К. пол. н. Черник П. П., Пасічник С. М.

Академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів, Україна

ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ З ДОПОМОГОЮ ПЕРЕКЛАДУ

Жоден курс вивчення іноземної мови не може обійтись без перекладу. Отримавши складний текст для розуміння, студент намагається, перш за все, перекласти його на рідну мову, оскільки він не мислить на іноземній мові. Тому на першому етапі переклад завжди присутній. Як правило, безперекладне розуміння іншомовного тексту досягається пізніше, під час подальшої самостійної роботи студентів. Хоча в самий розпал «комунікативного» періоду, переклад на рідну мову при вивченні іноземних мов розглядається як перешкода, а не допомога у вивченні мови. У новому світі комунікативного методу, переклад (і використання рідної мови в цілому) став розглядатися як пережиток минулого, символ старих недобрих часів.

Така точка зору, проте, не враховує індивідуальних стилів навчання. Викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах передбачає впровадження в навчальний процес методики зіставлення структур іншомовних з україномовними, україномовних з іншомовними на різних рівнях.

Раціональне використання рідної мови та перекладу під час організації навчальної діяльності виправдовує себе на всіх мовних рівнях, де рідна мова є важливим засобом навчання: при поясненні відсутнього в рідній мові граматичного або фонетичного матеріалу, при семантизації абстрактних лексичних значень чи фразеологічних одиниць, перед вивченням будь-якого тексту напам’ять, при закріпленні лексико-граматичного матеріалу, при усному чи письмовому тестуванні лексико-граматичних знань. Потреба в рідній мові зростає і при поясненні речень у процесі читання або аудіювання незнайомого тексту. Переклад як засіб контролю розуміння текстів для читання та аудіювання має велике значення для студента вищого навчального закладу. Тому перекладні вправи посідають важливе місце у навчальному процесі.

Предметом уваги викладача іноземної мови може стати попередній порівняльний аналіз паралельних текстів мови оригіналу та мови перекладу. Порівняльне вивчення мов з метою оптимізації навчання іноземної мови включає обов’язковий розподіл міжмовних подібностей та розбіжностей на такі, що полегшують вивчення іноземної мови, і такі, що викликають міжмовну інтерференцію.

У вищих навчальних закладах нефілологічного профілю вирішальна роль відводиться умінню здійснювати компонентний аналіз іншомовного тексту, що є першим кроком до наступних двох взаємопов’язаних складових частин навчання, а саме: репродуктивної та продуктивної форм мовлення. Вдосконалення мовлення на фахові теми здійснюється завдяки перекладу фахових текстів, умінню правильно і швидко передавати двома мовами необхідну інформацію, вільно володіти термінолексикою, яка передбачає знання термінології та характерних ознак організації певної термінології (наприклад: військової) іноземних держав. Специфіка перекладу зумовлює необхідність дотримання трансформацій, що відтворюють системні особливості мови. Індивідуально-перекладацькі трансформації неприпустимі у фаховому перекладі, тому що адекватність перекладу документів є запорукою прийняття відповідальних рішень. Досвід викладання іноземних мов у вищих закладах свідчить про те, що неодмінною передумовою успіху навчального процесу є такі його складові частини, як вмотивованість, індивідуалізація та підвищення компетенції у фаховій діяльності.

Тому всі методи і прийоми навчання не повинні суперечити основним стратегічним принципам навчання. Нове розуміння інтенсифікації навчального процесу має на меті не активізацію діяльності викладача при пасивності групи, а інтенсифікацію діяльності групи під керівництвом викладача, який навчає, як вивчати мову. Лише індивідуальний підхід може давати змогу досягти мети навчання, а саме: здійснити розвиток мовленнєвих здібностей особистості та її психічних функцій – пам’яті, уваги, забезпечити мотиваційні умови навчання. Досить ефективними є аудиторні заняття з фрагментами індивідуалізації, зокрема диференціації обсягу, ступеня складності та видів завдань, ступеня допомоги, підбору партнерів для діалогічного спілкування, посилення контролю з боку викладача.

Як відомо, одним із ефективних шляхів до володіння іноземною мовою на рівні зв’язного висловлювання є двоступеневий варіант організації процесу навчання. Спочатку студенти одержують інформацію про подібності та розбіжності між структурно-семантичними аспектами англійської та української мов. При закріпленні лексико-граматичного матеріалу виконуються вправи на вибір еквівалентних форм, підстановки, міжмовні трансформації, на основі яких формуються навички з наступним конструюванням як на рівні окремих речень, так і зв’язаних висловлювань. На початку навчання краще формулювати завдання до вправ не іноземною, а українською мовою. Мовні вправи, яким приділяється велика увага на початковому етапі, спрямовані на зіставлення (на основі перекладу) структурних компонентів у порівнюваних мовах з метою виявлення їх диференційних ознак.

Переклад відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності тим, що здійснюється в умовах двомовності. Опанування іншомовної лексики породжує у студентів потребу в активізації знань, надає можливості засвоєння майбутньої професійної діяльності. Безперечно, найбільш доцільним для формування мовленнєвої фахової компетенції є використання текстів зі спеціальності, які є невеликими за обсягом, доступними за змістом, насиченими словами, стійкими словосполученнями та граматичними конструкціями, що характерні для мови спеціальності.

Обидва компоненти інтегрованого заняття – переклад та іноземна мова – мають автономну самостійність та однакову важливість для становлення особистості студента і розвитку його професійної майстерності. У процесі перекладу студенти опановують лексичні, граматичні та фразеологічні явища, характерні для певного дискурсу, способи їх перекладу з іноземної мови на українську та навпаки, навчаються використовувати довідкову літературу, засвоюють еквіваленти основних термінів, скорочення, прийняті, наприклад, у науково-технічній, військовій літературі. Інтегровані заняття включають такі види роботи, як завдання з перекладу (наприклад, виконайте роль перекладача; виявіть та проаналізуйте труднощі відтворення певних мовних і мовленнєвих явищ тексту оригіналу у тексті перекладу; виберіть еквівалент та обґрунтуйте його доцільність і т. д.). Подібні завдання професійно та комунікативно спрямовані і мають цільову установку: реакція на чужий погляд, розпитування, переконання співрозмовника, вираження згоди / незгоди, схвалення / несхвалення. Вони можуть мати як усний, так і письмовий характер.

З іншого боку, на основі текстів для перекладу з української мови на іноземну можна провести вправи на діалогічне та монологічне мовлення, які поряд з формуванням / удосконаленням навичок говоріння передбачають і перевірку достовірності відтворення матеріалу іноземною мовою.

Отже, на інтегрованих заняттях з іноземної мови та перекладу вирішуються наступні завдання: подальший розвиток творчих умінь та навичок усного та письмового мовлення, здатності поглиблено читати, точно і всебічно розуміючи оригінальний іноземний текст будь-якої складності; поповнення словникового запасу студентів та інтенсивна активізація лексичних одиниць, накопичених на попередніх етапах навчання; тренування та корекція навичок вимови; розвиток дискусійних та комунікативних умінь, навичок реферування та перекладу з української мови на іноземну та навпаки; удосконалення професійних якостей, що включають навички спілкування та мовного посередництва.