Тубальцева Н. П.
Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, м. Миколаїв, Україна
ДЕЯКІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Світова фінансова криза негативно вплинула, як на глобальну економіку, так і на економічний розвиток окремих країн і регіонів. Важливим і досить актуальнимнапрямком досліджень є вивчення досвіду деяких країн в галузі сучасної інвестиційної політики в період виходу з кризи, а також особливостей політики України з ефективного використання внутрішніх інвестиційних ресурсів, особливо в умовах світової рецесії.
Необхідною і обов'язковою умовою ефективного розвитку країни є його інвестиційний потенціал. Інвестиційний потенціал (інвестиційна ємність територій) визначається як сума об'єктивних передумов для інвестицій, що залежить як від кількості і різноманітності сфер так і від об'єктів інвестування. Саме ці аспекти є першочерговими при формуванні інвестиційної політики країни, прогнозу і перспектив її подальшого розвитку.
Інвестиційна політика – це сукупність різних підходів і рішень, які використовуються для ефективних вкладень коштів у будь-яке підприємство або справу. Проблема розробки інвестиційної політики в умовах кризи не нова для науково-теоретичної та прикладної економічної думки. Але світова фінансова криза 2009 року і її безпосередній вплив на економіку України зумовили необхідність нового врівноваженого підходу до концептуальних і практичних розробок політики залучення інвестицій.
Під інвестиціями розуміють вкладення грошових коштів з метою отримання прибутку. За характером вкладання капіталу їх поділяють на реальні (прямі) та фінансові (портфельні) інвестиції.
Неконтрольований приплив портфельних інвестицій здатний серйозно підірвати національну економічну безпеку. Не випадково багато країн (наприклад, Японія) зовсім не схильні залучати закордонних портфельних інвесторів, надійно захищаючи внутрішню фінансову стабільність від різких коливань світової господарської кон'юнктури. Так, азіатська фінансова криза 1997 р. майже не позначилася на економіці Індії, тому що уряд цієї країни перешкоджав великим зовнішнім запозиченням комерційних банків, не допускав на свої ринки спекулятивні капітали, виключивши тим самим їх форсований відтік з країни. У зв'язку з цим азіатське відділення Світового банку рекомендує урядам країн з ринками, що формуються робити акцент на залучення прямих, а не портфельних інвестицій. На думку директора Гарвардського інституту міжнародного розвитку Дж. Сакса, нерегульована діяльність транснаціональних корпорацій із суто спекулятивним переміщенням капіталу здатна перетворити сучасний світ в «переддень пекла». У всякому разі, форсована конвертація зарубіжними фінансовими інвесторами своїх засобів в долари і євро здатна різко зруйнувати валютний ринок і обрушити курс національної валюти.
Не слід перебільшувати і важливість прямих іноземних інвестицій, потужний приплив яких в країну, часто прирікає її на переважно екстенсивний економічний ріст, заснований на вивезенні ресурсів. В інтересах нарощування обсягів експорту сировини, транснаціональні корпорації, проникаючі до країни, можуть прискореними темпами здійснювати імпорт високовартісного устаткування для паливно-енергетичного комплексу, що через погіршення стану торговельного балансу здатне залучити країну в стан перманентної боргової кризи (за рахунок приватної складової зовнішнього боргу).
Світовим досвідом виявлено чимало й інших проблем, пов'язаних з експансією капіталовкладень з-за кордону, серед яких – економія на умовах безпеки праці, ігнорування екологічних проблем приймаючої країни, втрата контролю держави і національного капіталу над цілим рядом значущих галузей, небезпека вивезення прибутку з країни і масованого відтоку самих капіталів. Економічній історії добре відомо, що транснаціональні корпорації, все більш тісно взаємодіючи з місцевою політичною елітою і щедро фінансуючи кошти на засоби масової інформації, рано чи пізно починають визначати не тільки економічну, а й політичну ситуацію в країнісвого перебування, фактично позбавляючи уряд можливості формувати самостійну соціально-економічну політику. Звичайно, зазначені негативні наслідки можуть проявитися лише в разі крайньої пасивності державних відомств, при відсутності впливу над ними з боку суспільства, як це сталося, наприклад, в Аргентині, Бразилії та Мексиці, де держава спочатку не переслідувала цілі здійснення дієвого контролю за господарською діяльністю іноземних інвесторів. У той же час є численні приклади органічного включення зарубіжних компаній в механізм модернізації національної економіки. Так, в Китаї, Південній Кореї, Малайзії та ряді інших азіатських країн збереження жорстких політичних режимів дозволило владі тією чи іншою комбінацією адміністративних та економічних інструментів направляти прямі іноземні інвестиції в русло реалізації загальнонаціональних інтересів, концентрувати їх в галузях і сферах економіки, що забезпечують внутрішні пріоритети розвитку.
Фінансові ж вкладення, які забезпечені лише короткостроковим спекулятивним капіталом, багато в чому можуть підірвати економічну безпеку нашої країни, оскільки позбавляють вітчизняних підприємців реального контролю над підприємствами, а в разі фінансових потрясінь на світових ринках або з появою більш вигідних сфер застосування капіталу здатні миттєво «втекти» з країни. Так було, наприклад, в Мексиці і Венесуелі всередині 1990-х рр., за тим же сценарієм розвивалися події і в Аргентині, де 2001 р. відбувся відтік капіталу в обсязі 30 млрд. дол. Обвал валютного та фондового ринків у Росії в 1998 р. теж став наслідком масштабного відтоку валютних коштів нерезидентів.
В регіональному аспекті переважна більшість іноземних інвесторів функціонують в Києві, в галузевому – в сферах оптової торгівлі, кредиту, страхування, зв'язку та інших підрозділах сфери послуг, а серед галузей матеріального виробництва вибирають майже виключно паливно-енергетичний, металургійний та харчовий комплекси. Так що результатом додаткового припливу іноземного капіталів цілком може стати подальше вихолощення регіональної та галузевої структури української економіки.
Пошук оптимальної моделі для стимулювання інвестиційних процесів в Україні вимагає детального вивчення міжнародного досвіду, знання історії, теорії та практики інвестиційної діяльності.
Як бачимо, наведені приклади свідчать, що для національної економіки іноземні інвестиції можуть мати неоднозначні наслідки. З одного боку, інвестиції позитивно впливають на економічне зростання, допомагають інтегруватися у світову економіку. З другого боку, залучення іноземного капіталу накладає певні зобов’язання, створює різноманітні форми залежності, викликає різке зростання зовнішнього боргу.
Таким чином, поліпшення інвестиційного клімату в Україні передбачає розробку і реалізацію збалансованої концепції, складовими елементами якої повинні стати лібералізація одних сфер капіталоутворення (насамперед у виробництві приватних благ) і посилення регулюючих дій держави у сферах з підвищеною часткою виробництва громадських благ, а державні інвестиції повинні направлятися переважно в ті галузі народного господарства, в яких приватний капітал не знаходить достатніх стимулів для масштабних вкладень, в першу чергу в наукові дослідження і інноваційні розробки.
Список використаних джерел:
1. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект / І. Л. Сазонець, В. А. Федорова. – К.: Центр учбової літератури, 2007.
2. Тітаренко Н. О. Теорія інвестицій: навч. посіб. / Н. О. Тітаренко, А. М. Поручник. – К.: КНЕУ, 2000.
3. Черваньов Д. М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України / Д. М. Черваньов, Л. І. Нейкова. – К.: Знання, 1999.
4. Захарченко В. І. Інноваційний менеджмент, теорія і практика в умовах трансформації економіки / В. І. Захарченко, Н. М. Корсікова, М. М. Меркулов. – К.: Центр учбової літератури, 2012.
5. Поручник А. М. Интеграция Украины в мировое хазяйство / А. М. Поручник. – К.: Гос. экон. ун-т, 1994.