Івано-Франківськ ий національний технічний університет
нафти і газу, Україна
ЗАПРОПОНОВАНА ТА ОБГРУНТОВАНА СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ПЛАНУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Система планування конкурентоспроможності машинобудівного підприємства є важливою складовою програми підвищення або досягнення конкурентоспроможності організації. При цьому показники повинні відповідати пріоритетним стратегіям підвищення конкурентоспроможності та максимально характеризувати усі сфери функціонування підприємства. Для забезпечення об’єктивності оцінювання слід орієнтуватись на показники, які: базуються на доступній та достовірній інформаційній базі, можуть бути кількісно виражені, мають однозначні підходи до розрахунку та є інформаційно насиченими, репрезентативними. При формуванні системи показників варто дотримуватись принципу мінімізації їх кількості, виключаючи взаємопов’язані показники.
На підставі проведених раніше досліджень було запропоновано систему факторів, які впливають на формування конкурентоспроможності машинобудівного підприємства, а саме:
- техніко-технологічні (сучасні обладнання, устаткування, конвеєрні лінії, транспортні засоби, виробничі технології);
- управлінські (ефективна система менеджменту, а саме, якісна реалізація процесів планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання, створення методів менеджменту, прийняття оптимальних управлінських рішень тощо);
- фінансово-економічні (наявність необхідних обсягів фінансування діяльності та розвитку, фінансова результативність та платоспроможність підприємства, фінансова стійкість);
- соціально-психологічні (наявність належних умов праці, відпочинку та оздоровлення для працівників, розвинена корпоративна культура);
- природно-географічні (географічне місцерозташування підприємства з позиції близькості до необхідних ресурсів, інфраструктури тощо);
- ресурсні (безперешкодний доступ до сировинних, енергетичних, трудових, фінансових, інформаційних ресурсів);
- товарні (асортимент, номенклатура та параметри продукції, що відповідають вимогам ринку);
- екологічні (дотримання вимог екологічного законодавства);
- інфраструктурні (швидкість та доступність транспортних, банківських, фінансових, інформаційних та ін. послуг);
- галузеві (галузева нормативно-правова база, державне сприяння розвитку машинобудівної галузі, рівень сертифікації, стандартизації та уніфікації галузевої продукції, ліцензування та патентування).
Вищенаведені фактори повинні бути покладені в основу системи показників планування конкурентоспроможності. Доцільно зауважити, що не усі з вище перелічених чинників підлягають формалізації, деякі з них мають лише описовий характер та не можуть бути оцінені з допомогою показників. Але побічно такі чинники реалізуються за допомогою показників інших сфер. Наприклад, природно-географічні фактори, які розкривають географічне місце розташування підприємства з позиції близькості до необхідних ресурсів формалізуються завдяки показникам витрат на транспортування товарно-матеріальних цінностей, трудових ресурсів, та надалі впливають на фінансово-економічні показники: прибуток, собівартість тощо. Те ж стосується інфраструктурних, галузевих екологічних та ін. факторів. Така ситуація зумовлює необхідність виокремлення первинних та наслідкових факторів з метою побудови системи індикаторів. Адже, наприклад, сприятливі галузеві та природно-географічні фактори надалі визначатимуть рівень фінансово-економічних, техніко-технологічних, ринкових та ін. параметрів функціонування.
Базовими і найбільш вагомим показниками для оцінювання конкурентоспроможності машинобудівного підприємства, як зазначалось вище, є фінансово-економічні показники. Пропонується у складі даної підсистеми здійснювати розрахунок коефіцієнтів: рентабельності продукції, загальної ліквідності, фінансової напруженості, інкасації дебіторської та кредиторської заборгованості, оборотності активів, співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей.
Оскільки виробництво у машинобудівній сфері потребує наявності відповідної виробничої, технологічної, майнової бази, то у систему показників планування конкурентоспроможності машинобудівного підприємства включено техніко-технологічні показники, а саме, коефіцієнти фондовіддачі, оновлення основних фондів та завантаження основних виробничих фондів. Фондовіддача традиційно характеризує ефективність та якість використання основних фондів підприємства: земельних ділянок, будинків, споруд та передавальних пристроїв, машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів, інвентарю тощо. Коефіцієнт оновлення основних фондів відображає у свою чергу рівень модернізації виробничої та адміністративної бази. Він введений у систему показників не випадково, адже у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006–2011 роки» від 18 квітня 2006 р. № 516 визнано, що і снуючі виробничі потужності в машинобудуванні морально та фізично застаріли (70 % обладнання та устаткування експлуатується понад 15 років, використовуються ресурсоємні технології) та потребують масштабної реконструкції і технічного переозброєння з метою створення умов для виготовлення конкурентоспроможної продукції [ 1 ].
Запорукою успіху діяльності будь-якої організації, у тому числі машинобудівного підприємства, є працівники, то до складу показників планування конкурентоспроможності машинобудівного підприємства пропонується включити трудові показники: коефіцієнти продуктивності праці, співвідношення управлінського та основного виробничого персоналу, негативної плинності кадрів. Коефіцієнт продуктивності праці є надзвичайно показовим з позиції ефективності та якості трудових ресурсів, оскільки його високе значення свідчить про кваліфікацію персоналу, його активність, дисциплінованість тощо. Що ж стосується співвідношення управлінського та основного виробничого персоналу, то логічним є його значення на користь останнього, адже основний виробничий персонал є основою діяльності підприємства і продукує нову вартість, управлінський ж персонал (менеджери, фахівці) забезпечує нормальний перебіг діяльності, створює відповідні умови
Цілеспрямоване планування, вивчення та обґрунтування можливостей досягнення вище перелічених показників сприятиме реалізації цільових заходів щодо підвищення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства. Подальша інтеграція цих показників в узагальнюючий дасть змогу оцінити конкурентні перспективи підприємства на конкретному ринку та виокремити сфери діяльності, які потребують подальшого удосконалення .
Список використаних джерел:
1. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006–2011 роки» від 18 квітня 2006 р., № 516 [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http : // www.rada.gov.ua