Д. е. н.   Желюк Т. Л., Ревун К. І.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ДЕМАРКАЦІЯ КРИТЕРІЇВ ЦІЛІСНОСТІ

ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНИХ КООРДИНАТ

 

Незважаючи на структурну множину національних економік, можна виокремити певні спільні риси їх функціонування. До них, на нашу думку, слід віднести: цілісний розвиток, при якому всі складові національної економіки працюють в режимі досягнення загальносистемних цілей; можливість вільно розвивати власні інституційні, організаційні, економічні, політичні, структурні підсистеми; компромісний характер взаємодії з іншими економічними системами; реалізацію міжнародних економічних відносин; спільне вирішення глобальних проблем людства; пошук нових форм та методів адаптації до сучасних вимог глобального середовища.

Для цілісного розвитку національної економіки важливо обґрунтувати критерії цілісності. В науковій літературі цілісність трактують як домінуючу якісну характеристику економічної системи, яка надає їй визначеності та фактично визначає її буття [1]. У теорії систем цілісними вважають системи, які при найвищих рівнях складності та структурної розчленованості зберігають такий міцний зв’язок між своїми підсистемами й елементами, який сильніший за зв’язки із зовнішнім середовищем, що й забезпечує системі можливість самозбереження, самовдосконалення, саморозвитку [2].

Для того, щоб простір держави формувався як єдине ціле важливо окреслити рубрикатори цілісності. До них, на нашу думку, слід віднести: географічну цілісність, єдність природної, матеріальної і соціальної сфер; територіальну неподільність та незалежність держави; збалансованість економічних інтересів суб’єктів господарювання; високий ступінь міжрегіональної інтегрованості держави; переплетення регіональних відтворювальних процесів у межах національного економічного простору та підтримку їх динамічного характеру; своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізацію реальних та потенційних загроз національним інтересам, збереження можливостей суспільства до відтворення впродовж довгої перспективи.

Для кількісного представлення параметрів цілісності найкраще використати показники економічної безпеки та економічні, соціальні, екологічні, інституційні показники збалансованого розвитку, бо саме окреслені параметри можуть заставити рухатися систему в одному напрямі. Параметри економічної безпеки та параметри збалансованого розвитку взаємодоповнюють один одного, адже перша група параметрів визначає ту мінімально необхідну або максимально достатню величину, яка дозволяє зберегти потенціал економічної системи для розвитку, а друга група показників дозволяє збалансувати відтворювальні пропорції на секторальному, галузевому, територіальному рівнях.

Крім проаналізованих параметрів підтримки цілісного розвитку національної економіки важливе місце в системі управління розвитком національної економіки займає індикатор конкурентоспроможності.

Сучасні оцінки загальної конкурентоспроможності країн у міжнародній практиці базуються на композиції широкого спектра економічних показників та їх ієрархічному зіставленні. Відповідно до цих показників оцінювання конкурентоспроможності національних економік у системі світового господарства здійснюється здебільшого на основі рівня технологічного розвитку, продуктивності праці, якості та ефективності державного управління, сприятливого бізнес-клімату, рівня економічної свободи, ступеня глобалізації економіки, рівня розвитку людського потенціалу, потенціалу зовнішніх запозичень, рівня корумпованості суспільства тощо.

Найпоширенішим в практиці оцінювання індексу глобальної конкурентоспроможності є методика Світового економічного форуму (СЕФ), яка передбачає оцінку індексів глобальної конкурентоспроможності та економічної свободи. Оцінка конкурентоспроможності здійснюється в розрізі трьох груп показників: 1) основних, які визначають ефективність роботи державних інституцій; 2) показників, які визначають ефективність розвитку секторів національної економіки; 3) показників інновацій та розвитку. Дані показники розглядаються в розрізі трьох стадій конкурентного розвитку: факторної, орієнтованої на ефективність та орієнтованої на інновації з відповідними ваговими коефіцієнтами.

У 2012 році Україна з групи країн, що перебувають у «стані переходу», остаточно перейшла до другої групи країн, економіки яких «орієнтовані на ефективність». Це означає, що на даному етапі її економічне зростання залежить переважно від підсилювачів ефективності (ефективного ринку товарів та послуг; ринку праці; розвиненості фінансового ринку; здатності впроваджувати наявні технології; розміру внутрішнього й зовнішнього ринків). Україна після падіння протягом попередніх років у рейтингу 2012 року посiла 73 мiсце серед 144 країн проти 82 місця серед 142 країн у рейтингу 2011 року. В розрізі окремих складових таких, як інфраструктура, Україна займає 65 місце, макроекономічне середовище – 90, охорона здоров'я та початкова освіта – 62, вища освіта та професійна підготовка – 47, ефективність ринку товарів – 117, ефективність ринку праці – 62, розвиток фінансового ринку – 114, розвиток технологій – 81, рівень інновацій – 71 [3]. Рівень конкурентоспроможності України підвищився за рахунок макроекономічного середовища, великої місткості національного ринку, показників ноосферизованого розвитку, зростання інноваційного потенціалу. Однак в системі глобальних координат конкурентоспроможності проблемними за експертними оцінками Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна (партнер СЕФ з 1999 року) залишаються доступ до фінансування (15,3 %), корупція (14,0 %), податкове регулювання (13,6 %), податкові ставки (10,5 %) неефективне державне управління (7,9 %) [3]. Взагалі неефективні інституції є чи найголовнішою проблемою у глобальному індексі. Відповідно до методології C ЕФ, інституції – це комплексний показник, який складається з двох компонент, що входять до нього з різною питомою вагою: державні інституції (0,75 %) і приватні інституції (0,25 %). Питома вага першої компоненти значно вища, тому що вона, у свою чергу, складається з п’яти комплексних показників, які характеризують якість взаємодії держави та інших учасників ринку (право власності, етика і корупція, зловживання впливом, ефективність уряду, безпека). Друга компонента – приватні інституції – складається з двох комплексних показників: корпоративна етика і звітність. Причинами неефективності державних інституцій є обтяжливе регуляторне середовище, складні бюрократичні процедури, надмірне регулювання, значна концентрація повноважень у чиновників сприяє корупції. Крім корупції, переважають неефективність роботи чиновників, нестабільність державної політики, нестабільність місцевої і державної влади.

Для того, щоб Україна могла зміцнювати власний економічний потенціал в системі міжнародних зіставлень необхідно, щоб цілісний та конкурентний розвиток позиціонувалися як пріоритетні напрями довгострокового розвитку з відповідною підтримкою подальших структурних трансформацій у стратегічних та програмно-планових документах. Більше того, необхідно, підтримувати ноосферизовану складову конкурентоспроможності національної економіки, яка залежить від інвестування в наукові й науково-технічні розробки, що забезпечуватимуть економічній системі якісно нові характеристики і впливатимуть на зростання продуктивності праці. Мова повинна йти про дотримання задекларованих у законах та прогнозно-планових документах показників фінансової підтримки інноваційної діяльності підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави; активізацію практики комерціалізації результатів наукових досліджень через державні замовлення інноваційних технологій, розвиток інноваційної інфраструктури; кредитну підтримку венчурного бізнесу, який бере участь у реалізації державних цільових програм, що сприятимуть економічному зростанню на новій технологічній основі.

 

Список використаних джерел:

1.              Данилишин Б. Формування цілісної національної господарської системи: соціолого-економічні аспекти / Б. Данилишин, В. Пилипів // Вісник НАН України. – 2008. – № 7. – С. 3 – 11.

2.              Каган М. С. Системность и целостность / М. С. Каган [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ru.philosophy.kiev.ua/library/kagan/kagan.html

3.              CASE Україна. Макроекономічні аналізи та прогнози [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.case-ukraine.kiev.ua