Кириченко О. В., Джинджоян В. В.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КИТАЮ

Економіка будь-якої країни являє собою комплекс взаємопов’язаних відносин, що формують єдиний господарський механізм нації, який має свої особливості та притаманний лише даній території. До основних складових зазначеного комплексу відносяться, насамперед, структура економіки, розвиток її галузей, економічний потенціал, фактори соціально-економічного розвитку, механізми регулювання. Важливим є також те, до якої моделі можна віднести економіку тієї чи іншої країни.

Китайська Народна Республіка на даний час є країною, що розвивається дуже стрімкими темпами. З середини ХХ століття проводяться реформи спрямовані на підвищення значущості економіки КНР на світовій арені. Реформа 1984 року була покликана на розв’язання проблем забезпеченості населення продуктами харчування. З того часу відбувається перехід від планової економіки із жорстким державним регулюванням до ринкової, але і сьогодні на кожні декілька років створюється 5-річний план розвитку Китаю [1].

Таблиця 1. Динаміка експорту та імпорту Китаю (100 млн. дол.)

Джерело:Foreign Trade and Economic Cooperation.

За даними агентства Bloomberg, КНР в 2012 році вперше обійшла США за вартістю експорту і імпорту. Як уточнювало американське агентство, за звітний період експорт і імпорт в країні збільшився до 3,87 трильйонів доларів, тоді як аналогічні показники в США склали 3,82 трильйона доларів. Таким чином, об'єми торгівлі Китаю перевищили експорт і імпорт США на 50 мільярдів доларів.

Реструктуризація економіки та підвищення її ефективності сприяли зростанню ВВП КНР більш ніж у 30 разів у порівнянні 1978–2011 роки. ВВП Китаю у 2011 році склав 7318,5 млрд. дол., а ВНП (за паритетом купівельної спроможності) 11270,76 млрд. дол. ВНП на душу населення у 2011 році (за ППС) склав 8390 дол.

В 2011 році владою КНР було ухвалено нову програму розвитку на 2011–2015 рр. Основними її положеннями можна вважати: забезпечити середньорічне зростання національної економіки на рівні відсотків, прискорення темпів трансформації моделі економічного розвитку, впорядкування економічної структури, всеохоплююче поліпшення життя населення. Китай планує сприяти зростанню своєї економіки помітним підвищенням її якості і ефективності, що в свою чергу вплине на розвиток світової економіки. Новою п'ятирічкою КНР передбачається щорічний приріст економіки на рівні 7%, що значно нижче за реальне її зростання, зафіксоване останніми роками. Це говорить про те, що концепція розвитку Китаю стала більш виваженою і обережною. Також планується знизити витрати енергоносіїв на одиницю ВВП на 16 відсотків і скоротити викиди двоокису вуглецю на одиницю ВВП на 17 відсотків.

Економічне зростання КНР в останні десятиріччя демонструє рекордні показники, але, на думку експертів, воно не є довговічним. В економіці країни існує низка проблем, що можуть цілком вплинути на її подальший розвиток. Високе зростання експорту було досягнуте меркантилістською торговою політикою (втручанням держави) і недооцінкою китайської валюти. Високі інвестиції, з іншого боку, були прямим результатом украй низьких відсоткових ставок. З 2003 по 2011 рр. середня реальна ставка по кредитах була біля нуля. Це означає, що той, хто отримував кредити від банків, отримував гроші безкоштовно. Разом із збільшенням витрат і зміцненням валюти, експортний сектор страждає від надмірних потужностей. Нескінченна безліч фабричних будівель і машин була накопичена протягом десятирічного буму інвестицій в країні. Інвестиції в Китаї росли високими темпами протягом останніх десятиліть, чому сприяли близькі до нуля реальні процентні ставки і прагнення до зростання ВВП. В результаті накопичення капіталу у ВВП Китаю збільшилося з 35,1% в 2000 році до 48,4% в 2011 році.

Наступною проблемою є нерівномірність розвитку територій Китаю. Існують дуже значні відмінності у економічному розвитку сільської місцевості та міст,прибережних територій та внутрішньої частини, а тому у даний час спостерігається найвищий рівень внутрішньої міграції населення КНР у світі. Водночас міграція сільських мешканців до міст збільшує можливості до споживання. З іншого боку проведення політики обов’язкової реєстрації обмежує права мігрантів, шляхом обмеження прав людей на отримання однакових соціальних послуг із місцевими жителями.

Проведення демографічної політики «однієї дитини у родині» поступово скорочує трудові ресурси, але водночас все одно не регулює кількість населення, що на даний час складає 1 358 069 290 чоловік та створює додаткові можливості для розвитку корупції. Промисловість КНР страждає від кризи перевиробництва власноїпродукції, зокрема металургії, гірничодобувної промисловості, виробництва алюмінію, залізняка, цементу і інших.

Нерівномірність розподілу доходів також є ще однією серйозною проблемою розвитку економіки, адже лише певна частка населення має високі доходи. В ціломунедооцінка китайської валюти, спотворена тарифна політика, політика підтримки фінансової монополії, деформована промислова політика і загарбницька земельна політика сформували в Китаї незбалансовану модель економічного розвитку. Вона систематично заглиблює нерівність доходів і зниження споживчої частки у ВВП рік за роком.

КНР має всі шанси стати світовим лідером в недалекому майбутньому навіть випередивши США за розвитком економіки, але всередині країни існує чимала кількість проблем, які потребують негайного пошуку рішень.