Гайворонська Н. А.

Полтавський технікум харчових технологій Національного університету харчових технологій, Україна

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНА ОСВІТА ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ВИПУСКНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

(на прикладі вивченні курсу «соціологія», «політологія», «психологія»)

 

Одним із пріоритетних завдань сучасної вищої школи є підготовка компетентного спеціаліста, здатного у короткі терміни пристосовуватися до реалій та вимог ринку праці. Успішність працевлаштування випускників вищих навчальних закладів є одним із критеріїв ефективності роботи не тільки системи вищої освіти, але й економіки в цілому.

Сучасний спеціаліст має працювати в нових умовах соціалізації, організації праці та трудових відносин. Сьогодні особистість живе в умовах збільшення динаміки змін у суспільстві, має оперативно приймати оптимальні рішення та проявляти ініціативу.

Сучасний цивілізаційний розвиток висуває до вищої школи низку вимог щодо розвитку людини у соціокультурному контексті, як творчої особистості. Сучасна особистість повинна стати суб’єктом, а не об’єктом соціально-економічних процесів у суспільстві. Механізм становлення такої особистості полягає у формуванні довіри до себе, розвитку здатності до прийняття самостійних рішень та до відповідальності за них. Саме цю мету переслідує гуманітарна складова освіти, що відповідно, актуалізує проблему якісної соціогуманітарної підготовки спеціалістів.

Ефективність такої роботи залежить як від складу гуманітарних знань, так і від принципових тенденцій освітньої політики, що трансформуються через форми та методи трансляції та засвоєння цих знань.

Гуманістична складова освіти забезпечує високий рівень та готовність людей до різноманітної інтелектуальної, культурної та соціальної роботи. Лише усвідомлені знання про світ можуть слугувати розвитку розуму, щоб через осмислення цих знань, розуміти світ та себе, адаптуватися до світу, досягти в ньому успіху. Саме гуманітарна складова освітнього процесу дає людині простір для формування власної, самостійної точки зору. І саме гуманітарні знання можуть сприяти здійсненню інтелектуальної діяльності, націленої на осмислення та розуміння себе. Формування на цьому шляху інтересу та довіри до себе породжує інтерес та відкритість (здатність обмінюватися інформацією) до інших та до світу. Все це обумовлює зростання професіоналізму, оскільки передбачає усвідомлене, адекватне, творче використання професійного інструментарію для вирішення професійних завдань. Показником ефективності освіти у зарубіжних країнах слугує заробітна плата випускників. Ефективність гуманітарної освіченості виражається у набутому статусі та їхньому кар’єрному зростанні.

Основними векторами направленості соціально-гуманітарних дисциплін на формування соціально-особистісних компетенцій студентів є:

-     орієнтація особистості на статус у суспільстві (наприклад, під час занять з соціології студенти навчаються аналізувати та оцінювати власний соціальний статус, усвідомлювати цивілізовані шляхи його підвищення, взаємодіяти з представниками різних соціальних шарів);

-     орієнтація особистості на позицію в конкретній соціальній групі (так, вивчення соціології дозволяє студентам усвідомити та скорегувати свої соціальні ролі);

-     орієнтація особистості на саморозвиток (наприклад, в курсі психології у студентів формується розуміння значимості особистості, її самоцінності, виховуються такі якості, як цілеспрямованість, орієнтація на успіх, конкурентоздатність, самокритичність, устремління до самореалізації);

-     формування загального світогляду та функціональної освіченості особистості (студенти не тільки отримують соціальні знання, але і вчаться їх набувати та використовувати на практиці; це дозволяє розвивати свою особистість поза навчальним процесом).

Соціологія безпосередньо впливає на процес формування активної життєвої та громадянської позиції студентів, їх ціннісних орієнтацій, в тому числі і професійних. Соціологія націлена на засвоєння комплексу знань, необхідних для практичної діяльності, на оволодіння соціологічними поняттями та категоріями, що відображають соціальні процеси у суспільстві, на формування навичок вибору ефективних управлінських рішень. Соціологія може виступати у якості містка між гуманітарними та спеціальними знаннями по професії.

Вивчення дисципліни «Політологія» сприяє набуттю таких соціально-особистісних компетенцій як: громадянськість та патріотизм; соціальної взаємодії, комунікації; самовдосконалення; критичного мислення; вміння працювати у команді (у колективі); проектування та прогнозування; самостійності, відповідальності; вміння постійно підвищувати свою кваліфікацію.

«Психологія» вивчає фактори, закономірності та механізми психіки. Знання основ психології сприяє формуванню таких особистісних компетенцій , як: набуття здатності до міжособистісних комунікацій; властивість до соціальної взаємодії; володіння навичками збереження здоров’я, здатності до критичного мислення, вміння працювати у команді, співробітничати з іншими людьми.

Таким чином, дисципліни соціально-гуманітарного циклу сприяють формуванню особистості студента, свідомій орієнтації у сучасному соціокультурному просторі та здатності до самореалізації в умовах багатовимірних відносин та взаємодії у соціумі, що загалом підвищує конкурентоспроможність на ринку праці.