К. е. н. Горлачук М. А., Горлачук О. А.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

СВІТОВИЙ АГРАРНИЙ РИНОК ЯК ДОМІНАНТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ІНДУСТРІАЛЬНИХ КРАЇН

Історія людства знає часи, народи і території без сільського господарства, проте їй невідома жодна індустріально розвинена країна, що обійшлась без сільськогосподарського виробництва.

Товарне виробництво сільськогосподарської продукції сприяло виникненню, формуванню і розвитку аграрних ринків окремих країн та в кінцевому підсумку світового аграрного ринку. Однак, якщо на самому початку цього процесу обмін сільськогосподарською продукцією мав в цілому взаємостимулюючий характер для розвитку сільськогосподарського виробництва, конкуренції і аграрних ринків, то в сучасний період він все більше набуває рис економічного підпорядкування конкурентів та забезпечення глобального домінування індустріально розвинених країн на світовому аграрному ринку.

Суть полягає в тому, що ціни на світовому аграрному ринку визначаються окрім дії закону вартості також за допомогою інших інструментів, які прямо чи опосередковано впливають на цінову ситуацію. Наприклад, сюди слід віднести політику субсидування експортної продукції, яка давно стала об’єктом зовнішньої і внутрішньої критики спільної аграрної політики Європейського Союзу з боку Світової організації торгівлі, Міжнародного валютного фонду, інвестування спекулятивних фінансових ресурсів у сировинний сегмент аграрного ринку, різного роду підтримка сільськогосподарського виробництва з боку індустріально розвинених країн шляхом використання в аграрному секторі економіки механізму прямих преміальних виплат, дотацій і т. п. Розмір такої підтримки за окремими видами товарноїсільськогосподарської продукції подекуди перевищував навіть 90% рівня ціни.

Незважаючи на формально проголошене в останні роки зменшення фінансової підтримки аграрного сектора в індустріально розвинених країнах, фактичний рівень її ще й досі без суттєвих змін залишається вражаючи високим. До прикладу, в кінці лютого 2013 р. на рівні керівників урядів країн-членів ЄС було погоджено параметри бюджетних ресурсів, що спрямовуватимуться для розвитку і підтримки аграрного сектора спільноти. Зокрема, передбачається із 960 млрд. євро загального бюджету ЄС 373,5 млрд. євро (39%) будуть витрачені у наступні до 2020 роки на заходи спільної аграрної політики. Такий обсяг гарантованої бюджетної підтримки власного сільськогосподарського виробництва не можуть дозволити собі та забезпечувати слаборозвинені країни третього світу чи країни, що розвиваються.

Наслідком цих заходів стала експортна орієнтація аграрних ринків індустріально розвинених країн, в той час коли аграрні ринки слаборозвинених країн, за невеликими виключеннями, а також країн, що розвиваються і навіть так званих «порогових», зорієнтовані переважно на задоволення споживання на внутрішніх аграрних ринках та ліквідацію голоду.

З часів «зеленої революції» 60-их років минулого століття, котра призвела в індустріально розвинених країнах до перевиробництва сільськогосподарської продукції, кожні 7–8 років спостерігається подвоєння обсягів товарної продукції на світовому аграрному ринку, ситуація на якому, зрозуміло, не знаходиться під контролем слаборозвинених економічних країн.

Загрози продовольчому забезпеченню нині вже більше не зумовлюються ризиками неврожайності сільськогосподарських культур, як це мало місце у минулому.

У 1816–1817 рр. в Західній Європі, США та Канаді відбулася продовольча криза, що мала своїм наслідком більш ніж 10-ти кратне подорожчання сільськогосподарської продукції. Це була остання продовольча криза натурального сільськогосподарського виробництва у світі, що призвела до недоїдання і тисяч смертей від масового голоду, спричиненого власне неврожаєм сільськогосподарських культур через збіг надзвичайно несприятливих погодних і кліматичних факторів (1816 рік часто називають «роком без літа»).

В сучасних умовах головними чинниками загрози продовольчому забезпеченню є масивне застосування фінансового капіталу в сировинних сегментах аграрного ринку з метою диверсифікації та зростання капіталізації останнього, а також біржові спекуляції сільськогосподарською продукцією, що не залежать від погодних і кліматичних факторів.

Наскільки потужним може бути вплив використання фінансових інструментів у випадку спекуляцій на світовому аграрному ринку засвідчує хоча б той факт, щоповністю скупити увесь урожай зернових культур Сполучених Штатів можна лише за 120 млрд. американських доларів – відносно невелика сума для біржових спекулянтів валютного ринку, щоденний оборот якого становить 3000 млрд. дол. США.

Стосовно аграрного ринку України слід зауважити, що неоптимальна структура виробництва і нестабільність на сучасному етапі розвитку аграрно-промисловогокомплексу країни зумовлені порушенням рівноваги в інвестуванні галузей аграрного сектору економіки. Капітал концентрується в основному на розвитку менш трудомістких та експортно-спроможних галузей рослинництва, створена додана вартість у яких реалізується за межами сільськогосподарських підприємств на світовому аграрному ринку. Це призводить до спрощеної структури сільськогосподарського виробництва, яка має наслідком зменшення обсягів важливіших видів сільськогосподарської продукції і до збіднення органічної структури ґрунтів.

Крім того, в останні роки в Україні різко скорочується кількість дрібних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств за рахунок переходу їх під контроль потужних аграрно-промислових формувань. Функціонування агрохолдингів стрімко набирає обертів, вони поглинають дрібні господарства, яким не під силу конкурувати з великими компаніями. Існування агрохолдингів можна розглядати як головну загрозу для економічної конкуренції на аграрному ринку України.