Русин М. О.

ВП НУБіП України «Мукачівський аграрний коледж», Україна

РІВЕНЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Вища освіта – специфічна галузь ринкової економіки, а вищі навчальні заклади, які продукують освітні послуги, створюють приватні і суспільні блага, виступають на ринку в якості корпорацій. На сьогодні загальновизнаним є функціонування сфери вищої освіти як ринку освітніх послуг, який визначається як складне економічне явище, що характеризується попитом і пропозицією, їх взаємодією, наявністю механізму формування ринкової рівноваги та встановленням рівноважної ціни на освітні послуги.

Кожен із суб’єктів ринку освітніх послуг реалізує певні економічні інтереси: споживач – студент – прагне отримати рівень знань, адекватний вимогам сучасного ринку праці; виробник – навчальний заклад – запропонувати такі освітні послуги, які є конкурентоспроможними на ринку, держава – створити такі умови на ринку освітніх послуг і у сфері освіти у цілому, щоб забезпечити зростання частки висококваліфікованих спеціалістів у економічній системі, підвищити якість людського капіталу.

Як і іншим галузям, освіті притаманна ринкова конкуренція.

У 2011/12 н. р. у Закарпатській області налічувалося 10 ВНЗ І–ІІ рівня акредитації, де навчалося 5,1 тис. осіб та 6 ВНЗ III–IV рівня акредитації, де навчалося 22,2 тис. осіб. Загальна кількість молоді віком 15 – 24 роки у 2011 році склала 200,7 тис. осіб. [1]. Якщо вирахувати із цієї кількості осіб шкільного віку (15–17 років) та осіб, віком 24 роки, виходить, що біля 65 % населення вступає до ВНЗ. Для прикладу, у США частка осіб, віком 18 – 24 роки, що продовжила навчання у коледжі становить 40 % [2], а у Великобританії вищу освіту здобуває лише 20   % молоді [3 – 4]. За таких умов виникає справедливе питання щодо якості вищої освіти та підвищення конкурентоспроможності ВНЗ.

Основу регіонального ринку освітніх послуг Закарпаття становлять кілька ВНЗ з багатолітньою історією та відповідним авторитетом. Це зокрема Ужгородський національний університет, Закарпатський державний університет та Мукачівський державний університет. Серед ВНЗ Закарпаття присутні також навчальні заклади, що готують фахівців особливої спеціалізації, зокрема Закарпатський художній інститут, Берегівський медичний коледж, Мукачівський аграрний коледж тощо, але основною тенденцією стало впровадження програм підготовки фахівців із престижних спеціальностей. Багато ВНЗ готують випускників переважно економічного спрямування, наприклад Мукачівський кооперативний фінансово-комерційний коледж, Ужгородський комерційний технікум, Закарпатський коледж управління та бізнесу «Ерудит» тощо.

Конкурентоспроможність неможлива без конкурентного ринкового середовища. Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає економічну конкуренцію як «змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку» [5]. Під конкурентними перевагами (факторами успіху підприємства на ринку) розуміють характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять переваги перед іншими підприємствами чи товарами галузі [6]. Конкурентоспроможність ВНЗ – це сукупність відносних характеристик (переваг), що дозволяють навчальному закладу надавати якісніші послуги більшій кількості споживачів, тим самим отримуючи вищий прибуток та задовольняючи потреби споживачів краще, ніж інші навчальні заклади (конкуренти). Конкурентоспроможність освітньої послуги – це здатність споживача отримати якіснішу освіту за меншою вартістю.

Отже для визначення конкурентоздатності ВНЗ необхідним є порівняння певних характеристик, а саме: кваліфікації персоналу (викладацького складу), можливостей технології та обладнання, рівня інновацій (в т. ч. прогресивність викладання), системи управління та політики навчального закладу, забезпечення інфраструктурою (гуртожитки, їдальні, транспорт тощо) [7], фінансового забезпечення, престижності спеціальностей чи самого ВНЗ, спроможності швидкої переорієнтації відповідно до вимог ринку праці, рівня контактів із закордонними навчальними закладами, справедливості та ефективності прийому абітурієнтів [8]. Часто важливим для споживача є навіть географічне розміщення чи об’єкти соціальної інфраструктури (наприклад, розважальні чи медичні заклади). Отже, основні напрямки підвищення конкурентоспроможності ВНЗ можна згрупувати наступним чином:

1)   підвищення якості освітніх послуг шляхом: контролю за кваліфікацією викладацького складу; диверсифікації напрямків підготовки; використання інновацій; покращення практичної підготовки відповідно до вимог роботодавців; моніторингу якості;

2)   розвиток науково-дослідної діяльності: орієнтація на потреби бізнесу; співпраця з іншими установами; створення окремих дослідницьких центрів;

3)   використання переваг Болонського процесу: стимулювання академічної мобільності; залучення іноземних студентів та викладачів; спільна робота із закордонними ВНЗ; формування мережі філій та представництв за кордоном;

4)   диверсифікація джерел доходу ВНЗ за рахунок: коштів благодійників; прибутків від дослідницької діяльності; грантів на проведення досліджень; підвищення реального рівня автономії ВНЗ .

 

Список використаних джерел:

1.              Головне управління статистики у Закарпатській області [Електронний ресурс] . – Р ежим доступу : http://www.stat. uz .ua

2.              How Many People Go To College Every Year ? [Електронний ресурс] . – Р ежим доступу : http://www.howtoedu.org/college-fact

3.              Higher education statistics agency [Електронний ресурс] . – Р ежим доступу : http://www.hesa.ac.uk

4.              The UK Socio-Demographic Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sociology.ed.ac.uk/youth/docs/UK_sociodem.pdf

5.              Закон України «Про захист економічної конкуренції» [Електронний ресурс] . – Р ежим доступу: http:// www . zakon.rada.gov.ua /cgi- bin / laws /

6.              Голіков А. Регіональна економіка та природокористування [Електронний ресурс] / А. Голіков , О. Дейнека . – Р ежим доступу: http:// www. ebooktime.net/book_337.html

7.              Саєнко М. Стратегія підприємства [Електронний ресурс] / М. Саєнко . – Р ежим доступу: http:// www. buklib.net/index.php?option=com_jbook&catid=95

8.              Капітанець О. Конкурентоспроможності ВНЗ в умовах євроінтеграції України [Електронний ресурс] / О. Капітанець . – Режим доступу: http:// www .nbuv.gov.ua/ portal / Soc _ Gum / Dt r_ep/2009_1/ files /Econ_01_2009_Kapitanets.pdf