Д. е. н. Прохорова В. В.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

ОСВІТНІ ПОСЛУГИ В СТАНОВЛЕННІ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

 

На даному етапі розвитку цивілізації економіка знань відрізняється від класичної стандартної економіки, насамперед істотною зміною філосо­фії: якщо раніш економіка знань була важливим, але не головним еле­ментом світової економіки, то зараз вона набуває все більшого значення. Знову стає актуальним вислів англійського філософа Френсіса Бекона – « Знання – сила » . Однак у контексті переходу світової економіки до но­вої, заснованої на знаннях моделі, цей афоризм набуває нового сенсу: усе більше зростають і стають впливовими ті індустрії, які займаються виробництвом не товарів, а послуг.

До економіки знань відносять три основні сфери:

1. НДДКР та інновації.

2. Освіта і навчання, що сприяють формуванню людського капіталу.

3. Інформаційно-комунікаційні технології.

Якщо для аграрної епохи основою було сільське госпо­дарство, для індустріальної, – промисловість (легка і важка), то для постіндустріальної епохи – сфера послуг, знання та інформація. Зазначене знаходить підтвердження у наступних аналітичних даних: у 1982 р. на купівлю комп’ютерів і теле­комунікаційного устат кування американські компанії витратили 49 млрд. дол., до 1987 р. ця сума підскочила до 86,2 млрд. дол. і продов­жувала зростати. Якщо відобразити динаміку капітальних витрат «проми­слового» й «інформаційного» століття у вигляді графіків, то буде видно, що обидві лінії перетинаються в 1991 р., коли витрати на придбання промислового устаткування становили 107 млрд. дол., а на закупівлю ін­формаційної техніки – 112 млрд. дол. Отже, слід вважати його першим роком інформаційного століття.

Не менш важливим є і те, що США у складі сфери послуг, частка якої у ВНП США з 60-х років XX ст. зросла з 50 до понад 70 % основної сфери поширення і використання інформації, 63 % послуг можуть бути віднесені до категорії інтелектуальної. Якщо брати безпосередні інвестиції в людський капітал, то можна відзначити, що в США в 90-ті роки XX ст. сукупні інвестиції в людський капітал утроє перевищили інвестиції у фізичний капітал; ви­трати на освіту перевищили половину інвестицій у фізичний капітал, ви­трати на охорону здоров’я виявилися вище них.

Найбільш вагомим ресурсом інформаційної економіки, що забезпечує їй конкурентні переваги, є людський капітал, у якому акумульовані кваліфікація та талант, уміння людей, їх інтелект. За окремими експертними оцінками, на початку XXI ст. вартість сукуп ного національного багатства всіх країн світу складала 550 трлн. дол ., з яких більше половини (365 трлн. дол,) формувалося за рахунок людського капіталу, в той час як на відтворюваний і природний капітал припадало 95 трлн. і 90 трлн. дол. Відповідно.

Вкладення капіталу в людину, бо її науковий, освітній і професійний рівень, її знання – є універсальним джере­лом суспільного прогресу.

Сьогодні на розвинені країни західного світу припадає близько 90 % усіх наукових кадрів та 94 % сумарних витрат на науку, що, власне, і дає цим країнам можливість концентрації та інтенсифікації відкрит­тів та винахідництва, які за своєю сутністю і є практичним фундаментом інтенсивного розвитку інформаційно-техноло­гічного ринку в цих регіонах.

Відповідно до цього, особлива роль належить освіті, характер і зна­чення якої змінюються найбільше. Так, починаючи з 60-х років XX ст. витрати на освіту в усіх країнах починають зростати набагато швидше, ніж в інших галузях народного господарства. Виникла свого роду «індус­трія освіти», що у багатьох країнах фінансується в основному державою і серед суспільних витрат посідає центральне місце поруч з обороною, охороною здоров’я і соціальним захистом населення. У сучасній еконо­міці освіта розглядається як форма інвестицій у людський капітал, від якої залежить його якість і ефективність виробництва. Значно повніше сучасні тенденції її розвитку позначилися в концепції безперервного на­вчання. Уже зараз на перепідготовку фахівців у США виділяється 15–20 % робочого часу. Вважається, що за весь період професійної діяльності (приблизно 40 років) фахівець повинен підвищувати свою кваліфікацію 5–8 разів . Національний науковий фонд США, зокрема, рекомендує фа­хівцям виділяти 10 годин на тиждень на вивчення літератури за фахом і 40–80 годин у рік на участь у якій-небудь формі безперервної освіти.

Якщо в 1900 р. у США тільки 5 % керівників великих компаній мали вищу освіту, то сьогодні більше як 40 % з них – власники докторських ступенів, а коледжі не закінчили лише одиниці. Економісти і політики, що займали в адміністрації президента Б. Клінтона посади від заступника міністра і вище, з 1992 по 2002 рр. написали і видали більше як 60 книг, причому авторство їх не викликає сумніву. Вражає, що із загальної чисельності вчених та інженерів, підготовлених протягом цілої історії циві­лізації, 90 % є нашими сучасниками, а 90 % вироблених знань, якими володіє людство, отримано лише за останні 30 років.

Із розвитком суспільства, в якому наука дійсно стає продук­тивною силою, а інформація і знання – найважливішим ресурсом, працівники з відповідним рівнем здібностей, освіти, кваліфікації, вмінням і готовністю до їх постійного підвищення формують інтелектуальний ресурс країни.

На сучасному етапі розвитку світовій економічної системи вирішується -буде та, чи інша країна у майбутньому належить до високорозвиненого суспільства, чи до сировинної бази.

Україна має досить значні передумови становлення економіки знань: високорозвинений науковий потенціал, високий рівень освіченості громадян. Наявність цих конкурентних переваг сприятиме інтегруватися державі у світову систему економіки знань, адаптуватися на ринку освітніх послуг, закріпити свої позиції у напрямку створення та виробництва освітнього продукту, надання освітніх послуг.