К. е. н. Лелюк Ю. М., Лелюк М. В.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

НЕОБХІДНІСТЬ ЗМІНИ ОСВІТНЬОЇ ПАРАДИГМИ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

 

Перехід від індустріальної до постіндустріальної ери розвитку людської цивілізації означає суттєві зміни в організації економічної системи. Нова економіка або економіка знань заснована на дещо інших принципах, ніж звична економіка матеріальних благ. Зокрема, якщо матеріальні блага зникають в процесі їхнього споживання, то знання, навпаки, збільшуються. Будь-яка діяльність породжує більший обсяг знань, ніж споживає у процесі виробництва. Якщо в сучасній економіці ціна вироблених матеріальних благ пропорційна ступеню їхньої обмеженості, то в економіці знань чим більше знань споживається, тим більше їх стає і тим вони більш якісні та цінніші. Крім того, в економіці знань з’являється можливість нескінченного та незначного за собівартістю тиражування її досягнень, які при цьому не зменшуються у продавця і не збільшують його витрати. Навпаки, із збільшенням масштабів тиражування знань зростає їхня доходність. Їхнє нагромадження та зберігання не веде до зростання додаткових витрат. Все це дозволяє використовувати знання як суспільні блага. В той же час використання знань вимагає певних зусиль; вони набувають цінності тільки в межах певної технології їхнього застосування. Хоча знання і не зникають, але вони досить швидко застарівають – за сучасних темпів НПТ припинення досліджень тягне за собою знецінення знань на 20–30 % на рік. При цьому обсяг знань, який має людство, подвоюється кожні 20 років [1, с. 56].

В цій ситуації необхідною стає зміна освітньої парадигми, в першу чергу – в системі вищої освіти. Ознаки такої зміни вже можна чітко прослідкувати в системі вищої освіти США та західноєвропейських країн. На жаль, ця зміна залишається поза увагою більшості вітчизняних викладачів.

У світовій спільноті вже з 1990-х років розуміння освіти як education з провідною роллю вчителя та викладача розділяється на дві взаємопов’язані, але різні частини – teaching та learning . В українській мові ще не «викристалізувалися» відповідні поняття – що також, як на наш погляд, свідчить про «запізнення» процесів зміни освітньої парадигми у вітчизняній системі вищої освіти. Орієнтовно зазначені терміни можна перекласти як «навчання з боку вчителя» і «навчання з позицій того, хто сам навчається». При цьому першочергове значення має саме друга складова – learning . І, якщо раніше освіту розуміли в основному як teaching , то тепер її розуміють переважно як learning .

Найбільш яскраво зміна розуміння сутності освіти та її місця у світовій економіці знайшла відображення у доповіді, підготовленої для ЮНЕСКО в 1990-х роках великою групою спеціалістів в сфері освіти з багатьох країн світу під керівництвом Ж. Делора . Англійською мовою доповідь має назву « Learning . The Treasure Within ». В доповіді увесь освітній процес пропонується орієнтувати на чотири компетенції (здатності) тих, хто навчається: learning to be , learning to live together , learning to know , learning to do (вчитися бути, вчитися жити разом, вчитися пізнавати та вчитися робити) [2, с. 142].

Це і відображає глобальну зміну у сфері технологій. Індустріальне суспільство починалося з технологічної революції в освіті, що мала місце чотири сторіччя тому. Технологія «клас – урок-предмет» готувала тих, хто навчався, до виконання ролі «гвинтика» в суспільстві, заснованому на механіці, різноманітних машинах, привчала до виконання правил, інструкцій незалежно від того, чи зрозумілими є причини їхньої появи. Індустріальне суспільство – це суспільство із постійно зростаючою різноманітністю речей, що оточують людей та людьми ж і виробляються; ці речі роблять життя більш забезпеченим, але часто і більш небезпечним. Людині у світі речей потрібно і самій грати роль речі («гвинтика») на виробництві (наприклад, працюючи на конвеєрі). Для цього потрібна дисципліна, в тому числі і самодисципліна. Повага кожної людини до писаних правил (стандартів, інструкцій) – це засіб самозбереження суспільства, що знаходиться на індустріальній фазі розвитку. Відповідно завданням школи в цілому і вищої школи зокрема в такому суспільстві було виховання уміння «бути річчю» серед речей.

Але з переходом до постіндустріального суспільства від людини все менше вимагається звичайна здатність до виконання вимог правил та інструкцій – навіть у сфері виробництва матеріальних благ, не говорячи про сферу послуг, де вміння спілкуватися і знаходити спільну мову із різними людьми вкрай необхідно. Інформаційний тип суспільства, до якого переходить людство, починається з нових педагогічних технологій, які в центр освітнього процесу ставлять не вчителя, а того, хто навчається. В цілому в світі революція у педагогічних технологіях вже почалася, якщо мати на увазі засоби подання нового матеріалу (від « дошка+крейда+підручник » до нетбуків та освітніх мереж) та організації його засвоєння у індивідуальному та груповому форматах.

Зміна освітньої парадигми вимагає орієнтації на індивідуальний формат роботи з підручником, але при цьому той, хто навчається, повинен і захотіти, і мати змогу опанувати все те нове, що йому пропонують автори цього підручника. Роль викладача в такому освітньому процесі змінюється і, як на наш погляд, стає більш відповідальною, більш складною і… більш творчою. Перехід до нової освітньої парадигми є об’єктивним процесом і його «затягування» у часі в межах вітчизняної системи вищої освіти може мати непередбачувані негативні наслідки для українського суспільства.

 

Список використаних джерел:

1.              Глазьев С. Ю. Как построить новую экономику? / С. Ю. Глазьев // Эксперт. – 2012. – № 7. – С. 54–57.

2.              Гребнев Л. Уроки «Основ экономикс » П. Кругмана / Л. Гребнев // Вопросы экономики. – М.: Изд - во НП «Редакция журнала «Вопросы экономики»», 2012 . – № 9 . – С. 139 – 151.