Науковий керівник: викл. Кузьменко Н.В.
Манаєнко В. С.
Дніпродзержинський державний технічний університет, Україна
ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ
У сучасному світі усе створено так, що без обміну інформацією просто не обійтись. Ми живемо у період глобальних змін і масової інформації. Зараз в глобальній мережі Internet можна знайти все, якщо вмієш і хочеш шукати – від українськомовного трейлеру нового іноземного фільму до любительського перекладу книги. Книги займають тут особливе місце, так як електронний ресурс набагато доступніший за печатну версію. Проте часто користувач стикається з такою проблемою, як незнання мови оригіналу книги. І тут не допоможе Google-перекладач, так як душа потребує художнього, правильного і приємного для читання перекладу. Сам переклад як літературне явище має багатовікову історію, проте сучасне перекладознавство, як самостійна наука, сформувалося в основному у другій половині ХХ століття, в післявоєнний період, коли появилась потреба в перекладачах.
Проблемами перекладознавства художнього твору займалися В. М. Россельс, В. В. Коптілов, Д. Дюришин, А. Попович та інші [1].
Для художнього перекладу характерним є особливий зв’язок між художнім образом і мовною категорією, на основі якої він утворюється. Разом з образністю художню літературу від інших творів відрізняє особлива властивість, яку можна назвати його смисловим змістом. Ця властивість важлива для особи перекладача, тому що в зміст слів він вкладає те, що заставляє читачів напружувати уяву, відчувати найголовніше в тексті, не важливо на якій мові це сказано. Ще однією характерною рисою художнього перекладу є яскраво виражена національна забарвленість змісту і форми, що дуже важливо для читача.
Художній переклад можна вважати найкращим проявом міжкультурної взаємодії. Він є основною частиною будь-якого національно-літературного процесу. Художній переклад має справу не з комунікативною функцією мови, а з її естетичною функцією. У художньому перекладі відображаються не лише певні події, а й те, як автор дивиться на твір. Тобто, якщо переклад здійснюється просто заради грошей – то це швидше за все буде помітно читачу.
Проблема художнього перекладу – співвідношення того, що хотів донести читачу автор і того, що перевів перекладач. Художній переклад обумовлений не лише об’єктивними факторами, але й суб’єктивними. Жоден переклад не може бути абсолютно точним, тому що кожна мова відрізняється своїм складом, в ній просто може не бути таких слів, які би точно відобразили те, що хотів виразити автор, тому і не може досконало передати зміст оригіналу, що неминуче призводить до втрати певного об’єму інформації. Тут головним фактором є особистість перекладача, який при переведенні тексту обов’язково випустить щось із змісту, а також його бажання показати чи не показати всі особливості оригіналу (існують і такі «нехороші» перекладачі). Закономірністю є те, що при перекладі твору на іншу мову, в силу мовних розбіжностей, асоціативні зв’язки руйнуються. Щоб твір продовжував «жити» в новому мовному середовищі, перекладач повинен прийняти на себе функції автора і відтворити творчий процес його створення і заповнити новими асоціаціями, які викликали б нові образи, властиві даній мові.
Ще однією проблемою художнього перекладу, яка не поступається попередній можна вважати відсутність точності і вірності. Особливо це помітно в поезії, наприклад в переводі хоку. У віршах потрібна ритмічність і римованість. Спроба відтворити у поетичному творі усі слова неодмінно призведе до втрати гармонії твору, тому необхідно визначити, які елементи в даному творі є головними і відтворити їх з усією можливою точністю, не звертаючи велику увагу на інші. Перекладач поетичних творів повинен пропонувати своїм читачам з кожним новим перекладом нові образи, нові форми, нові стилі, і в кожному перекладі повинен вгадуватися його особистий стиль. В цьому випадку читач досить легко і впевнено може вгадати з перших рядків, що цей сонет Шекспіра перевів його улюблений перекладач.
Художній переклад, як такий, має дві основні функції – інформативну і творчу. По традиції, вважалось, що основною функцією має бути інформативна, а творча – це так, другорядність. Проте зараз, у стані глобального обміну інформацією, потрібно творчу функцію винести на перше місце.
Отже, сучасний художній переклад, для того, щоб не зникнути і для того, щоб його не замінювали механічними онлайн-перекладачами повинен нести в собі максимум віддачі перекладача, його ідеї перекладу, його хороший настрій і позитивне відношення до самого твору. Ну, і звичайно, мінімальний час, за який це все зроблено, тому що, як не крути, але Google переводить моментально.
Список використаних джерел:
1. Чепурна М. І. Проблематика перекладу художніх творів / М. І. Чепурна. – Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 14 (201).