Калугіна Н. А.

Одеська національна академія зв’язку імені О. С. Попова, Україна

ВИДІЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ зон господарювання підприємства зв’язку

 

Розвиток ринкових відносин у всіх галузях і сферах господарського комплексу країни супроводжується появою факторів, що створюють певні труднощі в ефективній організації та управлінні виробничо-господарською діяльністю бізнес-суб'єктів, що функціонують у реальній сфері економіки. Діючим методом адаптації до ринкової ситуації, що постійно ускладнюється, є диверсифікованість виробництва, що у загальному виді являє собою розширення номенклатури виробничої продукції й напрямків її реалізації. Диверсифікаційні процеси в сучасних умовах є стимулом до розвитку й ефективного використання інноваційного потенціалу різних підприємств, у тому числі й підприємств зв'язку.

Диверсифікованість забезпечує підприємствам збільшення конкурентних переваг, допомагає конструктивно використовувати ці переваги на внутрішньому й зовнішньому ринку. Вона створює об'єктивні передумови для підвищення конкурентоспроможності підприємств зв'язку й послуг зв'язку, що особливо важливо в наші дні, коли спостерігаються дві ключові тенденції в галузі: посилення й ускладнення конкурентних відносин з одного боку, і прагнення підприємств до інтеграції бізнес-процесів для досягнення стратегічної стабільності.

Сучасна сфера надання послуг зв’язку посідає важливе місце в національній економіці та становить (за даними останніх років 6,5 % ВВП). Розглядаючи структуру ринку телекомунікаційних послуг, можна відзначити, що лідером за обсягами доходів сфери телекомунікацій протягом останніх років залишається мобільний зв'язок. Його питома вага в загальному обсязі доходів цієї сфери становить 66 %. Питома вага фіксованого місцевого телефонного зв'язку становить близько 10 %.

В останні роки зменшилась питома вага послуг фіксованого міжнародного (з 3,6 до 2,9 %) та міжміського (з 7,2 до 6,2 %) телефонного зв’язку. Доходи на послуги міжнародного фіксованого зв’язку зменшились майже на 20 % (з 1,6 до 1,3 млрд. грн.), а міжміського – на 12,5 % (з 3,1 до 2,7 млрд. грн.). В останні роки стрімко розвиваються послуги широкосмугового доступу ( ШСД ), їх питома вага в загальних доходах сфери телекомунікацій протягом останніх років збільшилася з 4 % до 10 %, а доходи від надання зазначених послуг зросли майже втричі. Дещо збільшилась частка інших телекомунікаційних послуг ( проводове мовлення, послуги передачі і прийому телевізійних та радіопрограм, ІР-телефонії , радіозв’язку), зокрема за рахунок IP-телефонії [1].

Серед низки підприємств зв’язку особливої уваги заслуговує ПАТ « Укртелеком », оскільки лише він надає соціально доступні послуги в усіх регіонах країни та залишається одним із затребуваних, особливо у сільській місцевості. Компанія охоплює близько 71 % ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83 % ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку. Проте коефіцієнт чистого прибутку і коефіцієнт операційного прибутку у 2009–2011 роках дорівнює 0, що свідчить про збитковість підприємства [2]. Це пояснюється відсутністю доходів від операційної і звичайної діяльності, зростанням фінансових витрат, великою собівартістю послуг, що приводять до втрати чистого прибутку. Тому для нього особливо актуальним є формування принципово нових о рганізаційно-економічних підходів до розвитку підприємства.

Одним з таких підходів є розвиток підприємства із застосуванням науково-методичних засад диверсифікації діяльності. Ключовими та перспективними елементами диференціації діяльності підприємства зв’язку мають бути такі:

–      стратегічний аналіз тенденцій розвитку телекомунікації у взаємозв'язку з політико-правовими й соціально-економічними процесами в суспільстві;

–      прогнозування трансформації потреб і попиту на послуги залежно від технологічного розвитку галузі;

–      виявлення ключових параметрів нових послуг з погляду прогнозованого попиту, розробка концепцій послуг ринкової новизни;

–      стратегічна сегментація ринку, визначення найбільш перспективних сегментів у контексті прогнозованих змін макро- і мікросередовища;

–      прогнозування змін структури ринку телекомунікаційних послуг і характеру конкуренції;

–      стратегічний аналіз можливостей телекомунікаційних підприємств по впровадженню нових технологій, створенню й просуванню нових послуг, по забезпеченню стійких довгострокових конкурентних переваг;

–      формування базових технологічних, інвестиційних і маркетингових стратегій розвитку телекомунікаційного підприємства-оператора.

На наш погляд, найбільш актуальним напрямком диверсифікації є визначення стратегічних зон господарювання ( СЗГ ) та диверсифікація тарифної політики в залежності від еластичності попиту на послуги.

Диверсифікація на підставі виділення стратегічних зон господарювання базується на визначенні найбільш пріоритетних та привабливих для споживачів СЗГ . Оцінка пріоритетності розвитку СЗГ є одним із важливих кроків загального механізму формування СЗГ , тому що саме від такої оцінки залежить успішність подальшого розвитку підприємства. Але існуючі у науковій думці та практичній діяльності методи й моделі оцінки пріоритетності розвитку СЗГ підприємства носять узагальнений характер і досить складні для застосування в практичній діяльності телекомунікаційних підприємств. Тому, на наш погляд, доцільно удосконалити існуючі підходи до оцінки пріоритетності розвитку СЗГ підприємства.

Пропонований метод ґрунтується на використанні наукового підґрунтя методу експертних оцінок та потребує наявність попереднього набору СЗГ , що формується на підставі використання існуючого маркетингового інструментарію. Метод полягає у такому. По-перше, методом маркетингового дослідження споживачів визначаються найбільш затребувані телекомунікаційні та інші послуги, на підставі чого формуються СЗГ для підприємства з точки зору попиту на послуги.

Далі формується група експертів з науковців спеціалізованих науково-дослідних інститутів або із провідних спеціалістів підприємства. Оцінка пріоритетності розвитку кожної СЗГ проводиться в три етапи:

На першому етапі експерти оцінюють за бальною системою (при виборі шкали оцінок необхідно врахувати рівень деталізації даних) пріоритетність розвитку кожної СЗГ для підприємства з подальшим ранжируванням усього набору СЗГ . Велике стратегічне значення для подальшого розвитку підприємства й якісного визначення пріоритетності СЗГ має розрахунок коефіцієнта конкордації для перевірки ступеня погодженості думок експертів. Другим етапом визначення пріоритетності розвитку СЗГ є ранжування СЗГ методом парних порівнянь. Кожний експерт з погляду споживача порівнює СЗГ одну з одною. Третій етап визначення пріоритетності розвитку СЗГ включає розрахунок сумарної оцінки з погляду експертів-фахівців, експертів-споживачів та загальної сумарної оцінки з урахуванням співвідношення попиту та пропозиції для кожної СЗГ .

У цих умовах СЗГ являють собою автономні центри прибутку. Нові СЗГ формуються з метою зміцнення позицій підприємства зв’язку в тій сфері діяльності, на якій передбачається зробити особливий наголос.

Використання науково-прикладних засад диверсифікації в діяльності сучасних підприємств здатне вивести телекомунікаційне підприємство на якісно новий рівень розвитку.

 

Список використаних джерел:

1.              Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov .ua

2.              Офіційний сайт ПАТ « Укртелеком » [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrtelecom.ua/history