К. е. н. Яцко М. В.

Ужгородський національний університет, Україна

ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В АКТИВІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У ринкових умовах на діяльність суб’єктів господарювання суттєво впливають фактори зовнішнього середовища, зокрема пов’язаних з виконанням зобов’язань перед діловими партнерами. Тому вибір останніх повинен ґрунтуватись не тільки на економічній доцільності та рівні економічного ефекту, а й на детальному розгляді основного джерела фінансової інформації – фінансової звітності, за допомогою якої можна визначити спроможність організації виконувати свої зобов’язання та бути надійним партнером у товарно-грошових відносинах.

Розглядати фінансову звітність можна не тільки в контексті формування та використання її показників, але й зважаючи на те, як вона впливає на управління, яке її місце в загальній структурі звітності, хто використовує її інформацію та в який спосіб відбувається надання її зовнішнім користувачам.

Якісна фінансова звітність надає впевненості контрагентам, зокрема у сфері зовнішньоекономічної діяльності, позиціонує підприємство як надійного партнера та може по впливати на форму та зміст потенційних договірних відносин.

Звітність виступає останнім завершальним етапом облікового процесу і призначена для задоволення інформаційних потреб всіх користувачів, які використовують фінансову звітність як головне джерело інформації про реальні результати діяльності підприємства [1, с. 295].

Смоленюк П. зазначає, що звітність підприємства повинна бути взаємопов’язана між собою, додаючи, що звітні форми, в яких відображено окремі сторони діяльності підприємств, можуть бути достовірними та якісними за умови, що вся система звітності є якісною й об’єктивною [2, с. 36].

Тобто у будь-якого суб’єкта господарювання повинна бути певна система звітності, що зв’язує його із зовнішнім середовищем, причому у різних суб’єктів господарювання, з огляду на їх галузеву приналежність, розміри та специфіку діяльності, така система може значно відрізнятися. Але стабільне місце в ній завжди буде належати фінансовій звітності, що зумовлено її певним особливим статусом та спрямованістю на забезпечення інтересів користувачів.

Про особливу роль фінансової звітності неодноразово йшла мова у працях вчених. Підтверджена аудитором фінансова звітність слугує додатковим фактором у пошуку надійних партнерів, зокрема на міжнародному рівні, де враховуючи сучасні тенденції, довіра до даних може мати більш вирішальний вплив ніж економічна ефективність. Роль аудиту у цьому аспекті тільки зростає.

Основним призначенням фінансової звітності є забезпечення внутрішніх та зовнішніх користувачів правдивою і достовірною інформацією про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінансові результати та ефективність господарювання за звітний період.

На основі фінансової звітності будується захист приватних і суспільних, майнових та фінансових інтересів різних учасників, зацікавлених у результатах діяльності і сталому функціонуванні підприємства [3, с. 205], тому фінансова звітність як джерело інформації не втрачає свого значення, а також еволюціонує, вдосконалюється по мірі розвитку суспільства та економіки.

Неабияку роль в активізації міжнародної співпраці на рівні суб’єктів господарювання має стан «мови бізнесу» - тих стандартів, які використовуються у бухгалтерській практиці. Використання МСФЗ підсилює конкурентні позиції експортноорієнтованих підприємств та сприяє у нарощуванні якісних та кількісних характеристик, що визначають стан зовнішньоекономічної діяльності.

Зміст звітності повинен бути таким, щоб наведені дані за своєю структурою і поданням були зрозумілі не тільки для бухгалтерів, економістів, а й для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Загалом фінансова звітність має задовольняти інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень. Також фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб [4, с. 4].

Отже, значення фінансової звітності як джерела інформації та основу у прийнятті управлінських рішень на міжнародному рівні тільки зростає, а враховуючи тенденції поширення МСФЗ ця взаємодія тільки підвищується. Провідну роль у посиленні цієї взаємодії відіграє інститут аудиту, що покликаний забезпечити впевненість користувачів у якості інформаційного забезпечення.

Список використаних джерел:

1. Орлов І. В. Бухгалтерський облік і контроль зобов’язань суб’єктів господарювання: теорія і методологія: монографія / І. В. Орлов. – Житомир: ЖДТУ, 2010. – 400 с.

2. Смоленюк П. Звітність підприємств як інформаційний продукт / П. Смоленюк // Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. – № 10. – С. 35–39.

3. Яремко І. Й. Фінансова звітність підприємств корпоративного типу: стан і песпективи / І. Й. Яремко // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львів. політехніка», 2010. – С. 201–207.

4. Адамчук Н. С. Адаптація фінансової звітності українських підприємств до міжнародних стандартів / Н. С. Адамчук // Студентський науковий вісник. – Науково-теоретичний журнал. Миколаївський державний аграрний університет. – 2010. – С. 3–7.