Рощина О. І.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

ПРОЦЕСИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Процеси соціалізації та проведення соціальної політики в комплексі забезпечують підвищення рівня інтегральної (загальної) ефективності функціонування економічних систем. Але на зламі ХХ–ХХІ ст. все одно поширилися проблеми, пов'язані з їх функціонуванням. Тому у згаданому контексті доцільно розглядати не просто соціалізацію, а її відхилення, тобто девіантний вимір, що з’являється у процесі трансформації.

Трансформація функцій держави у країнах з транзитивною економікою, до якої належить і Україна, характеризується переплетенням процесів ринкової трансформаціїта глобальними процесами трансформації економічної системи.

Актуальність теми полягає в тому, що розбудова постіндустріального суспільства вимагає соціалізацію економічної системи. Під впливом соціалізації економіки, держава виступає головною системою управління суспільством та поступово перетворюється в орган подолання соціальних суперечностей шляхом врахування та координації інтересів різних груп населення. Тобто, транзитивна економіка для подальшого розвитку потребує руйнування традиційних поглядів на співвідношення економічного і соціального аспектів розвитку і становлення на якісно нових засадах інституціональну систему в суспільстві.

Сучасна структура і механізм функціонування національної економіки виступають підґрунтям подання соціалізації економічної системи у вигляді блоку із соціалізації продуктивних сил, соціалізації виробничих відносин і соціалізації господарського механізму. Усі складові соціалізації економіки у реальній дійсності тісно пов'язані між собою і, більше того, перебувають у постійній взаємодії [2]. Твердження, що економічне зростання і соціальна справедливість речі несумісні, оскільки споживання незаможними верствами населення скорочує заощадження, які можна було спрямувати в економіку, є безпідставним.

Зовсім не соціалізація несе в собі загрозу ринковий економіці. Головну загрозу становлять різні відхилення. За сучасних умов доцільним стало говорити про так звану девіантну соціалізацію економіки. Її можна трактувати як соціально небезпечне відхилення соціалізації від перебігу такого процесу, який вважають нормальним чи соціально прийнятним. Тобто мають на увазі такий спосіб здійснення виробничої діяльності, таку організацію виробництва та такі виробничі відносини, які базуються на деструктивній, відносно цивілізаційних завдань розвитку суспільства, культурі та суперечать морально-цивілізаційним цінностям.

Однією з ознак девіантності соціалізації сучасної економіки можна вважати двоїстість суспільства, яку розкрив А. Хансен у своїй концепції «двоїстого суспільства» [3]. Її суть полягає в узгодженні приватно підприємницького виробництва, яке вивільняє робочу силу з виробництва матеріальних благ і переміщує її у сферу послуг, та державного підприємництва, на базі якого і розвивається сфера послуг.

Сучасний стан характеризується високим рівнем автоматизації, впровадженням у всі процеси машин. Але є і негативна сторона таких змін, що на перший погляд полегшують життя. А. Тоффлер показує впровадження нових технологій як шокові стани для людини, групи людей, суспільства [3]. Це змушує людей «ховатися» в азартних іграх, сексуальних збоченнях тощо, що, на нашу думку, є каталізатором поглиблення девіантної соціалізації економіки.

Одним з важливих завдань є здійснення аналізу девіантної соціалізації економіки регіональних суспільних систем. Під час його здійснення дуже важливо розглянути такі питання:

- порушення нормативно-правових актів, відхід від норм і стандартів у процесі функціонування економіки регіональних суспільних систем;

- особливості функціонування економіки регіональних суспільних систем в умовах дезінформації;

- декультурація та акультурація українського суспільства та її вплив на функціонування економіки регіональних суспільних систем;

- прояви не доброчесної конкуренції та їх вплив на розвиток економіки регіональних суспільних систем;

- ускладнення функціонування економіки регіональних суспільних систем в умовах секуляризації українського суспільства [1].

Трансформації функцій держави, в тому числі українського суспільства, повинні полягати у напрямку забезпечення сталого зростання, якості життєдіяльності населення на основі зміцнення його життєвого потенціалу, збільшення реальних доходів та розширення сфери продуктивної зайнятості. Тобто, концептуальною основою соціалізації функцій держави за умов трансформації економіки мають стати наступні вихідні положення:

- інноваційна стратегія соціально-економічного розвитку країни;

- зменшення масштабів бідності, усунення її найгостріших проявів;

- реформування соціального забезпечення та соціального страхування на основі соціальної справедливості та солідарності поколінь;

- формування громадянського суспільства.

Трансформація суспільства під дією механізму соціалізації автоматично вимагає і соціалізацію держави, яка визначається через трансформацію економічних функцій. Соціалізація функцій держави повинна забезпечувати досягнення базових цілей суспільства: високого рівня життя населення, гармонічних соціальних відносин, стійкої динаміки розвитку. Тобто, держава повинна виступати певним моральним інститутом, функції якого діють в інтересах всього суспільства, з метою забезпечення загального добробуту.

Список використаних джерел:

1. Вплив соціальної сфери на соціалізацію трансформації економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ape/ 2009_5/94-98.pdf

2. Критерії соціалізації економіки регіону [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/prvse/2011_1/3_1.pdf

3. Суть девіантної соціалізації економіки регіональних суспільних систем та підходи до її вивчення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.archive.nbuv.gov.ua/portal/ chem_biol/nvnltu/21_6/192_Zyb.pdf