Д. е. н. Матросова Л. М.

Державний заклад «Луганський національний університет

імені Тараса Шевченка», Україна

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ЗРОСТАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ

 

Зростання конкурентоспроможності економіки базується на оновленні виробництва, впровадженні нових технологій та видів продукції. Інновації, поряд із землею, працею та капіталом, постають важливим чинником виробництва. Це вимагає формування національних інноваційних систем (НІС). Зараз в світовій економіці постійно зростає значимість нематеріальних активів та їх найважливішої складової – інтелектуальної власності. Відзначимо збільшення ролі інновацій у порівнянні з роллю матеріального виробництва. За висновком експертів комісії ЄС, конкурентоспроможність 65 % промислової продукції та 55 % робочих місць залежить від рівня технологій та інформації.

Ефективність інноваційного процесу визначається результатами такого його інструменту, як трансфер технологій. Він здійснюється не ізольовано, а в межах національних інноваційних систем під впливом глобальних тенденцій.

Зараз у міжнародній економіці поглиблюється поляризація країн за рівнем соціально – економічного розвитку. Розвинуті країни світу внаслідок ефективно діючих НІС інтенсифікують свое виробництво; країни, що розвиваються, більш обмежені в інноваційному розвитку та, у найкращому випадку, можуть імпортувати нові технології.

Сучасний етап розвитку міжнародної економіки характеризується переходом індустриально розвинутих країн до шостого технологічного укладу. Однак в межах домінантного сьогодні п'ятого технологічного укладу умовою забезпечення високої конкурентоспроможності як окремих компаній, так і національних господарств, стає безупинний інноваційний процес.

Розробка нових технологій потребує все більших витрат, для відшкодування яких потрібні великі ринки. Життеві цикли нововведень мають тенденцію до прискорення, що спричиняє нерівномірність розвитку міжнародної економіки. У світовому просторі розвивається техноглобалізм, який означає інтернаціоналізацію технологій та є протилежним технонаціоналізму – технологічній самодостатності держави.

Аналіз техніко-економічної динаміки свідчить, що основою економічного зростання стає розробка та впровадження нових технологій, інноваційний процес, а проведення НДДКР займає все більшу частку в інвестиційних витратах і перевищує в наукомістких галузях витрати на придбання устаткування та будівництво.

В Українї панують технології третього – четвертого укладів, а п'ятий поданий фрагментарно. Більша частка українських товарів виробляється з використанням традиційних, базових технологій. Тому наша країна є скоріш імпортером, ніж експортером нових технологій.

У міжнародній науково-технічній сфері активізують свою діяльність ТНК, МНК з великою часткою іноземного капіталу та експортною оріентацією. Національна науково-технічна сфера більш орієнтується на зовнішній світ. Ринковий характер міжнародної економіки постійно потребує інновацій, а міжнародна конкурентоспроможність країни визначається насамперед рівнем їх технологічного розвитку. Імпорт технологій суттєво впливає на обсяги реального ВВП, єкспорт, внутрішнє інвестування та споживання в індустріально розвинених країнах. Країни з низьким рівнем економічного розвитку, обмеженим використанням інформаційних технологій, недостатньо розвиненою інфраструктурою мають незначні перспективи щодо залучення нових технологій. На жаль, Україну можна віднести до таких країн.

Інтенсифікація технологічного обміну призвела до зростання кількості країн, які обмінюються технологіями. З 1960 року по 2009 рік ця цифра збільшилась з 22 до 125. Сформувався такий специфічний сегмент світового ринку, як світовий ринок технологій (СРТ), головною функцією якого є коммерціалізація технологій в міжнародному масштабі.

Відзначимо існуючу тенденцію щодо країн – лідерів технологічного розвитку:

-     з одного боку, вони прагнуть зберегти комерційну таємницю і отримати переваги від розробки нової технології;

-     з іншого, вони повинні забезпечити комерціалізацію нової технології та отримати прибуток від її продажу.

Відповідно до класифікації товарів, що запропонована Конференцією ООН з торгівлі та розвитку, розроблено коефіцієнт технологічної місткості торгівлі, який відображає частку витрат на дослідження і розробки в загальному обсязі витрат на виробництво товарів і торгівлю ними. Всі товари поділяються на високо-, середньо- та низькотехнологічномісткі. До останньої групи відносяться будівельні матеріали, продукти харчування, судна, чорні метали, текстиль, одяг, взуття. Україна, що експортує переважно металопродукцію низької технологічної якості, може бути віднесена до третьої групи.

Домінантні позиції на світовому ринку технологій належать США. Серед інших країн – лідерів відзначимо країни ЄС, Китай, Японію, Індію та ін. На сьогоднішній день на США припадає 40 % світових витрат на розробку новітніх технологій; 38 % патентів на нові технології, отримані індустріально розвинутими країнами; 37 % вчених; 35 % світових наукових публікацій. В Америці працюють 70 % вчених – лауреатів Нобелевської премії; 66 % авторів наукових праць, які найбільш активно цитуються у світі; знаходиться 75 % університетів, що входять до двадцятки кращих ВНЗ світу.

«Переферію» СРТ становлять країни, що розвиваються. На ці країни, що є найбільшими за чисельністю населення, припадає лише 4 % світових витрат на НДДКР, 10 % інженерно – технічних кадрів.

Оскільки світовий ринок технологій тісно пов'язаний з інноваційною діяльністю, позиції різних країн на міжнародному технологічному ринку відповідають їхньому інноваційному потенціалу, ступеню його використання.

Україна в цьому плані виглядає не дуже привабливо. Глибока економічна та соціальна криза призвела до того, що науково – технологічний потенціал, на наш погляд, використовується неефективно: наукову сферу щорічно залишають понад 30 тис. вчених та фахівців, освоєнням нових технологій займаються лише 1% промислових підприємств України.

Підкреслимо особливості сучасного світового ринку технологій:

1)   інтенсивний розвиток цього ринку за темпами зростання випереджає обсяги міжнародної торгівли товарами та світового промислового виробництва;

2)   спостерегається висока концентрація технологічних ресурсів у невеликій кількості країн;

3)   технологічний розрив між країнами, що перебувають на різних рівнях економічного розвитку, постійно зростає;

4)   ступінь монополізації СРТ вищий ніж світового ринку товарів і становить понад 80 %;

5)   розвиток СРТ характеризується занадто високим рівнем ринкової невизначенності та комерційного ризику.

Сучасний інноваційно – технологічний розвиток міжнародної економіки вимагає поєднання зусиль держав світу щодо оптимального вирішення актуальних технологічних, виробничих, соціальних та екологічних проблем, встановлення стійких зв'язків між партнерами для подолання існуючих диспропорцій та гармонізації процесів техноглобалізму.