Черепах і на Р. З.

ВП «Брянківський технолого-економічний технікум Луганського університету імені Тараса Шевченка»,Україна

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СТАТУСУ ВНЗ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

 

Постановка проблеми. Процеси ринкової розбудови в національній економіці супроводжуються загостренням конкуренції, яка охоплює не тільки виробничу, але й інші сфери, зокрема, освітні послуги. Протягом останніх років глобальна політична і економічна система змінилася так, що політика розвитку освіти опинилася в стані невизначеності. Навчальні заклади в різних країнах виявилися учасниками глобальної конкуренції. Це свідчить про необхідність вибору цивілізованих форм й методів суперництва закладів освіти та пошук шляхів підвищення їх конкурентоспроможності.

Необхідність інтеграції України у світовий соціальний простір, зміни на ринку праці потребують перегляду підходів до підготовки фахівців у вищій школі та моніторингу ефективності заходів, що здійснюються в цьому напрямку.

Незважаючи на те, що останнім часом намітилася позитивна тенденція розвитку ринку праці, незайнятість випускників ВНЗ є значною. Це свідчить про таку проблему, як невідповідність пропозицій ринку освітніх послуг потребам ринку праці.

Аналіз останніх досліджень. Питанням щодо визначення конкурентної основи реалізації спроможності до праці приділяє увагу широке коло вітчизняних і закордонних науковців. Основними представниками даного напрямку досліджень є: А. Амоша, В. Бобров, Д. Богиня, В. Кремінь, М. Семикіна, Т.   Петрова, Р.   Фатхутдінов та ін.

Метою дослідження є виявлення напрямків формування конкурентоспроможності ВНЗ на ринку освітніх послуг і ринку праці.

Виклад основного матеріалу. Перш за все, оглядаючи дане питання необхідно визначити зміст поняття «конкурентоспроможність ВНЗ» Конкурентоспроможність ВНЗ- це комплексна характеристика навчального закладу, яка відображає його перевагу перед конкурентами за рядом визначальних показників – фінансово-економічних, матеріально-технічних, кадрових, маркетингових, а також здатність закладу освіти до безкризового функціонування і своєчасної адаптації до умов зовнішнього середовища.

Отже, кращі університети бачать своє стратегічне завдання в тому, щоб реально відкрити своїм випускникам можливість бути конкурентоспроможними в глобальній ринковій економіці. А це, в свою чергу, визначає необхідність проведення досліджень, спрямованих на визначення інструментів,які забезпечують формування і підвищення конкурентоспроможності закладів вищої освіти, отже і майбутніх фахівців.

Сучасна ситуація в народному господарстві України дотепер відчуває суттєвий розрив між тим, кого та чому вчать вищі заклади освіти, і тим, чого потребує ринок праці. Вище зазначене визиває необхідність вирішення проблеми взаємодії та взаємозв’язку ринку праці й ринку освітніх послуг. Це можливе шляхом проведення постійних маркетингових досліджень. Проведення досліджень ринку праці і ринку освітніх послуг повністю не забезпечить навчальному закладу конкурентного статусу, але таке дослідження є першим етапом підвищення його конкурентоспроможності.

Маркетингова орієнтація повинна охоплювати практично всі напрямки діяльності ВНЗ: і асортимент освітніх послуг,і технології надання послуг, і ціноутворення, і менеджмент. У цьому питанні найбільш важливим чинником формування конкурентного статусу є наявність в організаційній структурі навчального закладу служби маркетингу.

Роль маркетингової служби полягає в тому, щоб вона на підставі отриманої зовнішньої і внутрішньої інформації, координувала діяльність інших підрозділів навчального закладу, в тому числі і керівництва.

Розглядаючи основні інструменти, що забезпечують конкурентоспроможність ВНЗ необхідним є аналіз усіх інструментів маркетингового комплексу. Одним з найбільш важливих інструментів забезпечення конкурентоспроможності ВНЗ є його товарна політика,основною перевагою якої має бути якість товару. На ринок праці ВНЗ виходить із специфічним товаром – випускником, який задовольняє потреби організацій у кваліфікованих кадрах. Основними факторами, що визначають попит на них є: рівень знань, отриманих в процесі навчання, здатність до творчого та аналітичного мислення,особистісні якості випускника та ін.

На цьому етапі в якості мірил конкурентоспроможності ВНЗ стають роботодавці і бізнес. Але роботодавці зацікавлені не тільки у фахівцях, а насамперед, у висококваліфікованих працівниках, які володіють новітніми технологіями, знають сучасну техніку й обладнання. Тобто, ринок праці вимагає від ВНЗ підготовки компетентних робітників відповідно до його безпосередніх потреб.

В умовах розвитку інноваційно-інвестиційної моделі економіки на ринку праці є важливим не лише володіння необхідним обсягом знань, але й уміння швидко реагувати на зміни, вміти ефективно спілкуватися та орієнтуватися в інформаційному просторі, мати здатність постійно підвищувати свій професійний рівень.

У зв’язку з цим, показовим є японський досвід підготовки фахівців. В його основу покладена педагогічна концепція, сутністю якої є формування в особистості трьох груп навичок: технологічних, комунікативних і концептуальних. Технологічні навички пов’язані із засвоєнням конкретної професії. Комунікативні мають безпосереднє відношення до спілкування з оточенням. Концептуальні навички – це мистецтво прогнозувати події, планувати діяльність груп людей і на основі системного аналізу приймати відповідальні рішення.

Вивчення американського досвіду також дозволяє визначити так звану модель ефективних співпрацівників-професіоналів. Американський керівник вважає,що такий співпрацівник зрідка буває відсутнім на роботі, працює без тиску,якісно і своєчасно виконує свою роботу, може замінити відсутнього працівника, постійно удосконалює свою роботу, сприяє розвитку співпраці і сприятливого морально-психологічного клімату в колективі. Отже, такий позитивний вітчизняний і зарубіжний досвід потрібно враховувати під час розробки ВНЗ базової моделі конкурентоспроможності майбутнього фахівця.

Висновки. На основі вище викладеного можна визначити, що основним напрямком формування конкурентоспроможності ВНЗ на ринку освітніх послуг і ринку праці є підготовка конкурентоспроможних фахівців відповідно до вимог ринку праці. В цьому мають бути зацікавлені як роботодавці та майбутні фахівці, так і держава. На державному рівні постає задача гармонізувати взаємовідносини між вищою школою і роботодавцями. З метою участі ВНЗ у вирішенні проблеми подолання дисбалансу освітніх послуг та ринку праці необхідно активізувати маркетингові служби закладів освіти, які мають стати невід’ємним складником структури управління вищого навчального закладу.

На думку автора,подальших досліджень потребує розроблення та обґрунтування універсальних критеріїв щодо визначення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів.