Зайцева Н. І.

Технолого-економічний коледж Білоцерківського національного аграрного університету, Україна

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ – РУШІЙНА СИЛА В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

Поняття конкурентоспроможності продукції характеризує її властивість задовольняти певні конкретні потреби споживача на відповідному ринку і мати перевагу над такою ж продукцією інших товаровиробників. Це свідчить про здатність підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення його прибутковості за умов ринку, тобто здатність витримувати конкуренцію на ринку, маючи вагомі переваги над виробами інших товаровиробників. Конкурентоспроможність продукції залежить від багатьох факторів. Прак­тично вона вирішується ще на стадії проектування. Від закладеної технології виробництва, параметричних вимог до певного виробу, його кількісних і якісних показників, переваг над ідентичним виробом буде залежати конкурентоздатність даного виробу на ринку.

Визначаючи конкурентоздатність товару, підприємець обов'язково знає вимоги потенційних споживачів його продукції. Таким чином, формування конкурентоспроможної продукції починається з ринку, з визначення потреб споживачів, їхніх вимог, за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію.

Для визначення конкурентоспроможності продукції товаровиробнику необ­хідно бути обізнаним з:

- конкретними вимогами потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

- можливими обсягами попиту на продукцію;

- очікуваним рівнем конкуренції на ринку відповідних товарів;

- якісними (визначальними) параметрами продукції конкурентів;

- можливістю вийти на інші перспективні ринки з своїм товаром та закріпитись на них;

- ефективністю реалізації на ринку власних товарів.

Сьогодні слід зазначити, що вітчизняний ринок поступово заповнюють товари власного виробництва, витісняючи зарубіжного товаровиробника. За останні два роки Україна має позитивний баланс щодо імпорту-експорту. Це свідчить про те, що і якість товарів, і їх ціна стають більш конкурентоспроможними, відповідають вимогам сьогодення і завойовують зарубіжний ринок. Прийняття парламентом України відповідних законодавчих актів дасть мож­ливість розкріпачити товаровиробників, створити необхідні економічні й технічно-організаційні умови для швидкого економічного розвитку галузей на­родного господарства і забезпечення споживача товарами власного виробни­цтва з високими якісними показниками і можливостями вийти на зовнішній ринок.

Також соціально-економічний вплив має дійове значен­ня для формування і забезпечення виробництва високої якості та конкуренто­спроможності продукції. Формами та методами економічного впливу на вироб­ничі процеси є: узгоджена система прогнозування і планування рівня якості виробів; установлення прийнятих для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів; використання ефективної мотивації праці всіх категорій персо­налу підприємства. Формами впливу соціальних чинників є усебічна активіза­ція людського чинника, проведення належної кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання, створення належних умов праці та життєдіяльності.

Маючи достатньо забезпечений природно-ресурсний потенціал, високий рівень кваліфікованих кадрів, достатню кількість науково-технічних розробок і про­ектів, вітчизняні товаровиробники спроможні виготовляти продукцію і товари високої якості та достойно конкурувати на зовнішньому ринку – про це свідчить інтерес зарубіжних інвесторів до вкладання коштів в економічний розвиток України.

Стабілізація державної політики та входження України в Європейський Союз, посилення інтеграційних процесів у світі та використання наявних можливостей в технічному розвитку галузей народного господарства, висока орга­нізація та удосконалення методів виробничої діяльності підприємств створю­ють умови для виробництва конкурентоспроможної продукції, яка нині має достатній попит на світовому ринку. На передній план мають вийти пріоритетні галузі й ліквідна продукція, яка користується підвищеним попитом.

Україна, піднявшись на дев’ять позицій, посіла 73 місце в підсумковому рейтингу конкурентоспроможності 144 країн світу. Такий висновок зробив Всесвітній економічний форум (ВЕФ) на основі свого дослідження, під час якого респондентам пропонувалося вибрати зі списку п’ять найпроблемніших чинників для ведення бізнесу в країні і розташувати їх у порядку зниження (рис. 1). Найнегативнішим чинником для ведення господарської діяльності в Україні 15,3 % опитаних назвали доступ до фінансування. На другому місці корупція (14 %), далі податкове адміністрування (13,6 %), розміри податків (10,5 %), неефективний урядовий апарат (7,9 %).

Рис. 1. Негативні чинники для ведення бізнесу в Україні

Отже, для виходу на міжнародний ринок із товарною продукцією необхідно створити однакові умови для наших підприємств із підприємствами, які виготовляють ідентичну продукцію за кордоном – це буде справжня чесна конкурентна боротьба між товаровиробниками.