К. е. н. Ульянова Л. П., Пархоменко Ю. Ю., Щербаков М. Є.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна; Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені В. Лазаряна, Україна; Полтавська державна аграрна академія, Україна

ЗБІЛЬШЕННЯ ДОХОДІВ ДОМОГОСПОДАРСТВ – ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА

За умов динамічного розвитку ринкових відносин особливого значення набуває забезпечення потреб суб’єктів економіки ресурсами, які б забезпечували їхню життєдіяльність у постійно зростаючих масштабах. Збільшення доходів населення свідчить, з одного боку, про розширене відтворення суспільного виробництва та ефективне функціонування підприємств, а з іншого, про можливості подальшої активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці. Останнє є вельми важливим з точки зору перспектив економічного зростання країни і, не випадково, сучасні вчені – економісти, що досліджують функції домогосподарств в економічній системі, важливу роль відводять саме інвестиційній функції, розглядають зростання грошових доходів і заощаджень населення, як важливу умову інвестицій в реальну економіку. Одним з перших проблему доходів, споживання, заощаджень та інвестицій в 30–40 роки ХХ ст. почав досліджувати Дж. М. Кейнс. Він ввів поняття «акселератор» – показник, який вимірює у скільки разів приріст доходів в суспільстві, що був обумовлений попередніми, автономними інвестиціями, викличе новий приріст індуційованих економічним зростанням інвестицій. Р. Харрод, спираючись на теорію Дж. М. Кейнса і включивши до моделі ендогенну функцію інвестицій, що будується на принципі акселерації та очікуваннях підприємців щодо сукупних доходів та сукупного попиту, показав, що їхнє збільшення робить можливим прискорене зростання сектору інвестиційних товарів.

В контексті зазначеного, важливу роль набуває комплексний аналіз процесів формування доходів населення, напрямків їхнього використання, чітке визначення чинників, які формують ту чи іншу модель споживання (мова йде про стан розвитку економіки країни в цілому і грошового та інвестиційного ринків зокрема, соціально – психологічних зв’язках, що виникають між домогосподарствами та іншими суб’єктами економіки тощо). Кількісний аналіз динаміки грошових доходів, здійснений за останні 10 років (2002–2012 рр.) показує, по-перше, що за досліджуваний період відбулося зростання абсолютної величини доходів працюючих, по-друге, хоча питома вага доходів від підприємницької діяльності дещо збільшилися (з 3,5% до 7,3%), заробітна плата залишається основним джерелом доходів (більше 54,2%). Останнє, безсумнівно, накладає підвищену відповідальність держави за регулювання процесів на ринку робочої сили і створення досконалих «правил гри» на цьому ринку.

Актуальним і важливим є дослідження стану зайнятості і доходів молоді України, від чого, в кінцевому підсумку, залежить майбутній прогресивний розвиток країни. На жаль, за оцінками фахівців, останні роки фіксується досить високий рівень безробіття серед молоді – в межах 13–14%. Рівень економічної активності молоді значно нижче загального показника і має тенденцію до зниження. Основною перешкодою для працевлаштування молоді 20–29 років стають відсутність практичного досвіду роботи за фахом, недоліки професійної орієнтації, невдало обрана спеціальність, певні вимоги молодих людей до умов і змісту праці.

Переважну більшість в групі працюючої молоді займають чоловіки. Причини більш низької економічної активності жінок полягають у тому, що є необхідність народження та виховання дітей (на вік 20–29 років припадає найбільша інтенсивність народжуваності), а також у більшої спрямованості на здобуття вищої освіти.

Дослідження стану економічної активності молоді за типом населення показало, що міське населення становить біля 70% молодіжного сегменту ринку праці в Україні, що пояснюється переважанням міського населення у загальній чисельності населення. В той же час, частка молоді серед економічно активного сільськогонаселення дещо вища, ніж по міському населенню. Це можливо пояснити тим, що в сільській місцевості молодь раніше виходить на ринок праці, а в містах молоді люди довше проходять навчання. Статистичні дані, щодо зайнятості та доходів сільської молоді, що використовуються в наукових дослідженнях, є не зовсім точними. Це пояснюється тим, що в сільській місцевості розповсюджена праця всіх членів родини в особистих господарствах, а тому вельми складно виокремити з працюючих молодь і отримати реальну картину стану в сфері отримання та використання доходів. З метою покращення механізму функціонування молодіжного ринку необхідно розробити національний та регіональний плани дій щодо зайнятості молоді і створення робочих місць. Особливої актуальності повинна набувати професійна підготовка і розвиток трудового потенціалу, зорієнтовані на інноваційні технології і підприємницькі мотивації, здатні забезпечити високу конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці та якісну зайнятість на основі постійних трудових договорів. Державним службам зайнятості слід більше уваги приділяти наданню молоді інформаційних послуг, консультуванню і пошуку конкретних робочих місць.

Рівень соціально-економічного розвитку країни, добробут громадян та їхня схильність до споживання та заощадження, безперечно, залежать від якості розробки та ефективності бюджетної політики держави. Останніми роками бюджетна політика в Україні, хоча і зазнала позитивних змін під впливом організаційних та політичних чинників, не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд не призводили до запровадження необхідних важелів її реалізації, чіткого визначення цілей та пріоритетів діяльності. При цьому бюджетна політика орієнтувалася в більшій мірі на споживання і трансферти, і в меншій – на державні інвестиції. В результаті досягнуте зростання платоспроможного попиту населення не перетворилося на потужний стимул інвестиційної діяльності й розвитку вітчизняного виробництва, і, перш за все, стратегічно важливих галузей економіки.

Аналіз процесу формування місцевих бюджетів показав, що на сьогоднішній день місцеві органи влади не володіють достатніми фінансовими ресурсами дляорганізації управління економікою і соціальною сферою на своєму рівні. Це обумовлено цілою низкою обставин, а саме високим рівнем концентрації фінансовихресурсів у державному бюджеті країни, що знижує значення регіональних і місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення задач; домінуючою роллю регулюючих доходів у структурі надходжень коштів до місцевого бюджету і низькою часткою закріплених за територіями податкових платежів; нині діючою практикою формування місцевих бюджетів, при якій збережений поки що механізм централізованого встановлення нормативів відрахувань від регулюючих доходів.

Для того, щоб подолати існуючі недосконалості в механізмах функціонування місцевих бюджетів і забезпечити виконання ними інвестиційно-інноваційної функції необхідно, на наш погляд, чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів.