продовольчої продукції. Саме конкурентоспроможність визначає місце та роль сільськогосподарського підприємства у територіальному поділі як в регіоні, так і в країні та за її межами.

Для сучасного етапу розвитку ринку наявність саме своєї конкурентної переваги є вирішальним при виборі споживача та для виживання будь-якого підприємства.

Отже, сьогодні у нашій країні недооцінюють проблеми конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому.

Таким чином, проблема формування та управління конкурентоспроможністю продукції (підприємства) є актуальною для вітчизняних сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі, що визначається наступним:

- зниження конкурентоспроможності продукції є чинником ризику;

- вихід з важкого фінансового стану можливий тільки у результаті створення конкурентоспроможного виробництва;

- у бізнес-планах інвестиційних проектів і планах фінансового оздоровлення підприємств недовраховуються питання оцінки конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому;

- цінова політика аграрного підприємства повинна базуватися на оцінці конкурентоспроможності продукції, що випускається;

- формування системи управління конкурентоспроможністю сільськогосподарських підприємств доцільно проводити на підставі об’єктивної інформації про стан підсистем;

- забезпечення якісних характеристик вітчизняної сільськогосподарської продукції слід здійснювати шляхом широкого застосування міжнародних стандартів та вдосконалення системи контролю за якістю сільськогосподарської продукції.

Список використаних джерел:

1. Бурлака О. П. Чинники формування конкурентоспроможності продукції аграрних підприємств / О. П. Бурлака, О. А. Бурлака // Технологический аудит и резервы производства. – 2012. – № 2 (4). – С. 23–26.

2. Кулешова Г. М. Конкуренція і конкурентоспроможність в агропромисловому виробництві / Г. М. Кулешова // Економіка АПК. – 2008. – № 3. – С. 126–132.