Голей Ю. М., Пушкар О. С.

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, Україна

СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Інноваційна діяльність є одним із найважливіших факторів, що безпосередньо впливають на розвиток як окремих підприємств так і країни у цілому. В сучасних економічних умовах розвиток виробництва повинен базуватися цілком на різноманітних нововведеннях, так як конкурентоспроможність на світовому ринку все більше залежить від продукції, в основі якої лежать нові знання. На жаль, продукція українських підприємств не завжди може конкурувати із західними аналогами, тому що їй притаманні низький рівень маркетингової орієнтації і слабка інноваційна діяльність.

При дослідженні сучасного стану інновацій в національній економіці – спостерігається тенденція незначного пожвавлення інноваційної діяльності підприємств. Питома вага підприємств, що активно впроваджують інновації коливається у межах 11–18% протягом 2005–2011 років, що є надзвичайно низьким показником у порівнянні із аналогічним показником у високорозвинених країнах – 60–70% [1].

Основною причиною низьких темпів розвитку галузі даного напряму протягом 2008–2009 є вплив світової кризи, що негативно позначилося на розвитку інновацій. Високі відсоткові ставки за кредитами та ненадійна підтримка з боку держави спричиняють припинення діяльності багатьох підприємств. Ті ж кому вдалося вижити намагаються зберегти своє положення на вітчизняному ринку та не мають можливості витрачати кошти на інноваційну політику.

Інноваційна продукція повинна активно вироблятися усіма галузями економіки. На сьогоднішній день ми маємо незадовільний стан галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, що реалізують інноваційну продукцію на рівні 0,5%. Дещо кращим є стан підприємств добувної (близько 3%) та переробної промисловості (10,1%) [1].

Із погляду світових тенденцій розвитку економіки інноваційний шлях є єдиним можливим для забезпечення процвітання країни і підвищення добробуту її народу. А також із точки зору перспектив євроінтеграції, адже сама ідея Євросоюзу фактично зводиться до об’єднання наукового і технічного потенціалу країн Європи з метою інновативності, а отже й забезпечення конкурентоспроможності їх економік. Отже, обсяг інновацій в економіці країни є визначальним критерієм готовності кожної країни до вступу в ЄС.

До проблемних питань, що впливають на розвиток інноваційної діяльності в Україні можна віднести джерела фінансування та використання застарілої матеріально-технічної бази. Обидва фактори впливають на якість та кількість введених інновацій.

Першочергову роль у впровадженні інновацій мають джерела їх фінансування. Фінансування інноваційної діяльності підприємств України здійснюється здебільшого за рахунок власних коштів підприємств, тоді як державні та місцеві бюджети на жаль відіграють не суттєву роль як джерело фінансування даної галузі. Зовсім незначна частка фінансування припадає на кошти вітчизняних та іноземних інвесторів [2].

Стосовно другого аспекту, через нестачу коштів та бажання збільшити обсяги прибутку підприємства не оновлюють вчасно виробничий процес, нараховують амортизацію на старе обладнання, що потребує невідкладних змін, тим самим не дозволяючи задіяти інновації, що гальмує розвиток всього підприємства.

Незадовільна ситуація з виробництвом та реалізацією інноваційних продуктів спричинена багатьма факторами серед яких: приналежність України до країн з невисоким рівнем економіки – такі країни не мають достатньої кількості ресурсів для утримання високотехнологічних галузей, а також недостатня рентабельність даногонапряму, так як попит є досить незначним. Інноваційний менеджмент та культура виробництва на підприємствах також потребує удосконалення і спеціалізованого керівництва.

Для надання відчутного поштовху розвитку інноваційної політики в країні доцільно розробити і затвердити Верховною Радою стратегію інноваційного розвитку економіки України, так як така сфера економіки повинна бути під постійним державним контролем. Наступним кроком повинні бути виявлені національні пріоритети держави, галузі та регіональні програми, які мають сприяти соціально-економічному розвитку. Також, повинні впроваджуватися комплекси заходів, які б стимулювали як внутрішні ресурси держави так і іноземні інвестиції перш за все в інноваційну сферу.

Також, збільшення показників, пов’язаних з рівнем інноваційної продукції в Україні можливе за рахунок збереження та розвитку науково-технічного потенціалу країни, запровадження різноманітних ефективних механізмів стимулювання інвестицій у наукову та інноваційну сферу від банків і промислових підприємств, патентування за кордоном і збереження прав на інтелектуальну власність вітчизняними виробниками та вченими [3].

Отже, Україна повинна встигати за швидкоплинними тенденціями ринку та максимально пристосовуватися до потреб зовнішнього середовища шляхом постійної розробки та удосконалення різноманітних технологій виробництва. Досягненню цієї мети мають слугувати всі дії державної влади, в тому числі здійснення політичних реформ та державне фінансування. Таким чином Україна зможе вводити на ринок конкурентоздатну інноваційну продукцію. І навіть у такому випадку подібна політика може виявитись безперспективною, якщо знехтувати проблемами формування відповідної громадської думки та інноваційної культури у суспільстві.

Список використаних джерел:

1. Наука та інноваційна діяльність [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Іляшенко А. Х. Інноваційна діяльність промислових підприємств [Електронний ресурс] / А. Х. Іляшенко. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/ 2012_1/files/EC112_36.pdf

3. Лорві І. Ф. Формування стратегії збуту інноваційної продукції [Електронний ресурс] / І. Ф. Лорві. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mimi/2012_2/ 2_5.pdf