Леонов К. В., Голей Ю. М.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Світова практика переконує, що без широкого залучення іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки. Успішний розвиток економіки України значною мірою залежить від залучення іноземних інвестицій, найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування якого є прямі іноземні інвестиції. Україні за останні роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень іноземних інвестицій, а потреба в них за різними оцінками сягає до 50 млрд. дол. США [3].

Найбільш високу зацікавленість іноземні інвестори приділяють наступним видам економічної діяльності в Україні: фінансова діяльність, оптова і роздрібна торгівля, операції з нерухомістю, харчова промисловість. Основними змінами в потоках прямих іноземних інвестицій в країну можна вважати зростання інвестицій в хімічну промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки. Однак, світова фінансова криза стала додатковим фактором втрат для інвестиційного ринку України.

Масштаби міжнародного економічного співробітництва та розміри іноземних інвестицій залишаються недостатніми і не відповідають потребам економіки України. Внаслідок таких тенденцій знижуються позиції України в суверенних кредитних рейтингах, звужується доступ вітчизняних компаній до кредитних боргових ресурсів, погіршується інвестиційний клімат в Україні. В зв’язку з цим розроблено Державну цільову економічну програму розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки. Метою Програми є створення умов для активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на модернізацію реального сектору економіки та забезпечення сталого економічного розвитку [1].

На думку провідних фахівців можливі два варіанти розв’язання проблеми:

– перший варіант передбачає проведення пасивної державної політики із забезпечення розвитку інвестиційної діяльності. При цьому держава застосовує методи переважно правового та економічного характеру для вільного переливання капіталу та праці з одних галузей в інші, обмежуючи безпосереднє адміністративне втручання в інвестиційні процеси в окремих галузях до мінімуму. Зазначений варіант сприяє розвитку інвестиційної діяльності у галузях, які мають високу дохідність і швидку окупність, зокрема у фінансовому секторі, торгівлі, під час проведення операцій з нерухомістю, але при його застосуванні держава не визначає ефективних пріоритетів структурної трансформації економіки та не застосовує відповідних державних важелів для прискорення прогресивних структурних зрушень;

– другий, оптимальний варіант передбачає проведення активної державної політики із стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Україні з чітким обґрунтуванням цілей та визначенням комплексу заходів щодо розвитку системи державних інвестицій, підвищення ефективності та посилення прозорості функціонування механізмів державно-приватного партнерства та стимулювання залучення приватних інвестицій у реальний сектор економіки з урахуванням кращого світового досвіду в інвестиційній сфері. У разі активної державної інвестиційної політики держава широко застосовує всі види методів впливу і сама стає інвестором. Такий варіант відповідає завданням поставленим у Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» та сучасним тенденціям інвестиційної політики розвинутих країн; розширює доступ суб’єктів господарювання до інвестиційних ресурсів, створює умови для переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки [2].

Способами розв'язання проблеми є:

– удосконалення державної інвестиційної політики ;

– інтегрування процесу формування та реалізації інвестиційних проектів, що потребують державної підтримки у загальний бюджетний процес;

– розвитку та підтримки системи спеціальних режимів залучення інвестицій;

– удосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності на основі вдосконалення податкового, земельного, корпоративного та митного законодавства;

– удосконалення системи захисту інвестицій та гарантії прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності.

До кінця 2015 року планується залучити близько 52,2 млрд. грн. інвестицій в реалізацію інвестиційних, інноваційних та інфраструктурних проектів та сприяти:зростанню інвестицій в основний капітал, зростанню інвестицій в нематеріальні активи, притоку приватних, в тому числі прямих іноземних інвестицій в економіку України. Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок видатків державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством. Фінансування Програми планується здійснювати також за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій (Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку), а також банків та небанківських фінансових установ, якщо їх пропозиції щодо фінансування завдань і заходів Програми будуть відповідати її меті [1].

Таким чином, для створення сприятливого інвестиційного клімату необхідні визначеність, в першу чергу, у законодавчій та економічній сферах, а також тривалий період часу, що буде сприяти розвитку міжнародного інвестиційного співробітництва, збільшенню припливу інвестицій із-за кордону і їхнє ефективне використання.

 Список використаних джерел:

1. Постанова кабінету міністрів «Про затвердження державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.ukrproject.gov.ua/index.php?get=564&id=2875

2. Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

3. Стаття «Характеристика іноземних інвестицій» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stud24.ru/investment/harakteristika-nozemnih-nvesticj/52129-179850-page1.html