Д. політ. н. Гедікова Н. П.

ДЗ   «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», м. Одеса

НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ НА РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ

 

Ринок освітніх послуг був і залишається привабливим для споживачів, оскільки він забезпечує реалізацію двох важливіших функцій: соціальну – яка спрямована на розвиток особистості, її самореалізацію і покращення суспільного добробуту та економічну – значення якої полягає у формуванні професіоналізму майбутнього спеціаліста, як суб’єкта виробництва і підготовці наукових кадрів.

Ринок освітніх послуг містить у собі певну полярність, суть якої полягає, з одного буку, – у бажанні споживачів отримати вищу освіту заради диплома, з іншого, – у освоєнні спеціальних компетенцій (знань, вмінь, навичок суспільного і професійного характеру), які пов’язані безпосередньо з предметом професійно-кваліфікаційної, творчої діяльності. Дана тенденція в усі часи мала свій прояв, але в сучасних економічних умовах інформація і знання займають домінуюче місце, оскільки вони « як безпосередня продуктивна сила , стають найважливішим фактором сучасного господарства [ 1, с. 319 – 320]» .

Стратегічні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики подальшого розвитку нашої країни, включаючи стратегії розвитку вітчизняної вищої освіти в рамках її входження в загальноєвропейський освітній простір, в досконалення технологічних основ суспільного виробництва, розвиток нових виробничих форм, глобальний характер трансформаційних процесів в усіх сферах життєдіяльності людини та багато інших факторів, по-перше, розширюють можливості вищих навчальних закладів у наданні освітніх послуг споживачам, по-друге, встановлюють високі вимоги до якості їх надання, по-третє, модифікують роль і значення суб’єктів ринку освітніх продуктів з урахуванням вимог суспільства. Відповідно, зазначені чинники змістовно наповнюють вітчизняний ринок освітніх послуг і, в той же час, обумовлюють характер і критерії оцінки підвищення конкурентоспроможності як освітянської діяльності вищих навчальних закладів, так і професійної підготовки споживачів освітньої продукції.

Аналіз наукових джерел дозволяє виявити різноманіття підходів щодо визначення поняття «конкурентоспроможність освітянського закладу», розробки методів, показників і факторів, які її визначають. Конкурентоспроможність освітянського закладу – це міра привабливості наданих освітніх послуг , що здатна максимально і результативно задовольнити потреби споживачів у підготовці до майбутньої професійної діяльності, ефективно використовувати можливості , наявні в соціально - економічній системі, оперативно виявляти і засвоювати нові регіональні сегменти вітчизняного, європейського та світового ринку освіти.

Забезпечення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів в наданні освітянських послуг обумовлюється умовами внутрішнього і зовнішнього середовища. « П ід зовнішніми чинниками розуміється все те , що задає формальні правила діяльності ВНЗ на даному регіональному, національному або світовому ринку . .. Внутрішні чинники – це можливості ВНЗ щодо забезпечення власної конкурентоспроможності ( стратегічний потенціал) [ 3 ] ».

Конкурентоспроможність вищого навчального закладу на ринку освітніх продуктів забезпечується, з одного боку, завдяки таким чинникам:

-     якісний рівень освітньої діяльності вищого навчального закладу та умов, що його забезпечують;

-     здатність гнучко реагувати на постійно мінливі умови внутрішнього і зовнішнього середовища;

-     інформаційно-методичне та фінансове забезпечення навчального процесу;

-     економічна стійкість вищого навчального закладу;

-     кадровий потенціал вищого навчального закладу і професійна компетенція викладацького складу;

-     легітимність освітніх послуг, що надаються вищим навчальним закладом, відповідно до державних стандартів і вимог щодо їх змісту;

-     орієнтування освітньої установи у своїй діяльності як безпосередньо на освітній процес , так і на науково - дослідну та інноваційну діяльність, а також виховну роботу .

З іншого боку, конкурентоспроможністю випускників на сучасному ринку праці, з них виділяють:

-     кваліфікація, професійна компетентність випускників, рівень отриманих знань;

-     мотивація випускників;

-     культура випускників (цінності і рівень розвитку);

-     поведінкові характеристики (поведінка на ринку праці), життєва орієнтація (наявність плану життя і кар’єри, визначення життєвих цілей і цілей працевлаштування) [2].

Основні напрямки підвищення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів України на ринку освітніх послуг, на нашу думку, можуть бути сформовані наступним чином :

-     здійснення взаємопов’язаних дій органів влади усіх рівнів , громадськості ( бізнесу) і вищих навчальних закладів ;

-     забезпечення активної участі держави в цілях підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості сфери освіти ;

-     індивідуалізація навчання за допомогою підвищення самостійності учнів ;

-     підвищення різноманітності об’єктної структури експорту освітніх послуг за допомогою комплексної взаємодії всіх суб’єктів ( держави, громадськості , ВНЗ) .

Ефективність забезпечення практичної реалізації визначених напрямків може бути досягнута завдяки випереджального оновлення матеріально-технічної бази освіти, якісних перетворень освітянської і обслуговуючої інфраструктури, вдосконалення механізмів управління вищими навчальними закладами і при умові, що основним ініціатором у формуванні нормативно - правової бази у галузі вищої освіти виступатимуть вищі навчальні заклади.

Науково-практичне забезпечення вище викладених напрямків підвищить конкурентоспроможність вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг і тим самим на високому якісному рівні реалізує стратегію і завдання державної політики щодо задоволення освітніх потреб громадян України.

 

Список використаних джерел:

1.              Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / И . Валлерстайн; пер. с англ.: П. М. Кудюкина; под общ. ред. Б. Ю. Кагарлицкий. – СПб.: Университетская книга, 2001. – 416 с.

2.              Резник С. Д. Основы личной конкурентоспособности / С. Д. Резник, А. А. Сочилова. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 251 с .

3.              Товышева И. З. Основные подходы к исследованию конкуренции и факторов конкурентоспособности образовательных услуг учреждений ВПО [ Електронний ресурс ] / И. З. Товышева // Управление экономическими системами. – 2011. – № 7. – Режим доступу: http://uecs.ru