Кошкаров В. С., к. е. н. Кошкаров С. А.

Чернівецький кооперативний економіко-правовий коледж , Україна

МІСЦЕ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В УКРАЇНІ

 

Інноваційний тип економічного розвитку дедалі частіше стає визначальним шляхом економічної перспективи багатьох країн, що розвиваються. Формування економіки інноваційного типу потребує значних фінансових ресурсів, тому переваги від застосування цієї моделі першими отримали розвинуті країни. Для економік країн, що розвиваються, шлях до отримання переваг інноваційної моделі економіки залежить значною мірою від спрямованості економічної політики, яку проводить держава. Якщо Україна планує розвивати науково-технічний потенціал з урахуванням світових тенденцій розвитку та підвищувати свою конкурентоспроможність у світовому економічному просторі, то запровадження такої політики виглядає безальтернативним.

У доповіді, яку щорічно публікує аналітичний інститут «Battelle Memorial Institute», зазначено, що 97,3   % усіх загальносвітових інвестицій у інноваційну діяльність сконцентровано у 40 країнах світу [1, с. 3]. Валові внутрішні витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) – це основний показник, що використовується для порівняння валових внутрішніх витрат на дослідження і розробки усіма підприємствами-резидентами, науково-дослідними інститутами, університетами, урядовими лабораторіями та ін. та не включає витрат підприємств на дослідження і розробки, які виконані за кордоном. Найбільша питома вага валових внутрішніх витрат на інновації за 2012 рік належить Сполученим Штатам Америки – 418,6 млрд. дол., потім Китаю – 197,3 млрд. дол. та Японії – 159,9 млрд. дол. Україна увійшла у цей рейтинг, що дає надію на успішний розвиток у загальносвітовому вимірі. Порівняльні показники обсягів витрат та їх частки у ВВП наводяться у табл.   1.

Таблиця 1. Валові внутрішні витрати на науково-дослідні

та дослідно-конструкторські розробки [1 , с. 5 ]

№	Країна	2011			2012			2013 (прогноз)
		ВВП, млрд. дол.	Валові внутрішні витрати на НДДКР		ВВП, млрд. дол.	Валові внутрішні витрати на НДДКР		ВВП, млрд. дол.	Валові внутрішні витрати на НДДКР
			% від ВВП	млрд. дол.		% від ВВП	млрд. дол.		% від ВВП	млрд. дол.
1	США	15290	2,70   %	412,4	15 626	2,68 %	418,6	15 955	2,66 %	423,7
2	Китай	11440	1,55   %	177,3	12 332	1,60 %	197,3	13 344	1,65 %	220,2
3	Японія	4497	3,47   %	156,0	4 596	3,48 %	159,9	4 651	3,48 %	161,8
4	Німеч­чина	3139	2,85 %	89,5	3 167	2,87 %	90,9	3 196	2,85 %	91,1
5	Півд. Корея	1574	3,40 %	53,5	1 616	3,45 %	55,8	1 675	3,45 %	57,8
6	Франція	2246	2,21 %	49,6	2 248	2,24 %	50,4	2 257	2,24 %	50,6
7	Індія	4515	0,85 %	38,4	4 736	0,85 %	40,3	5 020	0,90 %	45,2
8	Велико­британія	2290	1,81 %	41,4	2 281	1,84 %	42,0	2 306	1,84 %	42,4
9	Росія	2414	1,48 %	35,7	2 503	1,48 %	37,0	2 598	1,48 %	38,5
10	Бразилія	2324	1,20 %	27,9	2 359	1,25 %	29,5	2 453	1,30 %	31,9
…	…	…	…	…	…	…	…	…	…	…
39	Україна	334	0,88 %	2,9	344	0,89 %	3,1	356	0,90 %	3,2
Глобальні витрати		79 025	1,76 %	1 394,3	81 463	1,77 %	1 442,3	84 315	1,77 %	1 496,1

 

Загальносвітові інвестиції в науково-дослідну та дослідно-конструкторську діяльність у 2012 році зросли на 3,44 % або на 48 млрд. дол. – до 1,4423 трлн. дол. Найбільший приріст витрат на інновації відбувся у Китаї у розмірі 20 млрд. дол.. Китай щороку продовжує високими темпами нарощувати інноваційно-інвестиційну діяльність. В Україні доля НДДКР майже не зростає, що не дає можливості вважати вітчизняну економіку економікою розвитку.

В умовах глобалізації, з початку отримання незалежності України до цих пір, існує проблема невідповідності статистичної звітності міжнародним стандартам статистичних даних про інноваційну діяльність. Державна служба статистики України розглядає окремо такі поняття як «наукова та науково-технічна діяльність» та «інноваційна діяльність». Тобто, науково-технічна діяльність підприємств та організацій України не включається до статистичної звітності фінансування інноваційної діяльності.

Відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», науково-технічна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання [3].

Судячи із визначень у Законі України «Про інноваційну діяльність» [4], понять «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційний об'єкт», «суб'єкт» та ін., науково-технічна діяльність прямо відноситься до поняття інновації.

Згідно даних табл. 2 та 3, обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт в Україні у 2011 році склав 9 591,3 млн. грн., обсяг фінансування інноваційної діяльності в Україні у 2011 р. становить 14 333,90 млн. грн. (табл. 3), що сумарно складає 23 925,2 млн. грн. Тільки так ці дані співпадуть з даними міжнародних інституцій (табл. 1). М ожна зробити висновок про те, що в офіційній статистичній звітності не враховується 40 % обсягу фінансування інноваційної діяльності в Україні.

 

Таблиця 2. Обсяги виконаних наукових та науково-технічних робіт

в Україні за 200 6 -2011 рр. [2]

Роки	Всього, у факт. цінах	у т . ч. за рахунок держбюджету
	млн. грн.
2006	5164,4	2017,4
2007	6149,2	2815,4
2008	8024,8	3909,8
2009	7822,2	3398,6
2010	8995,9	3704,3
2011	9591,3	3859,7

 

Таблиця 3. Джерела та структура фінансового забезпечення

інноваційної діяльності в Україні, 2005-2011 рр. [2]

Роки	Загальна сума	У тому числі за рахунок коштів
		власних		державного бюджету		іноземних інвесторів		інші джерела
	млн. грн.	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
2005	5 751,60	5 045,40	87,72 %	28,10	0,49 %	157,90	2,75 %	520,20	9,04 %
2006	6 160,00	5 211,40	84,60 %	114,40	1,86 %	176,20	2,86 %	658,00	10,68 %
2007	10 850,90	7 999,60	73,72 %	144,80	1,33 %	321,80	2,97 %	2 384,70	21,98 %
2008	11 994,20	7 264,00	60,56 %	336,90	2,81 %	115,40	0,96 %	4 277,90	35,67 %
2009	7 949,90	5 169,40	65,02 %	127,00	1,60 %	1 512,90	19,03 %	1 140,60	14,35 %
2010	8 045,50	4 775,20	59,35 %	87,00	1,08 %	2 411,40	29,97 %	771,90	9,59 %
2011	14 333,90	7 585,60	52,92 %	149,20	1,04 %	56,90	0,40 %	6 542,20	45,64 %

 

Ключовим механізмом інтенсифікації інвестиційно-інноваційних процесів є удосконалення механізмів фінансування. Інноваційний розвиток в Україні стримується невирішеністю проблеми фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств. За даними таблиці 3, основним джерелом фінансування інноваційної діяльності підприємств є самофінансування (у різні роки від 60 % до майже 90 % від загальної суми), основним чином за рахунок прибутків та амортизаційних відрахувань. Підтримка державного бюджету залишається вкрай низькою. У 2010–2011 рр. за рахунок бюджетних коштів було профінансовано лише 1 % загальних витрат на інновації. Ряд заходів, необхідних для реалізації інвестиційно-інноваційних програм і проектів в економіці, не можуть бути профінансовані за рахунок інших джерел, окрім як коштів із державного бюджету . Зокрема, це розвиток інноваційної інфраструктури, надання державних гарантій щодо високотехнологічних та енергозберігаючих технологій, надання державної підтримки у вигляді дешевших кредитів тощо.

Розглядаючи структуру фінансового забезпечення інноваційної діяльності США (табл. 4), бачимо, що значну частку витрат на інноваційний розвиток фінансує уряд країни – у розмірі близько 30 %, у той час як цей показник в Україні у різні роки становив від 1до 3 % (табл. 3).

 

Таблиця 4. Джерела та структура фінансового забезпечення

інноваційної діяльності в США, 2011–2012 рр. [1 , с. 7 ]

 

Зрушення в інноваційно-інвестиційній сфері діяльності належать до системних питань макроекономічного розвитку. На цей час немає чіткого визначення нормативно-правовими актами України всіх елементів ринкової інноваційної інфраструктури, що можуть бути за призначенням віднесені до групи об'єктів підтримки інноваційної діяльності. Оцінка складу нормативно-правової бази з регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності свідчить про її фрагментарність, нестабільність та суперечливість. Чинне законодавство України не в змозі забезпечити якісне регулювання та стимулювання процесів інноваційно-інвестиційної діяльності.

Висновки та пропозиції

1.   В умовах загострення економічного суперництва на перспективних напрямах росту світового ринку, Україні важливо створити нормативно-правовий механізм формування ефективної і стабільної державної інвестиційно-інноваційної політики економічного розвитку України.

2.   Відповідно до визначених пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки України необхідна належна державна підтримка зі створення організаційної і фінансової інфраструктури інноваційної діяльності, включення у міжнародну систему виробничої і науково-технічної кооперації.

3.   Вітчизняна офіційна статистична звітність має відповідати міжнародним стандартам, без недоліків групування статистичних даних про інноваційний розвиток за двома окремими розділами («науково-технічна діяльність» та «інноваційна діяльність»).

 

Список використаних джерел:

1.              2013 Global R&D Funding Forecast [Електронний ресурс] / Battelle Memorial Institute, R&D Magazine. – Режим доступу: http://www.battelle.org/docs/default-document-library/2013-R-and-D-Funding-Forecast.pdf?sfvrsn=4

2.              Наукова та інноваційна діяльність [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ni/ind_rik/ind_u/2002.html

3.              Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу:   http:// www .zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1977-12

4.              Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http:// www .zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15