К. е. н. Венгер В. В.
Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
м. Київ
ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ
В умовах глобалізації та економічної інтеграції одним з найвагоміших факторів розвитку сектора чорної металургії України є його ефективна експортна діяльність, стратегічна роль якої полягає у формуванні та реалізації конкурентних переваг на світових регіональних ринках металопродукції та надходженні валюти на вітчизняний фінансовий ринок [1, с. 246].
Рівень експортного потенціалу металургійної продукції країни залежить, насамперед, від можливостей підприємств виробляти та реалізовувати продукцію, яка відповідає вимогам світового ринку як за якістю та ціною, так і за рівнем сервісного обслуговування покупців.
Водночас традиційна номенклатура вітчизняного експорту металопродукції – це напівфабрикати та готовий прокат , що не перетинається з номенклатурою експортної продукції розвинених країн. Це обумовлено тим, що в останню чверть минулого сторіччя у країнах з ринковою економікою відбулося як зростання обсягів металоспоживання, так й інноваційна перебудова металургійної галузі. В її основу було покладено скорочення виробничих потужностей з випуску сталі та будівництво нових, більш компактніших виробництв для випуску кінцевої продукції з високою доданою вартістю . Поштовхом для цього стало прагнення індустріально розвинутих країн до екологічно чистого виробництва. Саме це й обумовило відносне скорочення з другої половини ХХ ст. обсягів виробництва сталі в розвинутих країнах та сприяло зростанню її імпорту з країн, які розвиваються.
До таких країн необхідно віднести нові індустріальні країни – Китай, Індію, Південну Корею тощо, які фактично є основними конкурентами вітчизняних металовиробників на світових регіональних ринках металопродукції. Металургійні виробництва цих країн побудовані переважно на новій технологічній основі, мають прогресивну структуру виробництва та відповідають світовим тенденціям розвитку.
На відміну від розвинених країн та країн, що розвиваються, Україна не будувала технологічно нових виробництв у секторі чорної металургії. Підприємства проводили лише вибіркову модернізацію, зорієнтовану не стільки на удосконалення прокатного виробництва, випуск складніших і якісніших видів прокату або розвиток 4-го переділу, скільки на заміну морально та технічно застарілого обладнання для зменшення сировинної та енергетичної складових у структурі собівартості продукції. При цьому така модернізація проводилася переважно на базі вітчизняного устаткування і вітчизняних технологічних розробок, які не дивлячись на порівняно меншу затратність є менш ефективними порівняно з іноземними аналогами. В результаті більшість вітчизняних підприємств сектора чорної металургії мають значний фізичний та моральний знос обладнання (50–85 %), низьку продуктивність праці, велику матеріало- та енергоємність виробництва, що характеризується в тому числі й широким використанням мартенівського виробництва, яке в світі майже не використовується (табл. 1).
Таблиця 1. Технологічна структура виробництва сталі
в Україні та світі у 2008–2010 рр., %
|
Спосіб виробництва сталі |
Роки |
||
|
2008 |
2009 |
2010 |
|
|
Україна |
|||
|
Киснево-конверторний |
54,50 |
69,30 |
69,30 |
|
Мартенівський |
41,30 |
26,20 |
26,20 |
|
Електросталь |
4,20 |
4,50 |
4,50 |
|
Світ |
|||
|
Киснево-конверторний |
67,00 |
70,20 |
69,80 |
|
Мартенівський |
30,8 |
28,5 |
29 |
|
Електросталь |
2,20 |
1,30 |
1,20 |
Джерело: [2–3].
Зазначимо, що вітчизняна металургія завершила 2012 р. з негативними результатами – обсяги виробництва знизилися на 7–12 %, експорт та виручка – на 7 %. Доподатковий збиток металургійної галузі за підсумками 2012 р. оцінюється експертами на ріні 13,5 млрд. грн., або 1,6 млрд. дол. США. Негативна рентабельність вітчизняних металовиробників становила близько 8 % [4].
Також за оцінками експертів у 2013 р. пожвавлення попиту на світових ринках не передбачається. Більше того, існують підстави очікувати, що в середньостроковій перспективі попит на металопродукцію на ключових для українських металургів ринках збуту залишиться низьким, а конкуренція надто високою.
Негативні результати господарської діяльності підприємств чорної металургії свідчать про те, що [5] : сьогодні вітчизняна металургія суттєво відстає від розвинених країн за темпами технічного переоснащення, модернізації та реконструкції діючих підприємств; існуюча структура металургійного виробництва є незадовільною та недосконалою; питомі витрати енергетичних та матеріальних ресурсів є надто високими порівняно з передовими іноземними підприємствами; номенклатурний та сортаментний склад металопродукції є вузьким та призводить до зниження рівня конкурентоспроможності й втрати переваг на світовому та внутрішньому ринках; існує значна залежність від кон’юнктури зовнішнього ринку; зростають екологічні проблеми, особливо в регіонах, де металургійна галузь є домінуючою тощо.
З метою підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств чорної металургії виникає необхідність розроблення єдиної державної політики і стратегії розвитку всього сектору чорної металургії, співпраці між державними структурами всіх рівнів, бізнес-структурами та суспільними організаціями з метою поєднання можливостей держави з цілям і намірами власників металургійного бізнесу, які зазвичай є різними.
Тобто, сьогодні держава разом з власниками та суспільними організаціями повинна розробити ефективну конкурентоспроможну модель подальшого розвитку сектору чорної металургії цілями якої мають стати:
- створення економічних умов прискореного оновлення та модернізації основних виробничих потужностей для підвищення енергоефективності та конкурентоспроможності сектору чорної металургії;
- використання можливостей державного впливу шляхом розроблення та введення в дію законодавчої бази спрямованої на створення умов для розвитку внутрішнього ринку металопродукції;
- диверсифікація виробництва та оптимізація його структури в результаті збільшення номенклатури нових сортаментів, зокрема електроплавильного виробництва сталі, виробництва спеціальних сталей і сплавів, збільшення обсягів випуску прокату і труб з антикорозійним покриттям, каліброваного прокату, гнутих профілів тощо;
- забезпечення інтересів держави, бізнесу і суспільства.
При цьому стратегічні напрями щодо формування ефективної моделі комплексного розвитку сектору чорної металургії мають бути орієнтовані головним чином на розвиток внутрішнього ринку.
Список використаних джерел:
1. Шутаева Е. А. Реализация экспортного потенциала металлургического комплекса Украины в контексте развития мирового рынка металлов [Електронний ресурс] / Е. А. Шутаева / Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Экономика и управление». – 2011. – № 1. – Т. 24 (63). – С. 246–257. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/UZTNU_econ/2011_1/Shutaeva.pdf
2. Steel Statistical Yearbook 2010. World Steel Association [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldsteel.org/dms/internetDocumentList/yearbook-archive/Steel-statistical-yearbook-2010/document/ Steel%20statistical%20yearbook%202010.pdf
3. Steel Statistical Yearbook 2011. World Steel Association [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldsteel.org/dms/internetDocumentList/yearbook-archive/Steel-statistical-yearbook-2011/document/Steel%20statistical%20yearbook%202011.pdf>
4. Головко В. Металл отстал: резервом развития экономики должно стать машиностроение [Електронний ресурс] / В. Головко, И. Жигир. – Режим доступу: http://www.ugmk.info/art/metall-otstal-rezervom-razvitija-jekonomiki-dolzhno-stat-mashinostroenie.html
5. Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України на період до 2020 року (проект для обговорення і внесення пропозицій) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www . industry.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=AB35C2C59DF75DF911385E1DFA0F3F44?art_id=76204&cat_id=42148