Водолазська О. А.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРЕЗ РЕАЛІЗАЦІЮ ПОТЕНЦІАЛУ СТРАХОВОГО РИНКУ

 

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин страхування стає важливим сегментом ринкових економічних відносин. Саме страхування в змозі забезпечити не тільки безпеку, стабільність, соціальні гарантії в суспільстві через механізм страхового захисту, але й може стати дієвим механізмом перерозподілу інвестиційних ресурсів і механізмом вирішення питання занятості населення.

Починаючи з 2004 року, класичний страховий ринок демонстрував стабі­льні темпи зростання, невпинно зростала питома вага чистих страхових премій (без страхових премій, переданих у перестрахування резидентам) у валовому внутрішньому продукті. Але цей показник й до теперішнього часу ще не відповідає стану розвитку ринку Європейського Союзу, де він дорівнює 8–12 %.

Інтеграція страхового ринку України в міжнародні ринки фінансових послуг потребує підвищення конкурентоспроможності національних страховиків, поетапного впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. З метою захисту національного страхового ринку, держава здійснює заходи поетапного та зваженого допуску на ринок філій іноземних страховиків відповідно до міжнародних договорів України, створює умови для забезпечення взаємообміну інформацією між Державною комісією з регулю­вання ринків фінансових послуг та органами страхового нагляду інших країн про діяльність страховиків, їх філій, страхових посередників та страхових груп.

Для підвищення конкурентоспроможності бізнес-структур необхідно перейти до нового етапу взаємодії фінансового та реального секторів економіки країни. Основний його зміст полягає в необхідності значних інвестицій для забезпечення реструктуризації виробництва та оновлення основних фондів.

Після фінансової кризи в системі відносин між страховою системою і реальним сектором виник цілий ряд проблем. Їх основний зміст полягає в наступ­ному:

1. Відсутність необхідного переміщення грошових коштів між секторами. У вітчизняній економіці склалася нетипова ситуація: з одного боку, фінансовий сектор, втративши після кризи можливостей надійного розміщення коштів відчуває значний тиск нерозміщених пасивів, а з іншого – реальний сектор вкрай потребує грошових ресурсів і не отримує їх у достатніх обсягах.

2. Недосконалість мікрорівневої взаємодії між підприємством і страховою компанією. Українські страхові компанії сьогодні заявляють про свій намір надавати реальному сектору економіки страхові послуги. Однак на практиці, за різними оцінками, лише 27 % підприємств, укладають договори страхування. Більшість підприємств не мають вільних коштів на ці цілі. У цій ситуації страхова компанія може самостійно здійснювати активний пошук підприємств-страховиків і пропонувати їм широкий спектр стандартних та нестандартних страхових послуг, включаючи пошук, спільно з підприємством, оригінальних взаємовигідних схем фінансування. Такий підхід вимагає максимальної актив­ності страхової організації, високої кваліфікації її співробітників.

Світова практика свідчить, що страхові компанії посідають важливе місце серед інституційних інвесторів, надаючи не просто послуги страхування, а широкий спектр кредитно-фінансових послуг, які можуть межувати з кредитуван­ням та інвестуванням.

Незважаючи на те, що в страхових компаніях сконцентрувалися значні кошти, інвестиції через ці інститути в значущих для національного господарства обсягах не реалізуються. У свою чергу, активне інвестування реального сек­тора і його зростання необхідно для успішної реалізації потенціалу страхової системи.

Для розширення обсягів інвестування необхідне широке використання ефективних фінансових інструментів взаємодії страхових компаній, комерційних банків і підприємств. Головна ідея таких інструментів полягає у підвищенні ефективності взаємодії підприємства і страхової компанії з метою компенсації недостатньої ефективності прямих інвестицій в реальний сектор економіки.

Оскільки кінцевим користувачем грошового ресурсу є підприємство, то його зацікавленість у впровадженні подібних фінансових інструментів очевидна. Дещо складніше з зацікавленістю страхових компаній. Страхові компанії не зацікавлені компенсувати що-небудь підприємству за рахунок частини свого прибутку. Проте, стабільна діяльність страхової компанії залежить від стратегії її подальшого розвитку. Економічна теорія довела взаємозв'язок поняття ефективності з горизонтом прийняття рішень. В цьому випадку, якщо розглядається перспектива і враховується тенденція поступового зниження ефективності фінансових операцій і збільшення ефективності виробничих інвестицій, подібні рішення принесуть майбутній стабільний прибуток. На даний же період вони теж вважаються прийнятними, тому що забезпечують середню ефективність фінансових операцій, що дозволяє зберігати необхідний рівень конкурентоспроможності в страховій сфері.

Однак для реалізації подібних досить складних схем фінансування необхідно:

1. Наявність сформованих на першому етапі стійких зв'язків між страховою компанією , комерційним банком і підприємством, які забезпечують: по-перше , тривале взаємовигідне співробітництво страхової компанії, банку та підприємства ; по-друге, безумовне виконання сторонами досягнутих домовленостей і погодженого алгоритму дій; по-третє, припускають володіння новим фінансовим інструментарієм та подолання інерції мислення всіх учасників процесу взаємодії.

2. Створення активно працюючої системи державної підтримки інвестиційної діяльності страхової компанії.

Отже, ефективна взаємодія страхового і промислового капіталу є необхідним чинником формування ринкової економіки , тільки з появою умов для його здійснення виникають макро- і мікроекономічні передумови підйому економіки і забезпечення її стійкості та конкурентоспроможності.