К. е. н. Більська О. В, Лінчевська Ю. О.

Дніпропетровський Національний Університет імені О. Гончара, Україна

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО СПРИЯННЯ ЕКСПОРТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В сучасних умовах жодна національна економіка не може функціонувати ізольовано від економік інших країн. Глобалізаційні процеси посилюють взаємозалежність держав в економічній, політичній, культурній сферах. Для того, щоб зайняти гідне місце у міжнародних економічних відносинах, а також задля забезпечення ефективного функціонування національної економіки в цілому, необхідно створити та підтримувати економічну комунікацію за лінією «експорт-імпорт», тобто здійснювати взаємовигідний обмін товарами, послугами, капіталом тощо.

Саме структура експорту є головним індикатором, що вказує на рівень розвитку національної економіки і водночас, експортна діяльність є важливим фактором зростання економічної могутності держави.

Таким чином, існує необхідність створення потужного експортного потенціалу, спрямованого на зростання експортних можливостей українських підприємств, в першу чергу, за рахунок державної допомоги та підтримки експорто-орієнтованих галузей.

Окремі аспекти проблеми державного сприяння експортній діяльності в Україні висвітлені у дослідженнях М. Скрипника, В. Кондрачука, В. Бабенка, Т. Грищенко, О. В. Приз, А. Мазаракі тощо. Поза увагою науковців залишається ще ціла низка методологічних і методичних підходів до обґрунтування критеріїв та принципів організації кредитування, гарантування та страхування експортних операцій в Україні, недостатня увага зосереджена саме на практичних аспектах вирішення проблем у даній сфері.

Українська економіка за своєю сутністю є експортоорієнтованою (обсяг експорту товарів у 2011 рр. становив 68394195,7 тис. дол. США, імпорту – 82608240 тис. дол. США) [3], з сировинним характером експорту, значно залежною від змін кон’юнктури на зовнішніх ринках, від цін на енергоносії. Саме тому експортна галузь є досить вразливою та потребує державної підтримки на законодавчому, фінансовому, інноваційному рівнях.

Зокрема, у структурі українського експорту за 2011 р. основна частка припадала на продукцію чорної металургії (32% від загального обсягу), мінеральні продукти (15%), механічне обладнання та устаткування (10%), продукти рослинного походження – 8%, продукцію хімічної промисловості – 8% тощо (рис. 1) [3].

Аналіз структури експорту дозволяє зробити висновок про поступове звуження його товарного асортименту, оскільки обсяг валютних надходжень формується від традиційних товарних груп чорних металів та хімічної промисловості.

Рис. 1. Товарна структура експорту України, 2011 р.

Що стосується географічної структури експорту товарів, то основним регіоном експорту у 2007–2011 рр. були і залишаються країни СНД: наприклад, у 2011 р. їх частка становила 38.2% загального обсягу експорту або 26176,9 млн. дол. США [3]. Таким чином, продукція українського експорту є більш-менш конкурентоспроможною на ринках колишніх радянських республік.

Стримуючий вплив на здійснення експортної діяльності спричиняє низка факторів: відсутність дієвої державної політики сприяння експортній діяльності, повільна структурна перебудова, висока собівартість більшості видів експортної продукції, практика неповернення податку на додану вартість підприємствам при експорті ними продукції на зовнішні ринки за валюту, висока залежність від імпорту природного газу та ціни на нього, слабкість української фінансової системи та високі ставки кредитування, За цих умов природною є реакція експортерів до згортання поставок продукції на зовнішні ринки, оскільки невідшкодування податку на додану вартість відчутно впливає на фінансовий стан підприємств-експортерів.

Для налагодження ефективного державного сприяння експортній діяльності в Україні важливим є формування системи банківського кредитування експортноїдіяльності підприємств, розробка та впровадження нормативно-правової бази, в якій варто обґрунтувати питання щодо визначення механізму кредитування підприємств-експортерів за участю держави та напрямів використання фінансових ресурсів для стимулювання експорту [2].

Необхідно зосередити увагу на стимулюванні наукомісткої, високотехнологічної та готової продукції, виробництво та реалізація якої є визначальним фактором економічного зростання, зокрема в таких галузях вітчизняної економіки як машинобудування, в т. ч. енергетичного та сільськогосподарського, літакобудування, суднобудування, а також сільське господарство тощо. Що стосується зменшення собівартості продукції, то альтернативою диверсифікації джерел енергозабезпечення на даний момент може стати енергоекономність.

Одним із засобів стимулювання експортної діяльності може стати збільшення обсягів передекспортного та постекспортного кредитування підприємства-експортера, а також розширення обсягів перед імпортного та постімпортного кредитування іноземного покупця вітчизняної продукції.

Список використаних джерел:

1. Гвоздь В. Аналіз розвитку економіки України та її залежності від зовнішніх факторів / В. Гвоздь // Формування ринкових відносин в Україні. – 2011. – № 9. – С. 18–25.

2. Саліхова О. Б. Адресна державна підтримка як чинник стимулювання розвитку високотехнологічного виробництва в Україні / О. Б. Саліхова // Економіка і прогнозування: науково-аналітичний журнал. – 2011. – № 2. – С. 9–23.

3. Сайт Державної статистичної комісії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

4. Формула украинского газа [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rtkorr.com/ news/2011/09/10/262707.new