Дикан О. В.
Івано-Франківський національний медичний університет, Україна
КУЛЬТУРНО-АКСІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
Сучасні наукові дослідження у сфері гуманітарних наук позначені своєрідною експансією тенденцій антропоцентризму. Не стали виключенням і наукові розвідки з методики викладання мов як іноземних. На сьогодні очевидним фактом є те, що досконале вивчення іноземної мови означає не тільки вивчення її орфоепічної, лексико-семантичної, синтаксичної та граматичної структур, а ще й глибоке розуміння світогляду носіїв мови, їхньої культури та ментальних особливостей. Адже мова, яка є транслятором культурної інформації, ціннісних орієнтацій, перебуває у нерозривному зв’язку з людиною, яка створює цю культуру.
Ще В. фон Гумбольдт зазначав, що люди, які розмовляють різними мовами, бачать світ по-різному, бо кожна мова членує навколишній світ по-своєму, і в кінцевому підсумку вона є своєрідною сіткою, що накидається на пізнаваний світ. Оскільки, за В. фон Гумбольдтом, мова – це орган, який утворює думку, то сприйняття й діяльність людини залежать від мови, зумовлюються мовою.
Таким чином, наукова проблема викладання мови як іноземної перебуває у тісному зв’язку з дослідженнями культурно-аксіологічних складових мови, мовною та когнітивною картинами світу. Зазначимо, що, якщо на тему мовної картини світу, мови у контексті її зв’язку з ціннісними орієнтаціями народу, його культурою, у лінгвістичній науці існує вже достатньо наукових розвідок (праці Н. Арутюнової, А. Вежбицької, Є. Бартмінського, Р. Токарського, Ю. Степанова), то зв'язок викладання мови як іноземної з культурно-аксіологічними явищами потребує додаткових опрацювань, які б вирішили чимале коло питань, і, насамперед, змістове наповнення дисципліни «Українська мова як іноземна», яке б забезпечувало залучення іноземців до культурно-ціннісних орієнтацій українського народу.
З метою реалізації вище вказаного завдання під час практичних занять з української мови як іноземної необхідно використовувати матеріали з конотативними реаліями, до яких належить традиційна народно-поетична символіка, слова з переносно-оцінним значенням. Особливого підходу, пояснення вимагає безеквівалентна лексика. Вона не підлягає перекладу, тому викликає значні труднощі при вивченні іноземцями. Така лексика називає поняття, які не існують в інших культурних реаліях, і, відповідно, в інших мовах. Розуміння такої лексики є неможливим без засвоєння іноземцями її соціокультурного та національно-історичного тла. До безеквівалентної лексики відносяться: найменування предметів і явищ традиційного побуту (вишиванка, рушник, глечик), історизми (козак, гетьман), лексика, пов’язана з національними традиціями та обрядами (вертеп, колядка, веснянка), фразеологічні одиниці (бити байдики, з’їсти пуд солі), лексеми з фольклорних текстів (Котигорошко, Івасик-Телесик) тощо. Для забезпечення глибшого розуміння іноземцями вище вказаної лексики потрібно залучати тексти-коментарії, які б полегшили роботу при семантизації вказаних лексем. Окрім того, що вказані тексти усувають труднощі засвоєння одиниць з національно-культурною семантикою, які важкі для сприйняття і розуміння іноземними студентами, вони ще й сприяють формуванню в іноземців асоціативних зв’язків, властивих носіям мови.
Досконале володіння іноземною мовою передбачає і розуміння її метафоричного слововживання, яке значною мірою віддзеркалює ціннісні орієнтації носіїв мови. Серед слів-метафор особливою виразністю відзначаються зооморфізми. Серед них є значна частка лексем, переносне значення яких характеризується універсальністю і зрозуміле представникам різних народів, наприклад, заєць – боязка людина, змія – підступна, осел – вперта. Однак не можна не помітити народного характеру більшості цих слів-характеристик, їхнього зв’язку з фольклором, їхньої національної специфіки. До того ж, переносне значення певних лексем іноземцям з окремих країн незрозуміле у зв’язку з різними географічними умовами проживання, різницею у флорі та фауні. Наприклад, ведмідь – незграбна людина, сова – мудра тощо. Такі лексеми потребують обов’язкового роз’яснення ще через їхню високу частотність вживання у мовленні. Зазначимо також, що існують специфічні традиції вживання переносних значень слів. Так, коли слон в українській мові асоціюється з неповороткою, незграбною людиною, то на хінді слониха означає граціозну жінку з красивою ходою, схоже значення має слово верблюд в арабській мові. Усі ці особливості зооморфізмів свідчать про потребу ґрунтовного пояснення їхніх значень студентам-іноземцям з метою забезпечення адекватного розуміння і слововживання вище вказаних лексем. Вважаємо, що окрім різноманітних вправ, реалізації цих завдань сприятиме використання асоціативного словника української мови.
Також на особливу увагу в процесі вивчення української мови як іноземної заслуговує пояснення зменшувально-пестливих форм іменників з огляду на високу продуктивність демінутивних словотвірних формантів в українській мові. Доцільним є введення вправ на утворення демінутивів, побудови з ними речень.
Таким чином, залучення вище вказаного матеріалу до змістового наповнення навчальних планів з дисципліни «Українська мова як іноземна» сприятиме вихованню в іноземних студентів поваги до культури українського народу, глибшого розуміння його світогляду, толерантності відносно інших народів, а також підвищать рівень адаптації студентів-іноземців у новому мовно-культурному середовищі та забезпечить уникнення ними помилок при засвоєнні інформації українською мовою.