К. е. н. Табенська О. І.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМІВ АКТИВІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Ускладнення умов бізнес-середовища, загострення конкурентної боротьби суб‘єктів господарювання за уподобання споживачів, активізація пошуку засобів завоювання прихильності покупців вимагають від підприємців забезпечення свого місця на ринку, що є результатом вибору серед альтернативних варіантів у межах системи координат «зростання-розвиток», з орієнтацією на досягнення довгострокових конкурентних переваг [1, с. 96–100].

Основна частина міжнародного бізнесу припадає на глобальні компанії, які не мають чіткої національної приналежності і саме в рамках яких відбувається міжнародний рух капіталу. При розробці глобальної стратегії ТНК має вирішити дві проблеми: раціонально розмістити виробництво, враховуючи особливості окремих країн, і організувати координацію діяльності всіх ланок корпорації (виробничих, збутових, обслуговуючих, маркетингових) для досягнення конкретного результату – збільшення обсягів продажів.

Вибір схеми розміщення виробництва залежить від багатьох факторів: специфіки продукції, ролі транспортних витрат при постачанні продукції в інші країни, необхідності врахування національної політики в країнах, де заохочується національне виробництво. Успіх глобальної стратегії ТНК залежить не тільки від раціонального розміщення конкретного виду своєї діяльності в різних країнах, а також від організації всієї діяльності корпорації, її здатності швидко освоювати виробництво нової продукції в країні базування і за кордоном, використання сучасних методів маркетингу [2, с. 4–14].

В результаті перенесення частини виробничого процесу за кордон ТНК мають можливість використовувати конкурентні переваги та ресурсну базу багатьох країн. Держава-реципієнт отримує фінансові вливання через прямі іноземні інвестиції, спостерігається прискорення залучення новітніх технологічних досягнень, управлінського досвіду, державний бюджет отримує доходи через стягнення податків із господарюючих суб’єктів.

Перед материнською компанією постає ціла низка можливостей і загроз. Безумовно, володіючи запасом капіталу, доцільно його розміщувати в тих країнах, де віддача буде максимальною. Географічно різновекторна спрямованість діяльності підрозділів ТНК різних країн дає можливість зменшувати трансакційні витрати за рахунок використання у власних інтересах особливостей державної політики, зокрема податкового законодавства, різниці в курсах валют тощо.

ТНК є менш вразливими до процесів асинхронності світового розвитку та кризових явищ економік, оскільки в періоди зниження ділової активності в певній країні ТНК спирається на підтримку своїх філій у державах, які не охоплені кризою. Гнучкість є безумовною перевагою ТНК над підприємствами, які працюють включно на національних ринках [3, с. 35–41].

Необхідно обґрунтувати таку нову модель економічного розвитку, яка б втілювала унікальну форму синтезу національних соціокультурних основ і ефективних форм господарювання закордонного досвіду. Дана нова вимога відображає специфіку функціонування розділено-сумісних господарських відносин не тільки на основі врахування внутрішніх умов господарювання, але й умов зовнішніх, породжених глобалізацією. Основними формами розділено-сумісних взаємин великих і малих підприємств є субпідряд, франчайзинг, венчурне кредитування, а також лізинг, факторинг, форфейтинг.

Не менш важливим стимулом є можливість за мінімальні кошти проводити повноцінну, широкомасштабну рекламу, причому чим більша мережа, тим дешевша реклама. У контексті інтернаціоналізації бізнесу виділяють також кілька видів міжнародного франчайзингу: прямий франчайзинг, непрямий франчайзинг.

Субфранчайзинг (майстер франчайзі) – сторона, що знаходиться між франчайзером і франчайзі та має право на перепродаж субфраншизи на певній території [4, с. 90–97].

Поглиблення зовнішньоекономічних відносин між країнами та інтернаціоналізація виробництва сприяють пожвавленню світової торгівлі та руху капіталу. Вихід на зовнішні ринки – найбільш актуальне завдання для кожного українського підприємця. Саме тому консалтинг у сфері зовнішньоекономічної діяльності й міжнародного маркетингу стає обов’язковою складовою національного ринку консалтингових послуг.

У першу чергу, це консультації стосовно митного та валютного законодавства; надання оперативної інформації про відповідні заходи, роз’яснень щодо державної політики, законодавства, специфіки оподаткування та митних тарифів; організація виставок; пошук партнерів, виробників або споживачів продукції чи послуг, що цікавлять замовника; проведення маркетингових досліджень; забезпечення каталогами українських компаній.

Консалтингові компанії допомагають зробити перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності якомога простішим. З цією метою розробляють і реалізують індивідуальний план такого переходу, складають і тестують окремі документи тощо. Такі спеціалісти повинні розумітися і на місцевих умовах та правилах ведення бізнесу, і на міжнародних [5, с. 19–24].

Список використаних джерел:

1. Кавун О. О. Підприємницькі мережі у роздрібній торгівлі України: сутність, класифікація і перспективи формування / О. О. Кавун // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 5 (107). – С. 96–100.

2. Азарова Т. В. Стратегії розвитку транснаціональних корпорацій в контексті підвищення міжнародної конкурентоспроможності країн / Т. В. Азарова, В. І. Охота // Зб. наук. праць Дон. нац. ун-ту: «Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ / М-во осв. і науки, мол. та спор., Дон. нац. ун-т. – Донецьк: ДНАУ, 2011. – Т. 1. – С. 4–14.

3. Сорока І. Б. Транснаціональні корпорації та їхня роль у процесі активізації міжнародної інтеграції / І. Б. Сорока // Актуальні проблеми економіки. Серія «Світове господарство і міжнародні економічні відносини». – 2009. – № 9 (99). – С. 35–41.

4. Терехов В. І. Франчайзинг як форма міжнародного трансферу технологій / В. І. Терехов, Л. В. Максимчук, О. О. Бадзим // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 7 (73). – С. 90–97.

5. Данильченко І. Міжнародний консалтинг прописався в Україні / І. Данильченко // Консалтинг в Україні. – 2007. – № 1. – С. 19–24.