Суржко С. І.

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ, Україна

Реалізація національного інтересу держави на прикладі Сполучених Штатів Америки та України

В незалежній Україні проблема забезпечення національних інтересів стає все більш актуальною з кожним роком. Відсвяткована 21 річниця нашої незалежності, а стабільності і захищеності української економіки й досі немає. «Європейська житниця» перебуває в стані перманентного занепаду, національні багатства невпинно розкрадаються кланами олігархів. Народ вже й пригадати не може, що таке гідне життя. Виглядає дивним те, що проблемам захисту національних інтересів та національної економіки приділяється недостатньо уваги. Цікавим є той факт, що про Концепцію національної безпеки України згадали лише на сьомий рік проголошення незалежності, ухваливши її в січні 1997 р. після проведення тотальної приватизації [1].

Протилежне відношення, щодо забезпечення національної безпеки держави, мають економічно розвинені США з багатолітнім досвідом вирішення проблем національної економічної безпеки своєї країни. Сполучені Штати – країна, з якої в теперішній час беруть приклад усі економічно розвинені держави з питань відстоювання національних інтересів та забезпечення належного рівня національної безпеки. До речі, Сполучені Штати, як і Європа, ніколи не мали за мету створення вільного ринку і завжди використовували достатньо жорсткі механізми протекціоністської політики, на відміну від України. Виникає питання, на кого ж орієнтувалась і в чиїх інтересах діяла українська влада, запроваджуючи вульгарну ринкову економіку в країні?

США є першою країною, яка почала перейматись питаннями національної економічної безпеки країни, першою державою, для якої постали завдання по вирішенню проблем національних інтересів свого народу. Ще в 1934 році в Сполучених Штатах був створений перший Комітет з економічної безпеки, головною метою діяльності якого була стабілізація соціально-економічного стану в країні.

Згодом, вже у 1947 році було ухвалено закон «Про національну безпеку» (The National Security Act), згідно якого були створені Рада з національної безпеки при Президентові США, Міністерство оборони, Центральне розвідувальне управління, підпорядковане Раді національної безпеки, і Управління ресурсів національної оборони.

Характерною рисою проведення Сполученими Штатами Америки як внутрішньої, так і зовнішньої політики у всі часи існування держави була орієнтація на захист національних інтересів США. Ця країна впевнено заявляла про велич американського народу, вважала свою державу глобальним лідером, та завжди відзначала, що вища цінність Сполучених Штатів – добробут американського народу.

Аналізуючи стратегії національної безпеки США різних часів та різних адміністрацій президентів можна дійти висновку, що всі вони в першу чергу просочені прагненням реалізувати інтереси своєї держави та американського народу. Змінювалась структура стратегій, дещо змінювався зміст, залежно від загроз, які з’являлись, але завжди уряд Сполучених Штатів залишався вірним національним інтересам своєї держави, чого нажаль не можна сказати про Україну.

Сьогодні майже усі підприємства, які залишились в спадщину народу України від колишнього СРСР, знаходяться в руках олігархів. За останні роки були «приватизовані» останні ласі шматочки в ТЕК. Залишається незрозумілим, що саме треба зробити, щоб розірвати це коло тотального розкрадання багатств нашої держави. За яку б політичну силу народ не віддавав свої голоси, ситуація погіршується з кожним роком, наша країна невпинно деградує і не лише економічно. На наш погляд, комплекс реформ, звісно, необхідно починати з сфери політичної, але разом із тим, необхідно впроваджувати механізми державного регулювання, які будуть спрямовані на створення системи національної економічної безпеки. За умови захищеності держави від зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці, не виникла б ситуація, яку ми спостерігаємо сьогодні в Україні. Українським громадянам впродовж двадцяти років розповідали – з кого і як нам треба брати приклад, доводили необхідність створення вільного ринку, малювали наше майбутнє в ЄС, СОТ, НАТО або ЄЕП. Але кому потрібна Україна сьогодні? Хіба що як сировинний придаток. Ми вважаємо, що майбутнє України сьогодні лише в наших руках. Ніхто й ніколи не допоможе Україні до тих пір, доки ми самі не захочемо собі допомогти і не станемо на шлях реалізації національних, а не приватних інтересів.

Україна потребує використання ефективних механізмів державного регулювання. Це інвестування в державні та комунальні підприємства для підвищення їх прибутковості, контроль використання бюджетних коштів, призначення керівників, здатних компетентно керувати державними підприємствами, прибутки яких прямують в державний бюджет, а отже ідуть на користь не якомусь конкретному підприємцю, а всьому народу України. Тобто необхідно залишити в минулому етап введення народу в оману і розкрадання національних багатств і зосередитись на реформуванні економіки для забезпечення дієвої системи економічної безпеки, коли держава реалізовуватиме економічний інтерес усього народу України, а не окремих осіб.

Необхідно створювати власну сильну економіку, стимулювати виробництво, розвивати промисловість, але спершу треба захистити національну економіку, створивши систему механізмів державного регулювання, які забезпечать економічну безпеку в Україні. Лише таким чином, на наш погляд, можна пожвавити українську економіку й почати довгий й важкий шлях її оздоровлення. Іншого вибору незалежна Україна просто не має.

Список використаних джерел:

1. Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 3.