Ящук М. О., Смірнова Т. А

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Вони визначають напрями та пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, формуючи середовище глобальної конкуренції, впливаючи на стратегічні інтереси всіх країн та регіонів світу. Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, який призводить до зближення господарських механізмів, процес, який приймає форму міждержавних угод і регулюється міждержавними органами.

Головною метою інтеграції є нарощування обсягів та поширення асортименту товарів та послуг на основі і в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності.

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:

– динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому;

– нерівномірність розвитку і реалізації форм міжнародної економічної інтеграції;

– розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів;

– переважний розвиток регіональних міжнародних економічних угрупувань;

– формування реальних умов світової економічної інтеграції [1].

Безпосередня і активна участь України в інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також необхідністю подолання її штучної відокремленості від світового господарства внаслідок одностороннього розвитку в рамках високоспеціалізованих колишніх СРСР та РЕВ, деформованихзовнішньоекономічної політики і механізмів зовнішньоекономічної діяльності та ін.

Сьогодні в Україні вироблена стратегія зовнішньоекономічної діяльності. Вона спрямована на: відновлення і розвиток експортного потенціалу України і покращення структури експорту; раціоналізацію імпорту; підвищення конкурентоспроможності продукції українських підприємств на світовому ринку; подоланнянеплатіжоспроможності країни; покращення становища України в системі міжнародного поділу праці; розширення ринків збуту української продукції; досягнення стійкого економічного зростання і підвищення добробуту населення [2].

Здійснення перерахованих цілей зовнішньоекономічної діяльності України ускладнене деякими несприятливими факторами:

– неконкурентноспроможністю продукції більшої частини галузей економіки;

– протидією розвинутих країн Заходу виходу на світовий ринок українських фірм з продукцією, яка може скласти конкуренцію зарубіжним монополіям;

– великим зовнішнім боргом;

– нерозвиненістю валютного контролю і відсутністю імміграційної політики;

– недосконалим таможеним контролем.

Розширення ринків збуту української продукції передбачає переглянути пріоритети у зовнішній політиці України. Стратегія розвитку зовнішньоекономічної діяльності передбачає:

– різке розширення економічної і науково-технічної кооперації з розвинутими країнами;

– відновлення втрачених ринків у країнах Східної Європи;

– розширення зв'язків із західноєвропейськими країнами;

– розвиток ринку СНД [3].

Реалізація ефективної зовнішньоекономічної діяльності дозволить досягти становища України як могутньої і багатої держави, яка на взаємовигідних умовах бере участь у міжнародному поділі праці і кооперації виробництва.

Міжнародна економічна інтеграція стає можливою і необхідною завдяки таким сприятливим факторам розвитку, як: поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток виробничих сил під впливом науково-технічного прогресу, розвиток міжнародної торгівлі, бурхливий розвиток транспортних та комунікаційних можливостей, тісне переплетення національних економік на мікрорівні, тенденція розвитку процесів глобалізації у світовій економіці, створення та діяльність міжнародних організацій в усіх сферах людського життя. Слід визначити і фактори, що не сприяють або унеможливлюють інтеграційні процеси. До них можна віднести ідеологічні розбіжності, традиційні конфлікти між країнами, світові релігії [4].

Інтеграція України в світове господарство – один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності.

Як показує світовий досвід, інтеграція в сучасну світову економіку – це тривалий процес, який вимагає вироблення довгострокової економічної політики, що враховує історичні і господарські особливості кожної конкретної країни, тенденції НТП і світогосподарських зв'язків. Її реалізація складається в структурній перебудові економіки, підвищенні конкурентоспроможності її галузей, корінної перебудові форм і методів господарських зв'язків, в поступальному русі вперед в напрямі більшої відвертості економіки.

Список використаних джерел:

1. Гнатюк М. М. Відносини з ЄС та процес європейської інтеграції України / М. М. Гнатюк. – К., 2009.

2. Білоцерківець В. В. Міжнародна економіка / В. В. Білоцерківець. – К., 2010.

3. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations

4. Кордон М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України / М. В. Кордон // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2005. – Вип. 22.